Янова Долина у гміні Костопіль

Присвячую цей фоторепортаж єпископу-сеньйору Маркіяну Трофим’яку, колишньому ординарію луцькому. Владика випередив свій час, Його проповіді будуть зрозумілими і прийдешнім поколінням.

Коли в ніч із Великого четверга на Страсну п’ятницю 1943 р. бандерівці за підтримки жителів із навколишніх сіл напали на Янову Долину й палили її, в Гуті Степанській, віддаленій за прямою лінією на 25 км, люди з жахом спостерігали за відблисками пожежі. У ту ніч у Яновій Долині загинули понад 600 осіб. Волею долі мені вдалося поспілкуватися з кількома особами, які дивом врятувалися під час цієї бійні.

Німці, які наприкінці липня відходили зі Степані, забрали із собою вцілілих поляків. Після прибуття до Янової Долини вони розмістили їх у хатах, що не згоріли. Марія Роса з Мельниці (1929 р. н.) оселилася із сім’єю саме в такому будинку. Зовнішній вигляд їх утішив – дім зовсім не постраждав. Проте в підвалі було повно засохлої крові, яка ввижається жінці в нічних кошмарах і до сьогодні. Жити там було неможливо, чути було смертю.

Пам’ятник на братській могилі на місці спаленої каплиці спорудили стараннями й коштами поляків із Волині. Коли вони в 1998 р. приїхали освятити його, то організовані формування необандерівців не дозволили підійти до пам’ятника ані полякам, ані місцевим українцям, які масово йшли на цей захід. Освячення тоді так і не відбулося.

У 2011 р. ми хотіли освятити хрест на місці костелу в Степані. Однак і там необандерівці провели віче й висунули умову, що освячення пам’ятника стане можливим тільки тоді, коли поляки вшанують бандерівський пам’ятник. Відтак ми поїхали до Янової Долини. Там відбулися свята меса, панахида і спізнене на 13 років освячення хреста-пам’ятника. Єпископ Маркіян Трофим’як тоді сказав: «Таким був Божий задум».

Текст і фото: Януш ГОРОШКЕВИЧ

P. S.: Усі зацікавлені можуть отримати більше інформації за мейлом: janusz-huta-stepanska@wp.pl