Статті

Представляємо нашим Читачам наступного героя циклу, підготовленого в рамках проєкту Генерального консульства РП у Луцьку «Україна. Поляки на карантині», – отця Мар’яна Попеляра з Білобожниці.

Про себе

Настоятель римо-католицької парафії Святих Петра і Павла в селі Білобожниця Чортківського району на Тернопільщині.

Моя бабуся водила мене маленьким у костел, і там зродилася моя віра. Артистичною натурою нагородила мене мама, яка працювала в будинку культури і, певно, хотіла, щоб я продовжив її діяльність. Я змалку бував у театрі, займався в різних гуртках, але згодом вирушив до Любліна, де шість років вивчав теологію в духовній семінарії. Пізніше знайомі дивувалися, коли чули, що я священник.

Я декан Чортківського деканату, а також військовий капелан. Ми маємо товариство, яке допомагає літнім людям та дітям із малозабезпечених сімей. Разом з отцями-місіонерами часто відвідуємо стареньких. Старші люди – опора віри, я дуже люблю з ними розмовляти. Вони не повинні почувати себе покинутими й ізольованими від суспільства. А діти – це майбутнє віри.

na karantyni 2 1

Чого позбавив мене карантин?

На початку карантину мені довелося сказати парафіянам, що до храму ходити не можна, й одна бабуся навіть розплакалася: «Як це? За 82 роки ніхто не забороняв мені ходити до костелу!» Я почав транслювати службу та доносити Слово Боже через Facebook.

Чи є карантин Знаком Божим? Чи Бог покарав людей? Я не впевнений. Карантин зміцнив віру. Знаю, що в родинах тепер моляться вдома. Батько, який повернувся із заробітків, тепер бачить дітей, а діти вчать батька молитві.

Чого мене навчив карантин?

Наше село коронавірус оминув, усі здорові. Можливо, господині не можуть їздити до Чорткова продавати молоко, але це все мине. В селі завжди можна собі дати раду. Я всім раджу: будьте оптимістами, не панікуйте! Життя саме підказує, як нам бути в певні часи, тільки потрібно бути уважним. Головне ніколи не втрачати надію на Бога. Підтримуйте інших, не втрачайте любові до інших людей і робіть закрутки!

Після карантину

Мрію обійняти своїх бабусь, дідусів і дітей. Мені так бракує живого спілкування, старших людей, із якими я хотів би поговорити про життя. Чекаю!

Розмовляла Олена ШУЛЬГА
Фото: Валентин КУЗАН

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

ПОЛЯКИ НА КАРАНТИНІ: ЕВА МАНЬКОВСЬКА З РІВНОГО

FB

Бібліотека ВМ

 

Jency wrzesnia 1939 foto 240 2

 

dzien

Інформація

logoGranica

 

 

 

 

FreeCurrencyRates.com

 

 Курс валют

Партнери

 

LOGO MonitorInfo mini

 

PastedGraphic-1 

 

 

cz

 

 

Реклама

po polsku po polsce

 

 

SC Corporate Services Sp 1