Галинувка у гміні Сильне

На Галинувку напали в ніч із 28 на 29 березня 1943 р. На допомогу надійшла самооборона з Гути Степанської, однак бандерівці заздалегідь відступили. Із 1939 до 1945 р. за різних обставин убили близько 50 мешканців цієї колонії.

Галинувку населяли люди, які безмежно її любили. Їхніми долями можна було би збагатити історію багатьох місцевостей. Із цим селом пов’язані герої Першої світової та польсько-більшовицької воєн, депутати Сейму, засланці до Сибіру, поручник Юзеф Мєрнік, розстріляний у Катині, українець із дуже трагічною долею Петро Лебедюк, сім’я Кшачковських, яких у 1943 р. утопили в криниці, жертви нападу, полеглі під час оборони Гути Степанської та багато інших.

Цей фоторепортаж я присвячую покійному Едварду Померанському (1922–2017 рр.). Його любов до Галинувки возвеличила цього чоловіка серед інших селян.

Перед початком війни Едвард Померанський подав заяву у військову школу й мав розпочати навчання восени 1939 р. Пережив совєтів, потім прийшли німці й бандерівці. З перших днів Едвард брав участь у самообороні. Коли напали на Галинувку, він разом з усіма втік до Гути Степанської. Спочатку з хлопцями з Галинувки та Борової був у кінній розвідці. Їхні зухвалі рейди давали можливість орієнтуватися в актуальній ситуації та переміщеннях бандерівських загонів. Перед нападом бундерівців на Гуту Степанську його підвищили до посади командира 4-ї ділянки оборони, розташованої зі сторони Борека. Оборонці на його ділянці не пропустили бандерівців, однак уранці 17 липня були змушені відступити до школи в Гуті Степанській.

Едвард Померанський покидав Гуту Степанську одним з останніх, прикриваючи тили колони мешканців, які відступали із села. Після війни впродовж 50 років керував бібліотекою Вроцлавського університету.

Текст і фото 2–5: Януш ГОРОШКЕВИЧ
Фото 1 автору надав Гжегож НАУМОВИЧ

P. S.: Усі зацікавлені можуть отримати більше інформації за мейлом: janusz-huta-stepanska@wp.pl.