Статті

009_konsul_by_lotrГість „Волинського Монітора” – Генеральний консул Республіки Польща в Луцьку Марек Мартінек, який віднедавна почав виконувати дипломатичну місію на Волині.

– Коли Ви офіційно приступили до виконання обов'язків Генерального консула в Луцьку?

 

– Згідно з отриманою акредитацією Міністерства закордонних справ України – минулого тижня.

 

– Кого відвідали з першим візитом?

 

– Голів державних адміністрацій у Волинській та Рівненській областях.

 

– Визначаючи концепцію розвитку диппредставництва та життя місцевих поляків, Ви сказали, що Вашим пріоритетом є відповідні економічні дії.

 

– Не до кінця так. Можна так узагальнити, сказавши, що це – економічні дії, але я думаю про цілий спектр можливостей транскордонної співпраці, тобто не тільки в економічних питаннях, але також, наприклад, у питаннях інфраструктури – будівництва доріг, мостів і подібних заходів.

 

– Пане консуле, чому так мало представлений польський бізнес в Україні, а особливо на Волині?

 

– На це питання повинен відповісти торговий радник у Києві. Я не знаю чому так мало. Поки що я зустрів кілька осіб, які тут займаються бізнесом і дуже цю справу хвалять. Мабуть, пов'язано це з малою зацікавленістю польського бізнесу східним ринком як таким, я говорю не про Україну, а взагалі про Схід. Мабуть, це також пов'язано з фактом, що все ж більшість польських фірм тісно пов'язані із  західними. Думаю, що часи, які нині маємо, самі змусять польських бізнесменів та інвесторів до пошуку нових місць локалізації і, маю надію, це буде також Україна.

 

– Європейська криза трохи допомагає у пошуку нових ринків?

 

– Сама криза точно на це вплине, оскільки зменшується виробництво на Заході і відбувається пошук можливостей збуту в іншому місці. А Схід якраз є таким добрим місцем. Маю на увазі не тільки Україну, але також Білорусь, Росію.

 

– Чим була спричинена відсутність певної зацікавленості українським ринком у попередні роки? Може, відсутністю інформації, відсутністю доброго законодавства або виконання законодавства з українського боку?

 

– З того, що до цієї пори представники польського бізнесу, які мене відвідали, говорили, ймовірно це – наслідок складних положень, пов'язаних із веденням економічної діяльності в Україні. Проте особи, які тут працюють з 90-их років, стверджують, що після перехідного періоду, коли потрібно познайомитися з цими положеннями, функціонування на ринку можливе і навіть приносить успіхи.

 

– Чи Ви маєте намір ширше представляти польський бізнес у вигляді конференції або, наприклад, економічного форуму? Що Ви думаєте про ідею проведення постійних надбужанських ярмарків, щоб представники польсько-українського бізнесу взяли у них участь?

 

– Концепція цікава. Проте я думаю, що в цьому питанні повинні висловитися самі бізнесмени. Єдине, що я можу сказати, спираючись на висловлювання осіб, які зі мною до цього часу контактували, важливим, з їхньої точки зору, є створення інформаційного пункту для бізнесменів, що був би призначений не тільки для польського, але також для українського бізнесу, який хотів би щось зробити в Польщі. Думаю, що ми, в першу чергу, повинні піти у цьому напрямку, щоб створити такий пункт. Він міг би існувати при обласних органах влади, офіційно і його діяльність здійснювалася би під егідою обласного керівництва. Якщо йдеться про інші форми, звичайно, найбільш можливим є проведення різного виду місцевих форумів. Генеральне консульство в Луцьку діє на території тільки двох областей і я сприймаю це через призму саме цієї території, тому в можливих зустрічах брали б участь представники партнерських регіонів із Польщі, тобто представники бізнесу із Підкарпатського воєводства, Люблінського і, мабуть, Вармінсько-Мазурського, оскільки тут дуже часто у багатьох висловлюваннях я чую, що Вармінсько-Мазурське воєводство дуже інтенсивно співпрацює як з Рівненською областю, так і з Волинською. Думаю, що ми повинні йти цією дорогою.

 

– Не маємо також забувати про давніх приятелів і постійних партнерів, наприклад, про Лодзьке воєводство.

 

– Якщо Лодзьке воєводство має наміри вести якусь діяльність, спрямовану на розвиток бізнесу, то, звичайно, зможе розраховувати на нашу підтримку і допомогу. Я не зменшив цієї території до трьох воєводств, які перерахував. Я лише повторюю те, що донині почув від двох голів обласних адміністрацій, тобто те, що до цієї пори вже функціонує. Натомість кожне інше воєводство може, звичайно, розраховувати на нашу допомогу і співпрацю.

0019_konsul_by_lotr

 

– Ви приїхали до нас із Білорусі, перед тим були у Литві і в Грузії... Ми, поляки, так само як і українці, маємо схожі радянські травми... Як Ви оцінює роль „Польської спільноти” у цьому нашому „пробудженні” і спрямовуванні поглядів у бік Європи. Наскільки вона може бути сьогодні потрібною Україні?

 

– „Польська спільнота” протягом багатьох років вкладає величезні кошти як у Білорусь, так і в Україну. І скажу щиро – я ефектів не бачу. Не знаю, чи це проблема ментальності осіб на Сході, чи інша проблема, але багато років незалежності України не призвели до того, щоб цей рух поляків на Сході якось процвітав. Чи це небажання людей діяти, а лише прагнення бути членом польської організації, чи очікування тільки і виключно вигоди, яка з цього випливає. Натомість відсутня зацікавленість у тому, щоб самому щось зробити, проявити себе. Я вважаю, що, в першу чергу, ми повинні подбати про польські школи. Якщо ми не зробимо ставки на привернення уваги молоді, яка прагнутиме визнавати своє польське коріння, то через якийсь час можемо забути про те, що ми мали в Україні поляків. Це для мене – головний принцип роботи тут, щоб усвідомлення того, що ти є поляком, дало людині, перш за все, бажання вивчити польську мову. І не тільки з огляду на те, що буде якась із того вигода, але тому, що така особа фактично вважає себе поляком.

 

Очікування на Сході зовсім інші, ніж на Заході. Тут увесь час ми спостерігаємо претензійне ставлення, мовляв, нам це належить. На Заході цього немає. Там очікування спрямовані, перш за все, у русло культури, вони хочуть мати контакт з польською культурою, освітою, їх не цікавить фінансова допомога як така. Натомість на Сході цей елемент і надалі дуже важливий.

 

– Коли приходять до нашого товариства люди, які хочуть одержати Карту поляка і говорять, що їм цей документ належить, бо вони – поляки, я ставлю їм запитання: чим для Вас є Карта? Багато хто трактує цей документ як так званий „пільговий квиток” до Польщі. Чи Карта допоможе в такому пробудженні і національному самоусвідомленні?

 

– Не думаю, щоб це мало особливе значення. Я погоджуся з Вашим висловлюванням, що це, переважно, справа вигоди, яка пов'язана із можливістю отримання безкоштовної візи, певними полегшеннями, які дає ця Карта, можливістю працювати чи навчатися у Польщі. На мою думку, це не патріотичний порив, коли хтось хоче задокументувати своє польське походження, бо має таку внутрішню потребу і гордий з того, що є поляком. Такий підхід був помітний у Литві, де люди хотіли мати тільки документ, який підтвердить, що вони – поляки, і де прізвище буде написано польською.

 

– Тут я теж зустрів таких старших осіб, хворих і часто лежачих, для яких цей документ дуже важливий.

 

– Так, я не узагальнюю. Я помітив це також серед старших осіб у Білорусі, які хотіли отримати Карту, щоб перед смертю почуватися поляком. Натомість, я говорю про молоде покоління, яке шукає у цьому певну вигоду. Немає тут чого приховувати. Я не говорю, що це погано, бо це також, у певному сенсі, формує свідомість, якщо хтось докопався до польських коренів тільки через те, що бачить через призму Карти якісь там вигоди, то в якомусь сенсі він теж знайшов себе як поляк.

 

– Важливий національний елемент – наша пам'ять. Вже багато років ми намагаємося добитися того, щоб на місці нашого католицького кладовища, на якому нині – Меморіал Слави, поставити хоча б парафіяльний хрест і хрест легіонів, оскільки там було поховано легіонерів часів війни з більшовиками. Другий пункт – Берестечко, де перед костелом Святої Трійці спустошено кладовище легіонерів. Ми виступили колись також з ініціативою встановити спільний пам'ятник Польсько-українського братства зброї. До цього часу немає нічого. Яким чином ми можемо довести керівництву міста та області, що ми також маємо право на свою мартирологію?

 

– Думаю, що в цьому допоможе об'єднання місцевих поляків. Ви мали б іншу силу, ніж маєте зараз.

 

– Польща – в Європі. Натомість Україна, ніби й схожа на Польщу, але якось довго йде в цьому напрямку. Що заважає Україні?

 

– Якщо ми подивимося на історію, то Польща, незважаючи на те, що перебувала під впливом Радянського Союзу, завжди формально була вільною державою. Поляки, може, в обмеженій кількості, але їздили на Захід, існував приватний бізнес, земля перебувала у власності. Натомість тут протягом десятків років проводився експеримент під назвою „homosowietikus”, який, якби не падіння Радянського Союзу, мав би успіх. Проте особи, які в цьому всьому перебували, усе пам'ятають. Мабуть, найкраще це видно на прикладі молоді, яка виховувалася одразу після розпаду Радянського Союзу, або взагалі народилася у пострадянський період. Вони демонструють цілком інші погляди, їм цю епоху взагалі важко уявити. Я думаю, що доки існує така диспропорція, тобто в Україні проживає більше осіб, які вийшли з-під ярма Радянського Союзу, доти інтеграційні тенденції з Європейським Союзом будуть невиразними. Молодь, яка, перш за все, вже їздить за кордон, повертаючись сюди, починає зауважувати, що щось не так.

 

Потрібно трохи часу, щоб усе суспільство було переконане у тому, що європейська інтеграція – це  дорога, якою потрібно йти.

 

– Пане Консуле, як виглядає приватна сторона Вашого життя? Адже це важка праця – переїжджати з одного дипломатичного представництва до іншого. Я вважаю, що 4 роки – це дуже мало для одного консула.

 

– Є різні школи. Деякі відстоюють, що 2 роки – це багато, бо вважається, що після двох років  консул починає приймати сторону тієї держави, в якій перебуває, а не тієї, яку представляє. Я думаю, що 4 роки – в самий раз, бо фактично перш, ніж людина познайомиться із територією, на якій опинилася, минає близько року. І певні задуми не народжуються перед приїздом, часто життя визначатиме їх уже на місці, після чого і буде реалізовуватися конкретний план.

 

– Ви походите з Кракова?

 

– Я з Кракова, закінчив Яґеллонський університет за спеціальністю геологія. Займався здобутою професією кілька років. Потім перекваліфікувався, протягом певного часу займався бізнесом, пізніше зацікавився можливістю виїзду за кордон і подав свою кандидатуру. Тепер я їжджу.

 

– Ким себе відчуваєте – бізнесменом, геологом, дипломатом?

 

– У цей момент точно дипломатом, тому що вже майже 16 років тим займаюся. Геологія – це, радше, хобі, бізнесом я вже не займаюся.

 

– Однак Ви добре почуваєтеся в економічній площині.

 

– Підкреслюю цю площину, тому що економічні справи не залишаються без впливу на політику. Якщо у нас буде тут сильний бізнес, то матимемо цілком іншу позицію у різних інших питаннях, наприклад, в тих, які Ви вже порушили – питаннях увіковічень чи хреста.

 

Розмовляв Валентин ВАКОЛЮК

FB

Бібліотека ВМ

 

Jency wrzesnia 1939 foto 240 2

 

dzien

Інформація

logoGranica

 

 

 

 

FreeCurrencyRates.com

 

 Курс валют

Партнери

 

LOGO MonitorInfo mini

 

PastedGraphic-1 

 

 

cz

 

 

Реклама

po polsku po polsce

 

 

SC Corporate Services Sp 1