Статті

Забуте кладовище у Вирці приховує багато таємничих історій. Стараннями колишніх парафіян за дружньої допомоги сільради з Великого Вербча, сарненського благочинного і друзів-українців у 2010 р. його вдалося врятувати від цілковитого знищення.

Серед нечисленних збережених надгробків немає сліду від могили підпоручика Яна Скіби, якого поховали тут у квітні 1943 р. Встановлений у день поховання хрест упав, як і майже всі інші. Могили позаростали, а живих свідків уже немає.

Труну з понівеченим тілом виставили у світлиці в плебанії. Маси нажаханих жалібників молилися і плакали. На останках виднілися сліди жорстоких тортур, на щоці була вирізана свастика. Похорони відбувалися в напруженій атмосфері та поспіху. На кладовище пішло небагато людей, а самооборона прикривала церемонію, оберігаючи присутніх від можливого нападу. Зі сторони колонії Виробки лунали постріли.

Історія Скіби заплутана, як генезис винищення євреїв і різанини поляків. Навколо його постаті зібралося багато загадок, які важко відгадати через 77 років. Я заповзявся дослідити цю історію, занурився в численні свідчення і не знаю, чи добре чиню. Тож опишу те, що дізнався про першого керівника самооборони у Вирці, його життя і мученицьку смерть. Проте це буде моя версія, адже кожен з гутян і вирчан має свою. Підґрунтям моєї версії є розмови з наочними свідками. Це були, зокрема, українець Микола Федорович Загоруйко та полковник Стефан Вавжинович, обоє вже покійні. Вони були сусідами Грищенків, про яких ітиметься далі.

 Huta39 01

Микола Загоруйко розповідає, а автор записує на диктофон і нотує. Вдалося зібрати багато матеріалу

 Huta39 02

Микола Загоруйко з дружиною Катериною Осимівною (у дівоцтві – Гречуха)

 Huta39 03

Полковник Стефан Вавжинович (1922 р. н.)

Батьки Яна Скіби походили з Кемпна біля Познані, під час Першої світової війни їх вивезли у Вестфалію. Ян зростав там, тому німецька мова була йому такою ж близькою, як і рідна. Після закінчення офіцерської школи й отримання звання підпоручика його направили у школу у Вирці (тоді Степанська гміна в Костопільському повіті, тепер Сарненський район на Рівненщині). На Волинь скеровували вчителів із «централі» та Галичини. Його любили учні, він не бив дітей, що було в ті роки повсякденним явищем. Коли його нервували не дуже кмітливі учні, він так називав неуків: «труба ти єрихонська» або «фуяра». Так само робив керівник школи Карпінський.

 Huta39 04

Школа у Вирці. 1936 р. Ян Скіба сидить посередині

Деякі вчителі після відбуття дворічного «заслання» їхали з Волині, але більшість залишалася. Скіба залишився – на добре й на лихе. Його оточувала розмаїта група педагогів. Із плином років і настанням нових часів вони змінювалися, замість одних приходили інші. В різні періоди в школі працювали польські патріоти, комуніст, єврей, совєти і навіть українська націоналістка. Першим польським патріотом був Леон Левицький, від нього не відставав Казімеж Карпінський. Під їхнім впливом Ян Скіба залишився у Вирці.

Середовище, в яке потрапив Ян, було йому чуже, в ньому буяли національні та сусідські конфлікти. З плином років він став частиною цього горнила. Учитель уподобав собі колишню ученицю, українку Валю Грищенко, і пов’язував із нею плани на подальше життя. Завдяки цьому Скіба знав, чим живуть українські сусіди, та розумів їхні проблеми. Олександр, Валин батько, гостив Яна із великою щедрістю і навіть із якоїсь нагоди подарував йому золоту десятирублівку, попри те, що був найубогішим із чотирьох братів. Здавалося, що все йде до майбутнього шлюбу. Грищенки признавали Яна кандидатом у чоловіки для своєї доньки, попри їхні націоналістичні переконання, які вони тоді приховували. Офіцер, учитель із високою зарплатнею був престижною партією для дівчини. Тож Яна приймали з почестями і зичливістю.

Заможні, як на волинські умови, брати Олександр, Іван, Федір і Степан Грищенки придбали землю в царські часи, перебралися вони в поблизькі Острівки з Києва. Важке життя змушувало боротися за кожну п’ядь землі. Конфліктів не бракувало: сварилися українці з українцями і поляками, а поляки – ще й між собою. Вже за Польщі Степан заорав дві скиби поля сусіда-українця Петра Загоруйка. В результаті дійшло до бійки, в якій Степану пошкодили хребет. Із того часу він ходив лише випроставшись, бо не міг зігнутися. Біль посилювався ще й через образу на братів, адже вони дійшли висновку, що брат учинив зле і не розірвали зв’язків із його противником. Степан і Петро не помирилися аж до смерті. Жаліючи братів-українців, Степан приязно ставився до поляків. Це вплинуло на події, які розгорнулися під час війни.

 Huta39 05

Микола Загоруйко показує авторові Острівки

Huta39 06

Huta39 07

Huta39 08

Острівки

У цій атмосфері Скіба ходив до Валі, але щось у відносинах із майбутнім тестем пішло не так. Селом розійшлися плітки про те, що кавалер – батько дитини вчительки Вільгельміни Груб (Грубувни). Та була родом з-під Нового Таргу. Коли надійшов час пологів, вона виїхала, щоб народити в рідному домі. Через кілька місяців Вільгельміна повернулася без дитини, яку залишила в батьків. Проте на цьому плітки не закінчувалися – Скібу звинувачували в романі з дружиною одного з господарів (автору відоме його прізвище). Однак невдовзі в селі почали пліткувати про іншу особу. Схожі звинувачення полетіли в сторону важливішої фігури в селі, ніж Скіба, що його ніби трохи відбілювало, до того ж він ніяк не реагував на чутки. Вільгельміна знайшла кандидата в чоловіки, вдівця Рудзького, вийшла за нього заміж, покинула навчання і зайнялася господарством. Плітки стихли, стали ризикованими для тих, хто їх розносив. Однак Валя почувалася приниженою. Вона так цього й не забула, ставлячись у майбутньому вороже до поляків. Хоч і не відкидала залицянь Скіби, мала своє на умі.

Війна висіла в повітрі. Грищенко нею не переймався, а залицяльник його дочки ще не розумів того, що Олександр був українським націоналістом. До речі, в єврейських магазинах тоді викуповували блакитні та жовті барвники для льону.

Призов на військову службу вчителя, поручика Станіслава Філіпека був недобрим передвісником. Мобілізація не стала несподіванкою, але хаос у її проведенні й безлад у паперах був неминучий. У результаті в армію мобілізували масу резервістів, а про офіцера Скібу забули, так війна застала його в селі. Оскільки надходили совєти, керівник школи Карпінський прийняв рішення сховатися під Рафалівкою, його пропозицією скористався також Скіба. Обох уночі вивіз Броніслав Пьотровський (Пєтролай), і слід по них згинув.

 Huta39 09

Броніслав Пьотровський (Пєтролай). 1937 р.

Совєти дуже швидко запроваджували свою владу. Одразу видали розпорядження, щоб усі, хто займав за Польщі державні посади, негайно повернулися на попередні пости. 1 жовтня 1939 р. відкрили школу у Вирці. Втікачі дійшли висновку, що треба вертатися. Ніхто не питався, де вони були. Обоє відразу ж приступили до роботи в школі. За час їхньої відсутності в класах змінилися портрети і зникли хрести.

У вчительському колективі в цей час не було української націоналістки Ірини Пацанувної, яка покинула Вирку в 1938 р. і пішла услід за своїм коханим. Проте вона повернулася до Вирки і разом з іншими українцями вітала прихід совєтів. Вчителі, що виходили зі схованок, застали таких самих активістів і воєнних вигнанців. Це були росіяни Іван Андрійович Калашников, панна Ольга (прізвище невідоме) та єврей із Варшави Яків Кнапербаум. Був теж Томаш Пєтшик, комуніст, якого безрезультатно розшукував НКВС. Скібу ніхто не чіпав, він перебував у непевному стані очікування того, що буде далі. Поляки не доносили, що він офіцер, українці, з огляду на Грищенка, теж не писнули і слова. До того ж Іван Грищенко став секретарем сільради і міліціонером. Юзеф Вавжинович, укладаючи список жителів, записав учителя в «бідняки», яких не вважали ворогами радянської влади. Це не була якась особлива категорія, оскільки все село було записане «бідняками» або «батраками», тобто такими, які нічого не мають. У Сибір із Вирки нікого не вивезли.

Грищенки ж, як за Польщі, так і за совєтів, приховували свої погляди. Проявили їх, коли прийшли німці в 1941 р. Вітальна арка і неприхована радість не залишали сумнівів. А ще вони організували ходу з прапорами, яка пройшла з Острівків під плебанію у Вирці, де перетворилася на націоналістичне віче. Налякані поляки дивилися на це все зі своїх домівок. Грищенки перестали розмовляти польською. Майбутній тесть став черствим до Скіби, а коли Ян приходив, навіть не вітався. Аж той зрозумів, що немає що шукати і перестав ходити до дівчини. Думку Валі до уваги ніхто не брав.

Німці, які приїжджали до Вирки, використовували Скібу як перекладача, гостювали в Молчанова, перевіряли плани контингентів і їхали далі. Іван Грищенко з міліціонера перевтілився у шуцмана і став комендантом. Разом зі своїм зятем Василем Шуліним, чоловіком дочки Антоніни, і Трохимом Ковальчуком вони сформували поліцейський пост. Попри те, що Іван відчував ворожість до Скіби, чіпати його не відважився.

Невідомо, скільки в цьому було правди чи брехні, але околицею кружляли плітки, що Скіба підписав фолькслісте (у цей список вносили фольксдойчів, тобто осіб, які мали німецькі корені, проте не мали німецького громадянства, – ред.). Він сам цих чуток не спростовував. Таким чином всі думали, що він став недоторканим. Правдоподібно, Скіба блефував, німецька мова була для нього лише валютою, яка дозволяла вижити.

Проте невдовзі ситуація змінилася. Радянські партизани зростали в силі. В околиці з березня 1943 р. ніхто не бачив жодного німця. Контингенти ніхто не здавав і на роботу в Німеччину не виїжджав. Коли партизани знищили молочарню у Вирці, Іван Грищенко разом з іншими шуцманами зник із поста, розташованого у плебанії. Тоді настали бандерівські часи.

(Продовження буде).

Текст і фото: Януш ГОРОШКЕВИЧ

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

ГУТЯНСЬКІ ОПОВІДІ: ЗАСЛАННЯ В СИБІР БРАТІВ ДАВИДОВИЧІВ ІЗ ТХОРІВ

ГУТЯНСЬКІ ОПОВІДІ: ВИВЕЗЕННЯ ПОЛЯКІВ ЗА БУГ

ГУТЯНСЬКІ ОПОВІДІ: УБИВСТВО НІМЦЯ У ФОЛЬВАРКУ І СМЕРТЬ МАР’ЯНА ФЕЛІНСЬКОГО

ГУТЯНСЬКІ ОПОВІДІ: ЖАЛЮГІДНІ ЖНИВА В САРНАХ І ДОРОГА ДО СМЕРТІ МАР’ЯНА ФЕЛІНСЬКОГО

ГУТЯНСЬКІ ОПОВІДІ: СЕЙМ У ВАВЖИНОВИЧА У ВИРЦІ

ГУТЯНСЬКІ ОПОВІДІ: ШКІЛЬНИЙ БАЛ У ВИРЦІ

ВИРКA. МІСЦЕ КОСТЕЛУ ВОЗДВИЖЕННЯ СВЯТОГО ХРЕСТА

FB

Бібліотека ВМ

 

Jency wrzesnia 1939 foto 240 2

 

dzien

Інформація

logoGranica

 

Партнери

 

LOGO MonitorInfo mini

 

Реклама

po polsku po polsce

 

 

SC Corporate Services Sp 1