Півбіда біля Малого Стидина

Шляхом волинських хрестів навколо Гути Степанської з Янушем Горошкевичем.

Цей фоторепортаж я присвячую пам’яті Ірени Соловій, вродженої Борек.

Напередодні бандерівського нападу на Півбіду тато Ірени вивіз до Янової Долини своїх дітей і кількох дітей сестри Леокадії, загалом восьмеро. Коли 30 березня вранці поїхав за рештою, застав уже розгромлену колонію. Тож, вивезені діти дивом вижили. В ніч із середи на Великий четвер йому наснилася родичка, Ядвіга Ковальчик, вбита разом зі своїми двома дітьми. Вона, стоячи в дверях, сказала: «Сьогодні виїжджайте». Владислав відразу зібрав дітей. Він розповів про сон іншим, тоді потягом до Костополя виїхала велика група людей. У ніч із четверга на Велику п’ятницю було вбито мешканців Янової Долини, нараховувалося понад 600 жертв.

На Півбіду напали на світанку 30 березня 1943 р. Нападники приїхали на конях і прийшли пішки від Перелисянки. Поляків застали зненацька уві сні. Всіх, хто не втік, вбили безпощадно на місці й біля лісу. Масштаби вбивства не відомі загалу, загинули близько 80 осіб. Убитих не поховали. У Півбіді перебували також біженці з інших колоній. Вони розділили трагічну долю тих, у кого переховувалися. Інформацію про кількість жертв у Півбіді передав українець-праведник Федот, який переховував польську сім’ю. В Лодзі живе очевидець вбивства, отець Тадеуш Журавський.

Текст і фото: Януш ГОРОШКЕВИЧ

P. S.: Усі зацікавлені можуть отримати більше інформації за мейлом: janusz-huta-stepanska@wp.pl.