Статті

Серед дослідників Волині чільне місце посідає Якуб Гоффман – відомий історик, етнограф, педагог, громадський та політичний діяч у міжвоєнний період. Сьогодні минає 125 років від дня його народження.

Народився Якуб Гоффман 19 березня 1896 р. у Коломиї в родині Аківи і Фруми Гоффманів. Із юних років був пов’язаний із польським рухом за незалежність Польщі. Ще учнем гімназії вступив до Стрілецького союзу. Під час Першої світової війни служив у Польських легіонах, а у відновленій польській державі – у Війську Польському. Брав участь, зокрема, в польсько-більшовицькій війні. У 1921 р. його демобілізували у званні поручика, згодом він отримав звання капітана резерву.

У 1923 р., після здачі екзамену на вчителювання, Гоффман разом із дружиною прибув до Рівного, де вони жили до 10 лютого 1940 р. Тут педагог отримав посаду кураторії Волинського шкільного округу, який, до речі, містився в будівлі колишньої Рівненської чоловічої гімназії (нині це приміщення Рівненського обласного краєзнавчого музею). Його дружина Ядвіга (1898 р. н., Краків) теж була вчителькою.

Якуб Гоффман деякий час був учителем Рівненської повшехної школи імені Юліуша Словацького, згодом директором цього навчального закладу. Ядвіга також у 1927 р. отримала дозвіл на викладання історії в Державній гімназії імені Тадеуша Костюшка.

Hoffman 30 00

Ось як про Гоффманів згадував колишній учитель Рівненської української гімназії Михайло Гуцуляк: «Про це цікаве подружжя хочу (…) сказати. Гоффманова Ядвіга, учителька історії у польській гімназії, вчила в нашій гімназії історію Польщі весь час до приходу більшовиків. Була льояльною та прихильною українцям, а тому дуже коректно відносилась до наших учнів (…). Ми відбували спільні конференції, а крім того, моя співпраця з її чоловіком зблизила мене до тих чесних людей, а згодом ми стали і приятелями».

Наприкінці 20-х – у першій половині 30-х рр. Якуб Гоффман очолював Волинську секцію правління Спілки польських учителів повшехних шкіл і Волинський округ Спілки польських учителів (СПУ) та був заступником голови правління СПУ.

Волинський округ СПУ організовував для вчителів усіх типів шкіл курси, лекції та екскурсії. За його сприяння педагогів залучали до вивчення польської та української народної творчості.

Якуб Гоффман активно працював над створенням нових навчальних програм зі шкільних предметів. Окрім цього, вивчав історію Волині, колекціонував пам’ятки, пов’язані з боротьбою Польщі за незалежність (листівки, відзнаки, печатки, інформаційні бюлетені за 1917–1918 рр.), збирав зразки українських вишивок та писанок. На одній із виставок, що пройшла в 1933 р. у Волинському окружному музеї в Луцьку, була представлена частина його приватної колекції. Деякі пам’ятки він згодом подарував цьому закладу. Його колекція військових нагород, значків і знаків періоду Першої світової війни і досі зберігається у Волинському краєзнавчому музеї. А ще Якуб Гоффман брав участь в археологічних розкопках на території краю.

Педагог був одним із редакторів газети «Głos Nauczycielstwa Wołyńskiego» (відповідальним редактором був Влодзімєж Бучковський).

З ініціативи Гоффмана в 1930 р. почав виходити «Rocznik Wołyński».

Hoffman Rocznik1

«Rocznik Wołyński». Титульна сторінка першого тому

Ось як про це видання згадував польський молодіжний та незалежницький діяч, редактор двомовного часопису «Młoda Wieś – Молоде село» Антоній Гермашевський: «Згідно із задумом це мало бути зібрання публікацій про історію, географію та природу Волині, які стали би допоміжним матеріалом для вчителів під час викладання цих предметів, щоб вони могли спиратися на досвід найближчого оточення».

Далі Гермашевський наводить слова самого Якуба Гоффмана, опубліковані в паризькій «Культурі»: «П’ять розбудованих томів, які мали виходити раз на рік, повинні були охопити всі матеріали, необхідні для виконання шкільної програми. Т. I повинен був описувати географію та природу Волині, Т. II – історію, Т. III – культуру і шкільництво, Т. IV – економіку, Т. V – суспільні питання, проблеми різних національностей та виховну політику».

Загалом до 1939 р. вийшли вісім томів цього збірника. Якуб Гоффман був редактором і видавцем щорічника, підготував до публікації багато власних статей з етнографії та історії Волині. В них розкрився талант дослідника – науковця, хоча й не дипломованого спеціаліста, а скоріше самоука.

Описуючи функції, які Гоффман виконував у багатьох інституціях та ініціативах, Антоній Гермашевский ставить логічне запитання: «(…) як ця смертна людина давала раду виконувати стільки обов’язків?»

Про які обов’язки, окрім згаданих вище, йдеться? У 1932–1935 рр. за дорученням Польської академії наук Гоффман став секретарем Волинського регіонального комітету Польського біографічного словника, що діяв у Рівному. У 1934 р. був одним з ініціаторів створення Волинського товариства приятелів науки з головним центром у Луцьку та відділеннями у Кременці й Рівному, входив до складу наукової ради цієї організації, офіційно зареєстрованої 2 січня 1935 р.

Якуб Гоффман був активним громадським діячем, зокрема, був членом правління Спілки сільської молоді Волині та очолював відділ Спілки польських легіонерів у Рівному. У 1935–1938 рр. – депутат Сейму Речі Посполитої, член освітньої та військової комісій у польському парламенті.

Активну професійну, громадську й політичну діяльність Гоффмана на Волині перервав прихід радянської влади в 1939 р. Саме тоді безслідно зникла одна з його фундаментальних праць – «Бібліографія Волині», яку дослідник планував видати наприкінці 1939 р. Як згадував Гермашевський, робота мала складатися з 24 тис. бібліографічних позицій, поділених на п’ять томів.

10 лютого 1940 р. Якуба Гоффмана з родиною депортували в Горьківську область (нині Нижньогородська область), де він працював на лісоповалі та будівництві залізниці до Котласа. Одночасно займався з молоддю. У листах до близьких описував жахливі умови, в яких знаходилися польські засланці. Просив також надсилати книжки.

У липні 1941 р. Якуба Гоффмана арештував НКВС, який звинуватив його в поширенні патріотизму, створенні польської бібліотеки та організації підпільного навчання. З арешту його звільнили завдяки втручанню головнокомандувача Польських збройних сил, прем’єр-міністра Уряду РП в еміграції, генерала Владислава Сікорського та посла Уряду РП в еміграції в Радянському Союзі Станіслава Кота.

Деякий час після звільнення Гоффман перебував у польському посольстві в Куйбишеві, згодом став зв’язковим посольства з 6-ю Львівською піхотною дивізією Армії Андерса, яка дислокувалася в Узбекистані. Пізніше Гоффмана евакуювали до Ірану.

В Ірані Гоффман займався педагогічною та громадською діяльністю, був керівником культурно-освітнього відділу делегатури польського Міністерства праці та соціального захисту, членом Товариства іранських студій, читав лекції в Польсько-іранському народному університеті. Під час перебування в Тегерані в 1944 р. померла його дружина Ядвіга. Їхній син помер ще раніше, на засланні.

З Ірану Гоффман транспортом, що перевозив польських дітей-сиріт, переїхав до Африки. Там в емігрантських таборах працював у шкільництві, брав участь у польській експедиції на Кіліманджаро.

У 1950 р. прибув до Лондона. Щоб мати за що жити, тяжко фізично працював. Водночас займався політичною, громадською та науковою діяльністю. Був членом Польського наукового товариства на чужині, Польського історичного товариства у Великій Британії, членом правління й редакційного комітету видання «Teki Historyczne», співпрацював з Інститутом Юзефа Пілсудського, брав участь у діяльності Кола кременчан. Помер у Лондоні 27 грудня 1964 р. Залишив по собі численні публікації з історії Волині, Польщі, життя в еміграції та ін.

Hoffman pocz 60

Якуб Гоффман. Початок 60-х рр.

Воєнне лихоліття розпорошило колекції Якуба Гоффмана. Частина його документального фонду нині зберігається в Державному архіві Рівненської області (93 одиниці збереження). Ці документи та матеріали розкривають багатосторонню діяльність педагога. Як науковець він досліджував історію Волині, зокрема Рівного, вивчав генеалогію польських магнатських родів Волині та Поділля, цікавився польськими повстаннями ХІХ ст., займався збором та науковим опрацюванням етнографічних джерел.

Серед документів – «Статут Польського історичного товариства» та листування з головним управлінням у Львові щодо створення відділу цієї організації в Рівному, плани лекцій з історії Волині, підготовлені Товариством приятелів науки, матеріали про видання щорічника «Rocznik Wołyński», «Статут музейно-бібліотечної комісії Волинського товариства приятелів наук».

Документи про діяльність Якуба Гоффмана збереглися також у Державному архіві Волинської області.

Валентина ДАНІЛІЧЕВА,
Рівненський обласний краєзнавчий музей
Фото надала авторка

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

НАВКОЛО ПОСТАТІ ЮЗЕФА ЛОБОДОВСЬКОГО: У ЛУЦЬКУ РОЗМОВЛЯЛИ ПРО СПАДЩИНУ ПИСЬМЕННИКА

«ВІН ВРІС У ВОЛИНСЬКУ РЕАЛЬНІСТЬ». ПРЕЗЕНТУВАЛИ УКРАЇНСЬКИЙ ПЕРЕКЛАД КНИГИ СПОГАДІВ ЮЗЕВСЬКОГО

FB

Бібліотека ВМ

 

Jency wrzesnia 1939 foto 240 2

 

dzien

Інформація

logoGranica

 

Партнери

 

LOGO MonitorInfo mini

 

Реклама

po polsku po polsce

 

 

SC Corporate Services Sp 1