Статті

1-20До редакції «Волинського Монітора» звернулася мешканка Луцька Пані С. Була помітно знервована своїм «візовим мучеництвом» у луцькому Пункті прийому візових анкет. Ситуація виглядала наступним чином.

Пані, яка упродовж трьох років постійно обслуговує свій автомобіль у Любліні, в нинішньому році також мала намір скористатися послугами польського підприємства, оскільки довіряє саме йому. Люблінська фірма вкотре надіслала їй запрошення, необхідне для отримання візи. Після сплати 220 гривень, 35 євро і реєстрації візової анкети, вона склала всі необхідні документи в луцький візовий пункт. Там, замість того, щоб передати документи Пані С. до консульства, почали вимагати від своєї клієнтки щоразу новіших документів. Запрошення від сервісної фірми визнали недостатнім аргументом для видачі візи. Від клієнтки почали вимагати, аби вона представила договір про співпрацю з польською фірмою, а в разі його відсутності, щоб вона, на підставі власної письмової заяви, забрала заявку на візу. Такий «візовий сеанс» тривав 15 днів.

«Волинський Монітор» вирішив з'ясувати ситуацію, що склалася. На жаль, нас чекало розчарування. Візовий пункт – приватна фірма. Він не мав наміру надавати будь-яку інформацію чи коментарі. У різкій формі журналіста попросили вийти з приміщення. Неприємний осад від ситуації, що склалася, підсилила вивіска візового пункту, на якій використано кольори польського національного прапора. З огляду на це, ми попросили Генеральне консульство РП у Луцьку прокоментувати. Відповідь люб'язно погодилася надати пані Консул Беата Бживчи, керівник Відділу особового руху в Генеральному консульстві РП у Луцьку, проте коментар переріс у розлогу розмову.

– У наступному році Генеральне консульство РП у Луцьку відзначатиме своє 10-річчя. Мешканці Волині часто кажуть про консульство в Луцьку: «наш консул, наше консульство». Першого Генерального консула Войцеха Галонзку називали «польський консул», про наступних говорили вже як про «європейських». Східний кордон Польщі став східним кордоном Європейського Союзу. Пані Консул, чи можна сказати, що польські дипломатичні представництва опинилися на «лінії вогню»?

– Такий погляд справді повністю обґрунтований. Кількість візових анкет, які подаються в консульства на території України, збільшується щороку. У минулому році таких анкет та виданих віз було близько 500 тис. У нинішньому році ми очікуємо, що їх буде 650 тис. Це, на фоні інших країн Європейського Союзу та враховуючи географічну близькість Польщі з Україною, якнайбільше обґрунтоване.

– Чи луцьке дипломатичне представництво має більше роботи, з огляду на прикордонне розташування?

– Так. Хоч тут, мабуть, я Вас здивую, оскільки щомісячні статистичні дані про кількість візових анкет, що подаються в усіх консульствах в Україні, свідчать, що Луцьк вже кілька місяців підряд займає третє місце. Провідною консульською установою, з огляду на кількість поданих візових анкет і виданих віз, є Львів, а друге місце зайняв Київ.

– Це цікаво. Я розумію, що Львівський консульський округ має велику територію. Але Київ? Адже Київський консульський округ не більший.

– Нас цікавить, якими є причини цього явища, звідки береться зменшення кількості візових анкет у Луцькому консульському окрузі. Причин, мабуть, багато. Коли закінчується період сезонних робіт у Польщі, кількість візових анкет, що подаються з метою працевлаштування, зменшується. Це має вплив на загальну кількість поданих анкет. Окрім цього, частина нинішніх клієнтів може вже мати довготривалі візи, що дозволяє зменшити частоту візитів, які здійснюються з метою подання документів на візу. Наступною причиною може бути також рівень заможності суспільства.

– Імідж консульства починається перед воротами представництва. Генеральне консульство в Луцьку вже не вперше асоціюється з візовими аферами. У чергах часто можна почути прізвища консулів і суми, за які можна залагодити свою справу. Яким чином усунути приватних «посередників», що пропонують різного виду візові послуги, включно із отриманням Карти поляка?

– Дійсно, консульство починається одразу за воротами. Проте ми, як працівники цієї установи, маємо обмежений вплив на те, що за ними робиться. Ми – гості на українській землі і в цьому місті, тому очікуємо на допомогу місцевої влади у створенні навколо консульства, безпосередньо поблизу нього, безпечних умов для наших клієнтів, щоб їх не турбували «місцеві посередники», які видають себе за працівників або співпрацівників консульства. «Приватні посередники», що з'являються одразу за парканом дипломатичного представництва чи поблизу візових пунктів, пропонують різноманітні послуги, які, і це варто підкреслити, не є ані послугами, що здійснюються за дорученням консульства, ані, тим більше, послугами, що здійснюються за його згодою. Від тих, хто скаржився на таку ситуацію, я чула, і це навряд чи таємниця, про діяльність посередників, яка часто перебуває на межі права. Вона полягає в наданні або пропозиції надання допомоги у справі отримання документів (часто одержаних за допомогою хитрощів або підроблених), які би підтвердили мету виїзду до Польщі – дозволів на роботу, запрошень від підприємців із Польщі та інших документів, які пізніше використовуються як автентичні у візовій процедурі. Тому прагну рішуче підкреслити, що процес отримання польської візи не є складним і не вимагає послуг «посередників». Не радила б нашим клієнтам користуватися їхньою допомогою. Погоджуючись на допомогу «нелегального посередника», не можна бути впевненим, що послуга, яку вам надають, дійсно є послугою. Тим більше, клієнт не може бути впевненим, що вона гарантуватиме отримання візи. Процедура подання документів на візу проста: клієнт, після попередньої реєстрації візиту у визначений термін, може подати документи безпосередньо в консульстві або в одному з двох візових пунктів. Окрім самої візової анкети клієнт повинен подати документи, що підтверджують мету поїздки. Список цих документів чітко окреслений. Часто в цій ситуації з'являється місце для непорядної пропозиції з боку так званих посередників. Це стосується, зокрема, документів, які дають дозвіл на працевлаштування в Польщі або торгівельної співпраці з польськими суб'єктами. Тому я хотіла би також рішуче спонукати тих, хто в майбутньому подаватиме документи на візу, користуватися лише з перевірених пропозицій працевлаштування у Польщі. Натомість, якщо я хотіла би поїхати до Польщі, щоб пізнати цю країну, скористатися культурною або комерційною пропозицією, або, при нагоді, поїхати до іншої країни Шенгенської зони, то я б подала документи на шопінг-візу. Для її отримання необхідно, як додаткову документацію, подати всього лише прохання про надання такої візи. Шопінг-віза – це шенгенська віза, тобто вона дає ширші можливості. Перша шопінг-віза видається як одноразова. Під час наступного подання документів на візу потрібно представити чеки, які підтверджують здійснення покупок у Польщі. На їх підставі дається багаторазова віза. Причому не потрібно шукати посередництва підозрілих осіб для того, щоб отримати документи, недостовірність яких може бути виявлена на етапі ознайомлення із документами, поданими для отримання візи. До того ж це створить для такої особи цілком некомфортну ситуацію.

Деякі особи, котрі приходять до нас у різних справах, коли я у них запитувала, де вони заповнили цю візову анкету, відповідали: «Тут, у вас в консульстві, поряд, за стіною». Хочу пояснити, що «поряд, за стіною» – це вже не консульство, це не наші працівники. Це особи, котрі абсолютно не мають жодного посвідчення, щоб мати можливість нас представляти. Єдиними суб'єктами, які мають право легально представляти консульство, є візові пункти, хоч і їхні повноваження обмежені.

Натомість, мені важко оцінити повідомлення в мас-медіа про ймовірне ангажування осіб, котрі працюють у консульстві, в будь-яку діяльність, що суперечить законам України або Польщі і руйнує позитивний імідж державного чиновника. Впевнено можна сказати, що цю справу вивчають відповідні органи в Польщі. Ми, як чиновники, не маємо доступу до такої інформації.

Я хотіла би, щоб консульство і ми, ті, хто тут працює, повернули довіру українського суспільства, довіру мешканців тих двох областей, у яких ми працюємо, щоб вони не думали, що в консульстві працюють особи, пов'язані з нелегальними «посередниками», котрі хочуть отримувати додаткові прибутки за рахунок громадян України. Якщо таке переконання про нас існує, то ми хотіли би це змінити. Ми намагаємося довести це своєю щоденною роботою. Маю надію, що нашу роботу і ангажування помітять і підтримають добрими коментарями.

– Проблема, мабуть, і в самих українських громадянах: якби не було попиту, не було б пропозиції.

– Дійсно, іноді це ефект відсутності достатньої інформації серед самих громадян України. Часто їхня наївність полягає в тому, що вони думають: якщо доручать свою справу нелегальному «посередникові» за відповідну, доволі високу оплату, то можуть розраховувати на «залагодження справи». Часто на таких осіб просто «полюють» посередники, які організовують різні довідки і документи. Ми пізніше їх вивчаємо і, на жаль, виявляється, що це підроблені документи або документи, які насправді ніколи не були створені в Польщі. Як я згадала на початку, консули у своїх рішеннях самостійні і не вплутані у жодні формальні або неформальні домовленості, які могли б викликати сумнів у їхній об'єктивності. Сам процес прийняття рішення формалізований і, водночас, анонімний, що дає гарантію прозорості прийняття цього рішення.

– Особа, котра здійснила непорядну візову транзакцію з «підконсульським рєшалою», отримала відмову. Її внесено до комп'ютерного реєстру. З питанням про свій візовий статус вона звертається до консульства. Консульство скеровує таку особу до центрального управління – у Варшаву. Центральне управління дає відповідь, що, з огляду на місце проживання цієї особи, не може надати інформацію, оскільки для кореспонденції необхідна польська адреса. Чи дипломатичне представництво тут, в Україні, не може бути такою адресою?

– Ні. Зміни в Адміністративному кодексі передбачають, що у всіх адміністративних справах особа, котра подає скаргу чи робить подання і проживає за межами Республіки Польща, повинна вказати або уповноваженого для ведення справи, або уповноваженого для доручень у Польщі. І це стосується не тільки візових справ. Це часто стосується справ, пов'язаних зі здобуттям польського громадянства. І я знаю, що з цим є найбільша проблема, особливо, коли хтось не має такої довіреної особи і повинен скористатися із посередницьких послуг юридичних компаній, де за ці послуги, за посередництво в одержанні кореспонденції, повинен заплатити згідно з певними правилами, якими керується ця компанія.

Ми, на жаль, не можемо бути таким суб'єктом. Це повинна бути фізична особа, що проживає в Польщі. Я чула такі думки, що цю норму змінять. Кодекс доволі новий, бо діє від квітня 2011 р. Багато представництв отримує сигнали від тих, хто проживає поза Польщею, що їм важко знайти уповноважену особу. У зв'язку з цим Міністерство закордонних справ отримало такий список професійних уповноважених, що представляють юридичні компанії, які погодилися бути посередниками. Також МЗС поінформувало, що ведеться дискусія про відміну цієї норми, яка змушує іноземця або громадянина Польщі, що проживає за кордоном, вказати уповноваженого, котрий є резидентом Республіки Польща.

– Але консульство – це територія Республіки Польща?

– Так. Тільки ми екстериторіальні в іншій країні. На жаль, це повинен бути хтось із адресою проживання в Польщі. Мені дуже прикро, що ми не вирішимо цієї проблеми. Справа вимагає змін на законодавчому рівні.

– Шкода, бо визначення «наш консул, наше консульство» у такому випадку підсилилося би.

– Надіємося, що в майбутньому насправді складеться така ситуація.

– Пані Консул, у багатьох містах України були відкриті візові пункти. У Луцьку про їхню діяльність говорять, що це ще один консульський «шлагбаум», біля якого треба платити. Вони з'явилися для того, щоб бути легальним посередником чи щоб вести свою діяльність у попередньому «підконсульському стилі»?

– Візовий кодекс ЄС, який увійшов у життя 5 квітня 2010 року, передбачив можливість, щоб консульські установи держав-членів ЄС могли користуватися послугами зовнішніх суб'єктів, які надаватимуть частину консульських послуг. Чітко визначено перелік тих послуг, які можуть надаватися цими суб'єктами від імені консульства. І думка про аутсорсинг у МЗС у Варшаві з'явилася тоді ж, тобто в 2010 році. Потрібно тільки було трохи часу, щоби втілити її в життя.

Нині аутсорсинг діє в трьох країнах, тобто в тих країнах, де подається найбільше документів на візу – в Туреччині, Україні і Росії. Візові пункти виконують лише дві функції з тих, які мають виконуватися консульствами, і ці функції технічні. По-перше, це прийняття документів на візу, перевірка, чи дані, вказані у документах клієнтом, відповідають даним представленого паспорта. І по-друге, визначення, яку суму конкретна особа повинна заплатити за розгляд візових документів, беручи до уваги норми ЄС. Окрім цього, візові пункти передають ці документи нам у терміни, визначені нами, забирають готові рішення і закордонні паспорти та передають їх клієнтам. За цю діяльність вони додатково стягують оплату, яка, згідно з договором, підписаним із фірмою, становить 19,5 євро в перерахунку на місцеву валюту.

Як обрали цю фірму? Візовий кодекс ЄС передбачає можливість доручити певну діяльність зовнішньому суб'єктові. Участь у тендері в Україні взяли 6 фірм, що пропонували послуги, якими були зацікавлені консульські установи. У ході тендеру комісія, що складалася із представників Посольства Республіки Польща в Україні, фахівців у сфері консульської проблематики та фахівців із питань держзамовлень з МЗС, вибрала фірму «VFS Global», яка надає на території України свої послуги за допомогою субпідрядника, тобто зареєстрованої в Україні дочірньої фірми. Це відповідає і нашим законам про держзамовлення, і українському законодавству.

– Візові пункти декларують свою діяльність як посередницьку між клієнтом та Генеральним консульством і як незалежну від консульства. Вони часто виконують функції, що не належать до їхньої компетенції, наприклад, вимагають надати додаткову інформацію або документи. Чи консульство якимось чином може контролювати діяльність візового пункту?

– Ми постійно контактуємо з керівництвом аутсорсингових пунктів. Маємо добру співпрацю, наші зауваження у пунктах вислуховують, а пропозиції, що випливають з них, реалізовують. Через менеджера фірми, який відповідальний за Західну Україну, ми повідомляємо всі зауважені нами та клієнтами порушення, вимагаючи виправити їх у діяльності пунктів. Ми перевіряємо, скільки осіб подає документи на візу, скільки візових анкет подається щодня, як виглядає список записів на наступні дні. Якщо у працівників візових пунктів з'являються питання і вони не знають, як у конкретній справі вчинити, то вони контактують з нами і запитують, чи у цій конкретній ситуації ми вимагаємо якісь додаткові документи. Ми намагаємося на організованих нами навчальних семінарах дати зрозуміти працівникам візових пунктів, якою є їхня роль, що ця роль обмежується тільки до виконання певних, чітко визначених, завдань, і працівники пунктів не мають повноважень у інших сферах. Ми вимагаємо, щоб вони суворо дотримувалися діючих візових норм, зокрема, й у вимогах, що стосуються списку документів, необхідних для підтвердження мети поїздки. Ми пояснюємо, що якщо була б потреба у додаткових документах, отриманні додаткової інформації, то особою, яка може цього вимагати, і вже не за посередництвом пункту, а найчастіше через безпосередній контакт з конкретним клієнтом, є саме консул. Консул може таку особу запросити на зустріч, щоб з'ясувати певні сумніви, може попросити представити якийсь документ, якщо певні залучені документи або викликають у нього сумнів, або не пояснюють суті справи.

– Чи цю особу повідомляє і запрошує до консула візовий пункт?

– Якщо ми хочемо цю особу запросити на розмову, телефонуємо їй. Трапляються також випадки, коли ми користуємося посередництвом візового пункту, особливо пункту в Рівному, наприклад, коли просимо надати додаткові документи. Ми робимо це за допомогою посередника, щоб полегшити ситуацію для клієнта, даючи йому можливість надати документ безпосередньо в пункті, оскільки візовий пункт передасть нам цей документ вже наступного дня.

Роль працівників візового пункту полягає тільки у прийнятті документів на візу, а не в оцінці їхньої суті. Я також поставила вимогу припинити перекреслювати і виправляти дані у візових анкетах. Це часто робиться на чітку пропозицію або прохання працівника пункту. Я пояснила, що саме особа, яка подає документи, сама визначає, на який період їй потрібна віза. Консул, який приймає рішення, може або взяти до уваги цю пропозицію, або дати візу іншого виду чи на інший період. Натомість, працівник візового пункту не повинен давати будь-які рекомендації чи поради або просто вимагати конкретних змін у візовій анкеті.

– Пані Консул, це так гарно звучить, але вони роблять своє. Прикладом може бути згадана на початку розмови справа Пані С.

– Якщо це такий італійський страйк, тобто затримка і генерація проблем, я дуже серйозно беру до уваги цю інформацію, а також будь-яку інформацію, яка до нас надходить або надходитиме. Якщо хтось незадоволений діяльністю консульства чи будь-якого з візових пунктів, просимо нас інформувати. Якщо хтось хоче зберегти анонімність, може її зберегти. Ми просимо інформувати нас про будь-які порушення, які ви зауважили чи підтвердили. Це матиме вплив на оцінку подальшої співпраці з цим контрагентом. Як відомо, договір про надання аутсорсингових послуг підписано на визначений час. Ми повинні провести аудит, щоб з'ясувати, чи нас задовольняє співпраця з нинішнім контрагентом, чи виконані умови підписаного договору. Це матиме вплив на продовження співпраці.

– Тобто не складеться ситуація, що консульство породило собі такого молоха, який знищує імідж дипломатичного представництва?

– Ні. Ми обов'язково боротимемося за добрий імідж консульства. Хотілося б також, щоб суб'єкти, з якими ми співпрацюємо, будували з нами разом позитивний імідж консульства і Польщі.

– Консульство залишило за собою право приймати клієнтів поза візовими пунктами. Кому надається такий «привілей»? Хто є VIP-особою? Чи журналісти «Волинського Монітора» є у цьому списку? Чи члени товариств польської культури, організації і особи, котрі постійно співпрацюють з польськими організаціями Луцького консульського округу, є, такими собі, VIP-особами?

– Проблема набагато складніша. Я представлю концепцію МЗС, що стосується цієї ситуації. Передбачається, що близько 80-90 % клієнтів подаватимуть документи на візу у візових пунктах. Інші 10-20 % заявок прийматимуть у консульстві. Згідно із концепцією, міністерство бажає, щоб ці 10-20 % були передбачені для певних категорій клієнтів. Це були б особи, котрі є членами польської діаспори, членами польських товариств. По-друге, це були б особи, котрі виїжджають до Польщі або до країн ЄС у рамках реалізації певних програм, що фінансуються або польською стороною, або європейськими інституціями. По-третє, це були б ситуації, пов'язані із хворобою чи смертю рідних або з виконанням гуманітарних місій. І, нарешті, це були б, так звані, VIP-особи. При цьому, категорія VIP-осіб найбільш суперечлива. З одного боку вона доволі розбудована. Багато хто вважає, що має право, щоб до цієї категорії належати. Маю надію, що разом з усіма нашими консульськими установами в Україні ми визначимо один спільний каталог функцій, посад, які даватимуть можливість віднести себе до категорії VIP-осіб.

– А водій, котрий є приватним перевізником, демонструє високий професійний рівень, надає добрі послуги і знижки, в тому числі і для польських товариств, одержує одноразову візу...

– Питання про вид наданої візи – це, з одного боку, питання трохи стримуючої політики, яку ми застосували щодо певної групи іноземців, але, з іншого боку, це також питання певного незнання про можливості і права, якими може скористатися конкретна особа. Наприклад, є категорії осіб, котрі могли б просити про довші візи, ніж річні, а часом довші, ніж піврічні. Але люди, часто за допомогою або за порадою посередників, вперто вписують у візовій анкеті, що хочуть річну або піврічну візу.

– Розумію, що незабаром з'явиться таке «меню» VIP-осіб?

– Так, упевнено можна сказати, що з'явиться. Особи, котрі будуть віднесені до цієї категорії, будуть нами про це повідомлені. Всі ті, хто не належать до груп, перерахованих мною вище, будуть змушені подавати документи на візу у візових пунктах. Але, щоб полегшити отримання візи для деяких категорій осіб і певним чином сприяти покращенню іміджу Польщі, візові пункти на наше прохання організують у себе віконце для VIP-осіб. Цим віконцем зможуть скористатися, зокрема, працівники адміністративних інституцій або органів місцевого самоврядування, котрі не матимуть права подавати документи безпосередньо в консульстві, чи також представники бізнесу, котрі співпрацюють із польськими фірмами.

– Чи діти, котрі ходять до суботньо-недільної школи при польському товаристві і які виїжджають на запрошення польської сторони на тренінги до Польщі, на мовні курси платитимуть 20 євро?

– З огляду на те, що ці діти не є членами товариства, їх не можна чітко віднести до категорії VIP-осіб, як це передбачено рекомендаціями МЗС. Проте ми намагаємося переконати МЗС, що варто було б, щоб у рамках існуючих в консульстві лімітів, приймати документи на візи від осіб, котрі вирушають до Польщі з метою обміну дітьми та молоддю (шкільного, культурного) між навчальними закладами, який розвивається з огляду на наше прикордонне розташування. Може, нам це вдасться. Поки такі документи приймаємо в консульстві.

– На який термін можуть одержати візу журналісти і на якій підставі?

– Від журналістів ми вимагаємо лист від редакції з інформацією, з якою метою і на який період така особа вирушає до Польщі або до Шенгенської зони. І якщо ця особа мала вже раніше візу, то є всі підстави, щоб видати візу на триваліший період. Звичайно, все це залежить і від того, яку інформацію міститиме лист від інституції, де працює журналіст, яким є обґрунтування виїзду, з яким характером тісної чи менш тісної співпраці маємо справу. Якщо це багаторічна і багатообіцяюча співпраця, то така віза може бути видана на 1-2 роки.

– А на який період видається максимальна віза? Недавно я зустрів журналіста з п'ятирічною польською візою, і то виданою останнім часом.

– Це, насправді, залежить також від практики установи і варто було б її уніфікувати. П'ятирічна віза, звичайно, допустима, бо це – максимальна віза, яку можна видати. Але все залежить від певної візової історії і від того, які документи ця особа представляє.

– Чому не фрілансери? Часом для людини, яка є самозайнятою у сфері журналістики чи є фотокореспондентом, робота за кордоном – це єдине джерело утримання.

– Із фрілансерами складніше. Вони повинні були б мати рекомендації редакції, з якою співпрацюють. Якщо хтось є фрілансером, то, як правило, просить про візу на конкретну поїздку, на конкретний проект, який повинен реалізувати. Якщо би мова йшла про довшу візу, то такий журналіст мав би бути, щонайменше, постійним співпрацівником якоїсь редакції.

– Чи зміна генерального консула або інших консулів означає зміну пріоритетів, зацікавленості і партнерів для співпраці? Як приклад наведу ситуацію, коли не видали віз для делегації Козацького стрілецького братства, яке запросили на Світовий з'їзд стрілецьких братств до Польщі? Чи приватне бачення нового консула має вплив на візову політику?

– Думаю, що чим більш ясні, для всіх зрозумілі і публічно оголошені будуть ті принципи, згідно з якими ми діємо, тим меншим буде поле для появи таких дражливих ситуацій, коли когось підозрюють у близьких стосунках з однією стороною й у ворожому ставленні до іншої.

Смію стверджувати, що персональні зміни, які тут відбулися, не повинні вплинути де-факто на те, яким чином ми співпрацюємо і як ми реалізовуємо цю політику, бо вона є одна. Натомість, питання про те, чи її обличчям є та чи інша особа, має бути другорядним.

– Пані Консул, як боротися з непорядністю? У Польщі з'явився бізнес, пов'язаний з видачею фіктивних запрошень. Чи консульство перевіряє ці польські фірми?

– Так, ми перевіряємо достовірність запрошень і дозволів. Але наші можливості обмежені. Ми можемо всього-на-всього звірити, чи конкретне запрошення було зареєстроване в Управлінні праці, можемо також зателефонувати до інституції, яка запрошує, і запитати, на який період і з якою метою запрошує. Можемо також, і ми це робимо, звернутися до відповідних служб у Польщі з проханням про перевірку інституції, яка запрошуєься людина. З польської сторони також трапляються непорядні організації, які хочуть отримати матеріальні вигоди від діяльності такого типу. Якщо потрапляють до нас будь-які документи або інформація, з якої випливає, що таке заняття процвітає на території Польщі і в це заангажовані конкретні особи або конкретні фірми, то ми передаємо такі справи для вивчення Прикордонній службі. Зрештою, Прикордонна служба на наші прохання, що з'являються в процесі цілої візової процедури, під час якої ми також консультуємося стосовно конкретних документів сумнівного походження, часто видає нам інформацію, на підставі якої ми відмовляємо у видачі візи, бо виявляється, що інституція, яка запрошує, непорядна. Наприклад, видає тисячне запрошення, а насправді жодна із запрошених осіб ніколи не розпочала роботи у фірмі, яка таку роботу пропонувала.

– Які помилки, що їх роблять візові заявники, трапляються найчастіше? Чи Генеральне консульство має намір провести інформаційно-превентивні заходи за допомогою ширшого інформування в місцевих медіа? Може, варто утворити, так звану, гарячу лінію для надсилання мейлів. І, звісно, прошу не забувати, що «Волинський Монітор» завжди готовий допомогти.

– Немає якихось чітко визначених помилок, бо, як правило, при поданні документів на наступну візу анкета заповнюється подібно. Зрештою, система, яка їх приймає, не прийме анкети з помилками. Часто заявники просять надати короткотермінову візу в ситуації, коли насправді могли би отримати візу на довший період, ніж самі хочуть. Але це питання відсутності інформації і певної обережності. Завжди легше подати документи на коротшу візу, ніж на довшу. Я б сказала, що завжди варто подати документи на довшу візу, ніж подавати частіше документи на короткотермінові візи, якщо, звичайно, мета та умови поїздки не змінюються. Натомість, без прохання надати довготривалу візу такої візи ми просто не можемо дати.

Дуже дякую за пропозиції співпраці. Дійсно, «Волинський Монітор» – перша газета, яка сама до нас прийшла. Ми хотіли би давати інтерв'ю, готувати певні заяви, щоб ширше пояснити цілу візову проблему прямим і зрозумілим для реципієнтів способом. Звичайно, ми будемо намагатися цю інформацію передавати по-різному. Думаю, що місцеві мас-медіа – це найкраще джерело такої просвітницької діяльності. Ми також розробляємо зараз інформаційну листівку, яка буде доступно відповідати на питання, що ставляться найчастіше, і, водночас, інформуватиме про візову процедуру. «Гаряча лінія» – це добре рішення.

Скажу тільки, що у нас телефон ніколи не замовкає.

Розмовляв Валентин ВАКОЛЮК

FB

Бібліотека ВМ

 

Jency wrzesnia 1939 foto 240 2

 

dzien

Інформація

logoGranica

 

Партнери

 

LOGO MonitorInfo mini

 

Реклама

po polsku po polsce

 

 

SC Corporate Services Sp 1