Статті

У Холмі в 1983 р. була створена парафія Христа Відкупителя. Ще під час будівництва храму до нього перенесли привезений репатріантами з Волині дерев’яний вівтар із чудотворною іконою Матері Божої.

Ікона Матері Божої Мельницької належить до іконописного типу Елеуса (із грецької – милосердя, ніжність), коли Богородицю зображують з Ісусом на руці; Дитя обіймає Матір за шию, а їхні лики притулені один до одного. В Україні найвідомішим таким зображенням є ікона Матері Божої Почаївської, вільною копією якої вважається мельницька ікона.

Мельниця – нині звичайне невелике село на Ковельщині – колись була одним із найважливіших волинських міст. Ось як писав про Мельницю в 1888 р. у книзі «З бору і степу» дослідник історії Волині Тадеуш-Єжи Стецький: «Місцина ця непримітна, серед поліських боліт, пісків і лісів кинута. Проте вона має древню історичну минувшину і належить до найстарших городків старовинної Волині. Важлива як прикордонний пункт від Холмської землі, попри те, що й натяку зараз на це немає, Мельниця мусила бути сильно фортифікована і ще в XIV ст. вважалася одним із найважливіших міст. Першу згадку про неї ми надибаємо в часи воєн Казимира з литовськими князями, коли, після переможного походу на Русь у 1366 р., Казимир Великий укладав перемир’я зі своєю ріднею, і Мельниця перераховується в числі кількох головних міст володимирської землі, які король залишав у володінні Любарта».

Упродовж свого існування Мельниця неодноразово змінювала власників. У 1704 р. містечко купив Людвік Маневський, підкоморій чернігівський. Він став власником чималого спадку після смерті своєї дружини Терези Мишковської, з якою, власне, й пов’язана поява в Мельниці ікони Матері Божої. Як розповідає історія, Мишковська отримала образ на знак прихильності від королевича Якуба після смерті його батька Яна ІІІ Собеського в 1696 р. Король Ян, як засвідчив на пергаменті початку XVIII ст. місцевий шляхтич Михаїл Янішевський, цю ікону возив усюди із собою, зокрема і під Відень, і під Хотин, де завдяки їй отримав славні перемоги. Щоправда, історики більше схильні вважати, що ікона потрапила в руки Собеського в 1683 р. саме під час так званої Віденської відсічі, коли християнське військо під його командуванням розгромило під Віднем армію османського візиря Кара-Мустафи. У багатих трофеях, які дісталися союзникам – полякам, австрійцям, німцям, козакам – була ця ікона, найімовірніше, захоплена турками на угорських землях.

MBM 01

Ікона Матері Божої Мельницької

Образ невеликий, написаний на мідній блясі. На ньому зображена Пресвята Богородиця, яка тримає на правій руці маленького Ісуса, одягненого в білу туніку. Ісус обіймає Матір за шию і тулиться свою щокою до Неї. Недарма цей тип ікони називають Елеусою – ніжність так і сяє з ікони.

У 1705 р. Маневський збудував у Мельниці дерев’яний костел Святого Йосифа Обручника і передав йому ікону Богородиці. До речі, храм освятив єпископ Олександр Виговський, ординарій луцький, родич козацького гетьмана Івана Виговського. Ікона одразу стала славитися чудесами, до неї почали приходити паломники, просити в Бога за посередництвом чудотворного образу потрібні благодаті. Коли прохання були вислухані, жертвували на храм гроші й вотуми, які стали вішати, згідно з традицією, біля ікони. Згодом у 1749 р. новий власник Мельниці Єжи Ольшанський, підкоморій луцький, на місці старого звів новий храм, уже із цегли. Ікону помістили в бічному вівтарі, а єпископ встановив храмовим святом 15 серпня – урочистість Успіння Пресвятої Діви Марії. Ймовірно, десь у той час ікону прикрасили срібною шатою і золотими коронами. Коли вона була коронована – невідомо, про ікону взагалі не збереглося жодних документів.

У 1873 р. царський уряд спочатку закрив костел, а через два роки передав його Православній церкві. Барокову будівлю перебудували до невпізнання – обліпили від душі цибулинами в російському дусі й перебудували фронтон, а також влаштували всередині іконостас, повністю зруйнувавши старі інтер’єри. Ікона Матері Божої потрапила до костелу Святої Анни в Ковелі.

MBM 02

MBM 03

Перебудований під церкву мельницький костел перед Першою світовою війною і після неї. Джерело: e-bay.de

Під час Першої світової війни будівля мельницького храму дуже постраждала від артилерії, перетворившись фактично на руїну. Даху і склепіння не було зовсім, значних ушкоджень зазнали фасад і прикостельні будівлі, дощі поступово псували внутрішні стіни і залишки оздоблення. Далі була розруха безвладдя і польсько-більшовицька війна – теж, м’яко кажучи, не найкращі часи для ремонту. В 1923 р. храм ревіндикували, тобто повернули законному власнику – католицькій громаді.

У 1927 р. єпископ Адольф-Петро Шельонжек, ординарій луцький, відновив місцеву католицьку парафію, а її новопризначений парох, отець Болеслав Ястшембський створив Комітет із будівництва римо-католицького костелу в Мельниці. Зібраних по Волині та всій Польщі грошей на ремонт все одно не вистачило, тож значну фінансову допомогу надав граф Станіслав Чарнецький, нащадок давніх власників Мельниці. Того ж року урочисто повернули з Ковеля і встановили чудотворну ікону. Відновили католики й культ Мельницької Богородиці. Парафія, в яку входили ще кільканадцять навколишніх сіл, у 1938 р. нараховувала 1200 вірян. А взагалі в міжвоєнні часи в Мельниці, як і всіх інших волинських містечках, переважало єврейське населення. У путівнику Мечислава Орловича, виданому в 1929 р., вказано: «10 км на північ від Голобів – Мельниця, єврейське містечко з 2400 жителів».

У 1939 р. прийшли перші совєти. Нова влада одразу почала встановлювати свої порядки. Сім’ї багатших мешканців і сільської інтелігенції депортували в Казахстан. Потім одних окупантів замінили інші. У вересні 1942 р. німці в місцевому гетто вбили близько 700 євреїв, а в 1943 р. розгорілася Волинська різня. Однією з перших жертв у Мельниці став місцевий парох Вацлав Маєвський, якого разом із кільканадцятьма поляками – парохіяльною кухаркою, сім’єю аптекаря і начальником пошти – розстріляла в лісі біля Мельниці українська поліція (більше про це пишуть у своїй книзі «Духовенство Луцької дієцезії. Жертви війни і репресій окупантів 1939–1945 рр.» Марія Дембовська та Леон Попек). Сталося це 19 березня 1943 р., тобто в урочистість Святого Йосифа, покровителя місцевого храму. Потім були чергові жертви.

У 1945 р. поляків, уцілілих жителів Мельниці, виселили до Польщі. Виїжджаючи, вони забрали старовинний костельний вівтар і чудотворну ікону. Переселенці вирішили віддати її в перший костел, який побачать. Їх висадили з вантажних вагонів у Холмі, а оскільки місцевий костел Різдва Пресвятої Діви Марії видно практично з кожного куточка міста, то вони й передали ікону в санктуарій Богородиці на Холмській горі. Її помістили в бічному вівтарі, а в 1983 р. перенесли до новозбудованого костелу, де встановили у Кресовій каплиці. Ікона й зараз оточена культом.

MBM 04

Зовнішній вигляд костелу Христа Відкупителя. Джерело: сторінка парафії у фейсбуці

MBM 05

MBM 06

Інтер’єр костелу Христа Відкупителя. Джерело: сторінка парафії у фейсбуці

MBM 07

MBM 08

Кресова каплиця з іконою. Фото надала парафія Христа Відкупителя в Холмі

Після війни в покинутому мельницькому храмі влаштували зерносховище. Його так ніхто й не ремонтував, зараз рештки храму продовжують руйнуватися.

MBM 09

Сучасний вигляд руїни костелу Святого Йосифа Обручника в Мельниці

Анатолій ОЛІХ

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

ЧУДОТВОРНИЙ ІСУС ДЕДЕРКАЛЬСЬКИЙ – ЩЕ ОДНА ВОЛИНСЬКА ІКОНА

МАТІР БОЖА ЛЮБОМЛЬСЬКА – МАЛОВІДОМА ВОЛИНСЬКА ІКОНА

ТАРНОРУДСЬКИЙ ІСУС ІЗ РОЖИЩА

ХРАМ ІЗ НЕЩАСЛИВОЮ ДОЛЕЮ І ЙОГО ІКОНА

ОТВОЦЬКА БОГОРОДИЦЯ З ВОЛИНІ

ОДІССЕЯ ПАНІ ПОДІЛЛЯ І ВОЛИНІ

МАТІР БОЖА ЛУЦЬКА – ОДНА З ПЕРШИХ КОПІЙ ІКОНИ МАТЕРІ БОЖОЇ В БАЗИЛІЦІ САНТА МАРІЯ МАДЖОРЕ

СТРАЖДАЛЬНА БОГОРОДИЦЯ З НЕВІРКОВА

НЕПРОСТА ДОЛЯ МАТЕРІ БОЖОЇ КЛЕВАНСЬКОЇ

ЧУДОТВОРНА ІКОНА МАТЕРІ БОЖОЇ КАЗИМИРЕЦЬКОЇ 

FB

Бібліотека ВМ

 

Jency wrzesnia 1939 foto 240 2

 

dzien

Інформація

logoGranica

 

Партнери

 

LOGO MonitorInfo mini

 

Реклама

po polsku po polsce

 

 

SC Corporate Services Sp 1