Статті

Стрілецький союз своїм девізом обрав вислів «Нація в озброєнні». Працюючи над підготовкою населення на випадок можливої війни, волинські підрозділи організації водночас на перше місце ставили національне виховання (початок тут).

Стрілецький союз прагнув пробудити й загартувати у стрільців національний дух, дисципліну, наполегливість, чесність, навчав жертовності та самовідданій праці на благо Батьківщини, моральній та фізичній відвазі. Організація проводила курси, лекції, бесіди та читання, спрямовані на підвищення загальних та спеціальних знань стрільців, а також знань про польську державу та її історію, Стрілецький союз та героїв, які боролися за Польщу. Стрільців навчали розуміти свою країну (принципи функціонування держави, місцевого самоврядування, окремих служб) та навколишню дійсність, а також знаходити своє місце в ній (різноманітні секції, аграрні та професійні курси). Союз організовував табори для патріотичного виховання, краєзнавчі та історичні екскурсії, які популяризували місця та пам’ятки національної культури, а також економічні досягнення країни. У 1929 р. стрільці з усієї Волині брали участь у поїздці на Національну виставку в Познані. Вони відвідали Краків, Люблін, Величку, Варшаву, Лодзь та Гдиню. Інколи гості з Волині викликали інтерес на вулицях міст своїм оригінальним народним вбранням. Так було під час поїздки до польської столиці, коли стрільці-поліщуки одягнули не лише статутні мацеївки (кашкети, – ред.), але й білі вишиті сорочки, підперезані солдатськими ременями.

Навесні та влітку стрільці охоче подорожували околицями пішки, на велосипедах або байдарках, навчаючись любити свою малу прикордонну батьківщину – Волинь. Такі мандрівки ставали справжніми уроками патріотизму. Стрільці пізнавали історію волинських міст та пам’яток, вивчали долі пов’язаних із регіоном осіб.

Під час занять у стрілецьких світлицях, походів чи літніх таборів любові до батьківщини навчали також стрілецьких орлят. У 1937 р. рівненські орлята відпочивали у двотижневому таборі на Горині. Їхній комендант, колишній легіонер, старший ротний Роян умів тримати невгамовних хлопців залізною рукою. Вони виконували фізичні вправи, займалися муштрою, стрільбою з лука, пневматичних та малокаліберних гвинтівок, а увечері розповідали біля вогнища цікаві історії про бої, які вели легіони на Волині, та про наймолодших легіонерів. Під час таких зустрічей стрільці співали улюблені легіонерські пісні. Наприкінці під зоряним небом урочисто звучала мелодія «Першої бригади», а після неї – державний гімн та стрілецька молитва.

У Стрілецькому союзі з особливою повагою ставилися до коменданта Юзефа Пілсудського, якого вважали покровителем організації, берегли пам’ять про боротьбу за незалежність та героїв-легіонерів.

Важливою подією з 1924 р. став Марш шляхом 1-ї кадрової роти. Кожного березня відбувався Марш імені Леопольда Ліса-Кулі, а в липні – Марш до Польської гори. Щоб віддати належне героям, стрілецькі підрозділи обирали покровителями легіонерів, видатних стрілецьких діячів. До прикладу, в Поворську (нині Ковельський район) діяв підрозділ імені єпископа Владислава Бандурського, а при Державній монополії тютюнових виробів у Ковелі – стрілецький підрозділ імені генерала Владислава Якса-Рожена.

Стрільці опікувалися могилами героїв та пам’ятками, пов’язаними з боротьбою за незалежність. Вони дбали про пам’ятники та могили учасників Січневого повстання, а також про поховання часів Першої світової та польсько-більшовицької війн. Завдяки їхній ініціативі у волинських костелах під час листопадових свят поіменно згадували загиблих у боях на Волині, а біля їхніх могил стояла почесна варта. Так було і в Луцьку, де при могилі кур’єрки Яніни Латалувни стояли на варті луцькі стрільчині. Завдяки стрільцям на місцях кривавих боїв у багатьох населених пунктах були встановлені хрести або меморіальні дошки.

У 1928 р. завдяки коменданту Рівненського округу Якубу Гофману відбулася виставка пам’яток легіонів, листівок, фотографій та нелегальної преси 1915–1918 рр.

У 1935 р. Волинський округ придбав знамениту «хату коменданта», в якій перебував Юзеф Пілсудський під час кривавих боїв, які довелося вести легіонам на Волині. Коли 12 травня 1935 р. після тривалої хвороби помер Юзеф Пілсудський, міста Волині охопила жалоба. Стрільці в усіх населених пунктах воєводства брали участь в організації траурних заходів, під час яких важливим елементом було складання присяги на вірність ідеям маршала. У день поховання Юзефа Пілсудського в королівських криптах на Вавелі у всіх підрозділах Стрілецького союзу відбулися жалобні церемонії. Кожен стрілецький повіт вислав свою делегацію на похорон, який проходив у Кракові. Завдяки зусиллям стрільців у багатьох містах встановили пам’ятники Юзефу Пілсудському. На роковини смерті коменданта волинські стрілецькі підрозділи влаштували пам’яті.

Zwiazek Strzelecki 3 3

Траурні заходи у зв’язку зі смертю маршала Юзефа Пілсудського. Попереду вінок від Стрілецького союзу в Дубні, травень 1935 р.

Zwiazek Strzelecki 3 1

Zwiazek Strzelecki 3 2

Zwiazek Strzelecki 3 4

Траурні заходи у зв’язку зі смертю маршала Юзефа Пілсудського.
Дубно, травень 1935 р.

Стрілецький статут заповідав служити на благо Батьківщини. Щонайменше три години на тиждень потрібно було присвячувати конкретній громадській роботі. Завдяки цій ініціативі, особливо в невеликих містах, стрільці стали справжніми рушіями громадського життя. Важливою формою служіння Батьківщині були різні соціально-громадянські акції, зокрема конкурси колективної громадської діяльності. Волинські стрільці допомагали зводити школи, світлиці та народні будинки. Але це ще не все.

У Дубні мешканці околиць залізничної станції були вдячні за вівтар, який поставили у стрілецькій світлиці підрозділу «Дубно – Залізнична станція». А стрільці з Клесова долучилися до будівництва місцевого костелу, привізши 87 візків піску. Стрільці споруджували придорожні каплички та доглядали за ними. Вони ремонтували мури кладовищ, будували й відновлювали дороги, садили дерева на узбіччях. Навесні чи восени вони збирали каміння на полях, щоб викласти ними під’їзди до лісів чи залатати ями на місцевих дорогах. Взимку допомагали очищати дороги від снігу. Вони теж будували спортивні майданчики та стрільбища. До прикладу, стрільці з Маневичів на громадських засадах у 1932 р. звели стрільбище та стадіон, обладнаний відповідно до найсучасніших технологічних досягнень. Планували побудувати дім освіти, в якому мали розміститися музей легіонерів, стрілецька світлиця, бібліотека та лекційно-театральна зала.

У свою чергу, стрільці зі Здолбунова в 1934 р. брали участь у створенні міського парку та будівництві спортивного стадіону. У селах ремонтували колодязі та огорожі. Вони надавали допомогу під час польових робіт, а також безкорисливо працювали над меліорацією та регулюванням річок, поспішали з допомогою під час стихійних лих та різних надзвичайних ситуацій, демонструючи велику витривалість, працездатність та мужність. Завдяки пресі вся Польща дізналася про героїчний вчинок дубенського стрільця Яна Новачика, який нелюдськими зусиллями врятував із вод Ікви трьох любителів водних видів спорту.

Стрільці виявляли не лише героїзм, а й жертовність. Коли в 1934 р. південні воєводства Речі Посполитої зазнали втрат від повені, стрільці з Дубенського повіту швидко зібрали для поводян 4142 злотих, 147 кг хліба та багато інших продуктів. Найбільше постаралися підрозділи «Дубно – Залізнична станція» та «Озеряни». Особливу активність виявив дубенський стрілецький оркестр, який давав концерти для збору пожертв («Стрільці Волині – жертвам повені», часопис «Strzelec», 1934, № 34, ст. 14).

Члени Стрілецького союзу брали участь у загальнодержавних акціях збору коштів, наприклад для Фонду національної оборони, а також були їх ініціаторами. У 1928 р. вони вирішили зібрати кошти, щоб відправити польську команду на Олімпійські ігри в Амстердам, оскільки виявилося, що сума, яку виділив польський уряд, була недостатньою. Під девізом «Із малих сум – великі гроші!» розпочався збір п’ятикопійчаних монет. Було підраховано: якщо в ньому братимуть участь усі стрілецькі підрозділи, то накопичена сума зможе покрити витрати на те, щоб відправити майже всю національну збірну Польщі на Олімпійські ігри. Одним із перших жертводавців був Ян Палац, комендант округу «Волинь».

Стрільці збирали гроші й на підводний човен імені Маршала Пілсудського, тобто на легендарний підводний торпедний корабель «Orzeł» (укр. «Орел»). Завдяки коштам, зібраним стрільцями у 30-х рр., у Варшаві з’явилося репрезентативне стрільбище імені Маршала Пілсудського, а в 1934 р. у IV Міжнародних авіаційних змаганнях (Challenge 1934) за честь Польщі боровся стрілецький літак «Piłsudczyk» (укр. «Пілсудчик»). У зборі коштів на території Костопільського повіту всіх випереджав підрозділ «Березне». Його керівник й одночасно війт гміни Францішек Зборовський особисто продавав марки для збору коштів на літак, розпродавши протягом восьми годин усі, які йому виділило керівництво Стрілецького союзу в повіті. (Закінчення згодом).

Малгожата ЗЄМСЬКА
Фото з волинської колекції Тадеуша Марцінковського
На фото: Траурні заходи у зв’язку зі смертю маршала Юзефа Пілсудського. Дубно, травень 1935 р.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

ПРО СТРІЛЕЦЬКИЙ СОЮЗ НА ВОЛИНІ. ЧАСТИНА 1

ПРО СТРІЛЕЦЬКИЙ СОЮЗ НА ВОЛИНІ У 80-ТУ РІЧНИЦЮ КАТИНСЬКОГО ЗЛОЧИНУ. ЧАСТИНА 2

FB

Бібліотека ВМ

 

Jency wrzesnia 1939 foto 240 2

 

dzien

Інформація

logoGranica

 

 

 

 

FreeCurrencyRates.com

 

 Курс валют

Партнери

 

LOGO MonitorInfo mini

 

PastedGraphic-1 

 

 

cz

 

 

Реклама

po polsku po polsce

 

 

SC Corporate Services Sp 1