Кладовище Ворцелів було другим римо-католицьким цвинтарем у Степані. Перше знаходилося біля костелу. На обох здавна хоронили цілі покоління наших предків. Обидва цвинтарі тепер забудовані.
Завдяки Чеславу Пьотровському вдалося врятувати принаймні гробницю Ворцелів. Саме йому я присвячую цей фоторепортаж.
Після похорону поляків, убитих у Бутейках 7 лютого 1943 р., мешканці Гути Степанської вирішили виставити варту. Генрик Пьотровський і Збігнев Гофман пішли добровольцями. Для захисту мали тільки кийки.
У ніч із 9 на 10 лютого 1943 р. на дім Пьотровських у Гуті Степанській напали бандити з Тельчів. Перед цим вони підступом обдурили вартівників, змусивши їх чекати в будинку Іполита Савицького. Станіслав, батько Чеслава Пьотровського, не здався – перед смертю він убив одного з нападників, а другому відрубав сокирою рамено. В цей час Чеслав із сестрою Мирославою втік через вікно й побіг до будинку Савицького, де перебували вже згадані вартові. Невдовзі туди прийшли злочинці, а за ними – Владислав Лібнер, зацікавлений тим, що відбувається. Бандити розстріляли вартівників і Лібнера. Чеслав спостерігав за усім, заховавшись на печі. Того ж дня знищили Парослю, розташовану за коліями.
Під час оборони Гути Степанської Пьотровський воював у перших рядах. Був сиротою. У війську дослужився до генеральського чину, впродовж багатьох років був міністром гірничих справ і промисловості. Після виходу на пенсію присвятив себе волинській справі. Об’єднав колишніх парафіян, організував кілька надзвичайно важливих вшанувань місць національної пам’яті, зокрема в Яновій Долині (тепер село Базальтове Костопільського району, – ред.). Написав «Криваві жнива за Стиром, Горинню і Случчю» та кілька інших книг.
Текст і фото: Януш ГОРОШКЕВИЧ
P. S.: Усі зацікавлені можуть отримати більше інформації за мейлом: janusz-huta-stepanska@wp.pl
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
РАФАЛІВКА В САРНЕНСЬКОМУ ПОВІТІ
