Статті

Історики з України та Польщі взяли участь у Міжнародній науковій конференції «Волинь у європейському геополітичному та культурному просторі». Захід пройшов 22 квітня у Волинському національному університеті імені Лесі Українки.

Наступного дня науковці відвідали Старе місто в Луцьку та резиденцію Радзивілів в Олиці.

Під час урочистого відкриття конференції учасників привітали ректор Волинського національного університету імені Лесі Українки, професор Анатолій Цьось, Генеральний консул РП у Луцьку Славомір Місяк, Владика Михаїл, Митрополит Луцький і Волинський Української Православної Церкви, заступник голови Волинської обласної ради Григорій Пустовіт та Ярослав Ярош, декан факультету історії, політології та національної безпеки ВНУ імені Лесі Українки, який приймав істориків із двох країн.

Konf Wolyn 1

Konf Wolyn 2

Konf Wolyn 4

Потім присутні вислухали доповіді професорів Влодзімєжа Менджецького з Інституту історії Польської академії наук та Богдана Гудя з Інституту європейської інтеграції Львівського національного університету імені Івана Франка.

Професор Влодзімєж Менджецький брав участь у конференції дистанційно. На його прохання доповідь на тему «Від національних нарацій про Волинь до спільної історії Волині у міжвоєнний період», перекладену українською мовою, зачитав Олег Разиграєв, доцент ВНУ імені Лесі Українки. Виступ професора Богдана Гудя був присвячений темі «Від Волинської губернії до Волинського воєводства. До проблеми генези Волині’43».

Засіданням у тематичних секціях конференції передувала презентація нових видань, присвячених історії Волині, зокрема й колективної монографії «Волинь у європейському геополітичному та культурному просторі», до якої увійшли наукові статті усіх польських та українських учасників конференції (короткий огляд представлених праць можна прочитати тут).

Konf Wolyn 6

Конференцію організував Волинський національний університет імені Лесі Українки у співпраці з Генеральним консульством РП у Луцьку. Більшість доповідей були виголошені офлайн. Якщо йдеться про польських науковців, то кілька з них брали участь у заході онлайн, натомість професори Пьотр Голдин з Університету імені Адама Міцкевича в Познані, Пьотр Ціхорацький із Вроцлавського університету та доктор наук Ярослав Дурка з Опольського університету прибули на конференцію до Луцька. Українські історики репрезентували наукові осередки з Луцька, Львова, Острога, Рівного та Чернівців.

Konf Wolyn 3

«Окупація» чи «приєднання»

Конференція була присвячена широкому спектру проблем, пов’язаних із минувшиною та сьогоденням Волині. Зокрема, під час роботи першої тематичної секції, присвяченої історії Волині від середньовіччя до початку міжвоєнного періоду, науковці заслухали доповіді про археологічні джерела у вивчені середньовічної історії Волині, Лесю Українку й українську громадськість Буковини в кінці ХІХ – на початку ХХ ст.

Мирослава Філіпович, доцент ВНУ імені Лесі Українки, порушила проблему використання в сучасній українській історіографії міжвоєнного періоду понять «окупація» та «приєднання» щодо окреслення процесу входження Волині до Другої Речі Посполитої. Доповідачка зазначила, що, на її думку, в 1921 р. йдеться про приєднання Волині до Польщі, а не про польську окупацію регіону.

Виступ викликав дискусію і щодо озвучених тез, і щодо того, що в українському науковому світі пройшла непоміченою сота річниця підписання Ризького мирного договору, адже вона не стала приводом для обговорення його результатів під час наукових форумів чи публікацій на цю тему.

Кілька тез на цю тему озвучив Олег Разиграєв. Одна з них стосувалася різних оцінок Варшавського і Ризького договорів: «Коли ми говоримо про Варшавський договір, то це приклад польсько-української співпраці, а Ризький мир – це вже такий «поганий» договір, за яким українські землі увійшли до складу польської держави. Хоча, якщо подивитися на територіальну складову, то в обох договорах ідеться про ті самі землі, але історіографічна оцінка цих двох документів різна».

Щодо вживання терміну «окупація» науковець зазначив: «На мою думку, коли йдеться про Волинь, то можемо говорити про її окупацію Військом Польським із 1919 до 1921 р., тому що тут були військові дії і тимчасова адміністрація. Цю адміністрацію ми можемо трактувати як окупаційну, але коли вже було підписано Ризький мир, то йдеться про міжнародне право, а не про окупацію».

«Чому, на вашу думку, ми настільки гостро реагуємо на цю термінологію?» – запитала професорка Оксана Каліщук із ВНУ імені Лесі Українки. «Реагуємо від незнання. Від того, що ми цих питань не досліджували. Ми вивчаємо культуру, освіту, політичні партії, громадські організації в міжвоєнний період, але не досліджуємо суті правових документів. Брак публікацій на цю тему призводить до того, що в нас немає єдиного ставлення до тих чи тих питань», – відповіла Мирослава Філіпович.

Професор Пьотр Ціхорацький зауважив: «Дискусія, свідками якої ми зараз є, не існує в польській історіографії. Думаю, польська історіографія повинна слідкувати за тим, що ви тут обговорюєте, і брати це до уваги. Натомість суперечок, які ми тут чуємо, думок, якими ви обмінюєтеся, в польській історіографії просто не існує. З польського погляду ми маємо справу з фактом існування незалежної польської держави, територія якого була цілісною після формування кордонів у 1920–1922 рр.»

Коли йшлося про Галичину, то українські учасники дискусії були більш одностайними щодо використання терміну «окупація».

Konf Wolyn 7

Дві Волині

Наступна секція була присвячена українському національному політичному табору Волині в 1921–1939 рр., українцям із Волині в Сеймі та Сенаті РП першої каденції (1922–1927 рр.), діяльності польської організації Табору національної єдності (пол. Obóz Zjednoczenia Narodowego, OZN) на Волині в контексті української проблематики (1937–1939 рр.), «сокальському кордону» і його впливу на українсько-польські взаємини в міжвоєнний період.

Аналізуючи діяльність політичних партій на Волині, професор Микола Кучерепа нагадав, що в 1921–1939 рр. існували дві Волині: радянська і польська. В радянській діяла лише одна партія – комуністична, у польській, на території Волинського воєводства, – до 30 політичних партій: польських, українських, єврейських та інших. «Це свідчить про те, що, незважаючи на антиукраїнську політику міжвоєнних польських урядів, Польща була демократичною державою і до певної міри дотримувалася того, що було написано в Конституції РП про те, що громадяни РП, незалежно від мови, національності та релігії, рівні й мають право створювати свої організації і політичні партії», – зробив висновок науковець.

Як акцентував Микола Кучерепа, Волинь була постійним об’єктом радянської політики. Тут заснували низку прокомуністичних організацій для того, щоб створити так званий плацдарм для розгортання світової революції.

Щодо українських партій, то науковець вказав, що на початку 20-х рр. їх нараховувалося кілька. До Української революції, коли регіон входив до складу Російської імперії, тут не діяли українські партії. Політичного характеру українському національному рухові надали вибори 1922 р. до польського парламенту. До того ж на початку 20-х рр. сюди прибули наддніпрянці, які засновували тут осередки своїх колишніх партій, на Волинь почали проникати також галицькі політичні осередки.

Як ствердив Микола Кучерепа, на Волині серед політичних партій були прихильники польсько-українського примирення, антипольські та радянофільські політичні сили. Загалом до кінця 20-х рр. тут сформувався повноцінний український національний табір.

Предметом дискусії після цієї доповіді стали передусім завдання й тактика ОУН та КПЗУ.

Своєрідним продовженням теми політичних сил, що діяли на Волині, стала доповідь професора Пьотрa Ціхорацького про діяльність OZN на Волині, «останнього стратегічного політичного починання санаційного табору», поява якого була викликана «виразною зміною поглядів на більш праві, якщо порівнювати з реаліями 1926–1935 рр.»

«Ініціатори, що були пов’язані з новим генеральним інспектором Збройних сил, генералом Едвардом Ридзом-Сміглим, зробили ставку на націоналістичні гасла. Це був крок у сторону тієї частини громадської думки, яка раніше ототожнювала себе з гаслами так званих ендеків», – підкреслив історик.

Представляючи націоналістичні питання та українську проблематику в діяльності OZN, Пьотр Ціхорацький сказав: «Діяльність Табору національної єдності в польській історіографії, якщо йдеться про цю проблематику, оцінюють швидше негативно. В українській історіографії, звичайно, про нього висловлюються радикальніше».

Під час цієї секції порушили також питання діяльності Луцької в’язниці в 1919–1939 рр., шкільної адміністрації на Волині в цей період, життя поляків на Волині через призму звітів волинського воєводи за 1939 р. та волинських сторінок у біографії Юзефа Лободовського.

Konf Wolyn 9

«Сокальський кордон»

«Сокальський кордон» – це умовний термін на позначення адміністративної межі між Галичиною з одного боку та Волинню й Холмщиною з іншого у Другій Речі Посполитій, яка мала би сприяти ізоляції цих регіонів від взаємовпливів. На цій лінії розмежування як на конфесійному та політичному кордоні, а також на її дієвості та впливі на подальшу історію і польсько-українські стосунки зосередилася у своєму виступі професор Оксана Каліщук.

«Сокальський кордон» як конфесійний кордон між православним та католицьким світом був унікальним для Європи. Йдеться про кордон, який не допускав впливів греко-католицької Церкви на Волинь, – підкреслила Оксана Каліщук. – З географічного погляду це була лінія Збараж–Броди–Радехів–Сокаль–Рава-Руська–Любачів та Кременець–Дубно–Горохів–Володимир–Томашів–Білоград відповідно».

Політичного виміру «сокальському кордону» надав волинський воєвода Генрик Юзевський, виголосивши свою програму волинської політики, в якій задекларував те, що треба відмежовувати Волинь від впливів Галичини. «Причому він говорив, що відокремлення Луцька від Львова – це відокремлення Волині від націоналізму не лише українського, але й польського», – зазначила Оксана Каліщук.

Як додала науковиця, проблема «сокальського кордону» в суспільній дискусії виникла вже в міжвоєнний період: «Потрібно визнати, що «сокальський кордон» виявився неефективним, тому що абсолютно обмежити контакти між волинянами й галичанами було неможливо. В результаті обмежень зросли впливи нелегальних організацій».

На думку професора Богдана Гудя, в цьому кордоні не було нічого нового: «Волинь і Галичина існували окремо від поділів Речі Посполитої. І в Речі Посполитій шляхетській вони займали різні позиції. Руське воєводство і Волинське воєводство – це були різні світи».

Під час обговорення доповіді Пьотр Ціхорацький сказав: «На практиці це не був єдиний такий кордон. На мою думку, існував також «каширський кордон». Юзевський захищався від галицьких впливів, а поліський воєвода – від українського життя, яке розвивалося на півдні. І цей «каширський кордон» асоціюється з дуже реальною постаттю – поліціянтом, який на Поліссі контролював усе».

Konf Wolyn 8

Волинь інтерактивна

На останній секції науковці заслухали доповіді про автокефальний рух на Волині на початку нацистської окупації, польську політику щодо України протягом останніх 100 років та сучасний стан польсько-української співпраці.

Надія Халак зі Львівського відділення Інституту української археографії та джерелознавства імені Михайла Грушевського НАН України представила присутнім інтерактивну мапу «Українські жертви Волині у картах і таблицях. 1938–1944. Володимир-Волинський район». Її суть полягає в опрацюванні масиву інформації та прив’язці його до паперових растрових карт території сучасної Волинської області.

Мапа передбачає нанесення населених пунктів із бази даних, опрацьованої істориками, зниклих і наявних до сьогодні, та інформації щодо кількості жителів, національного складу, військових підрозділів, які дислокувалися в населеному пункті в різні періоди, кількості загиблих під час війни, хронології подій та джерел цієї інформації. Усі дані користувачі зможуть порівнювати, клікаючи на складові інтерактивної карти.

Платформа поки що не оприлюднена для загалу. Доступ до неї Надія Халак надала науковцям із ВНУ імені Лесі Українки, щоб вони також могли її наповнювати.

Підсумки

Підбиваючи підсумки конференції, професор Богдан Гудь, підкреслив, зокрема, що найціннішим результатом заходу стала участь у ньому представників двох країн, які обговорили надзвичайно важливі проблеми, серед яких була не тільки тема Волині’43. На його думку, такі заходи дозволяють шукати можливості для спільного вивчення історії Волині та виробляти спільне бачення тих процесів, які тут відбувалися. «Вважаю участь польських колег у цій конференції надзвичайно важливим чинником, який засвідчує, що наш діалог продовжується», – сказав професор Богдан Гудь.

Звертаючи увагу на широкий спектр тем, професор Пьотр Голдин зазначив, що цей захід для польських учасників – «великий урок знань». Додав: «Запрошення на цю конференцію ми сприймаємо за честь». «Доповіді дуже цікаві для тих, хто займається історією Волині», – погодився з колегою професор Пьотр Ціхорацький.

Учасники конференції запропонували зробити її регулярною та присвячувати вужчим проблемам історії регіону.

Konf Wolyn 10

Konf Wolyn 11

Текст і фото: Наталя ДЕНИСЮК

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

УПЕРШЕ ЗА МЕЖАМИ ПОЛЬЩІ: В ЛУЦЬКУ ВІДБУЛАСЯ ПРОМЕТЕЙСЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ

У ЛУЦЬКУ ПРОЙШЛА РОБОЧА ЗУСТРІЧ ПОЛЬСЬКО-УКРАЇНСЬКОГО ФОРУМУ ПАРТНЕРСТВА

FB

Бібліотека ВМ

 

Jency wrzesnia 1939 foto 240 2

 

dzien

Інформація

logoGranica

 

Партнери

 

LOGO MonitorInfo mini

 

Реклама

po polsku po polsce

 

 

SC Corporate Services Sp 1