Статті

Про те, як на дзвіницю Свято-Троїцького кафедрального собору піднімали повернуті з Росії дзвони ходить немало домислів, а то й легенд. Щоправда про ім’я механіка-конструктора механізму, що підіймає і опускає у соборі перед вівтарем ікону Божої Матері, ніхто й не згадує…

Нещодавно у сімейному альбомі Ролінгерів було виявлено фотодокумент, на якому зображено підняття у 1924 році дзвону на дзвіницю собору. Так було встановлено ім’я механіка, котрий організував це підняття. Це – Рудольф Ролінгер.

Ким же є цей Рудольф Ролінгер? Скупі відомості, подані нащадками, та деякі дані архівних документів дозволяють нам відтворити хоча б у загальних рисах образ цієї загадкової особистості. У реєстрі мешканців Луцька за 1924 рік подано його вік – 37 років (отже, народився у 1887 році). Також було вказано його фах – механік, визнання – римо-католицьке, дружина – Софія (православна з Берестечка). Інші архівні документи про Рудольфа Ролінгера свідчать, що дозвіл на проживання у Луцьку він отримав від магістрату в 1920 році. Список фахівців міста доводить, що він був дипломованим механіком.

Більше відомостей, проте невичерпних, нам подає паспорт Ролінгера, виданий йому у січні 1921 року Луцькою комендатурою державної поліції. Сам бланк паспорта також був видрукуваний у Луцьку в друкарні М. Збара. Крім фотографії в паспорті подано короткий опис особи: зріст середній, шатен, очі сині. Зазначено громадянство – польське. Графи про національність та мову батьків є відсутніми. Однак подано їх імена: Алойзи і Кароліна. Імена батьків та їхнього сина (Рудольф-Болеслав), сімейне прізвище, можуть свідчити про те, що це, швидше за все, була австрійсько-польська сім’я. Це доводять і сімейні спогади.

Паспорт Рудольфа Ролінгера містить також деякі неточності, навіть загадки. Одна з них – місце народження. У паспорті записано село Мичищув на Галичині. Виникає запитання на якій саме Галичині. У австрійській державі тоді, коли народився Рудольф, Галичина складалася із двох частин: Східної з центром у Львові та Західної з центром у Кракові. Тож відшукати згадане село, майже те ж саме, що й голку в стіжку сіна. Щоправда закінчення назви села «ув» характерне саме для польської частини Галичини. На українській території було б, швидше за все, Мичищів.

Untitled-3

Не меншою загадкою є запитання про те, де навчався Рудольф Ролінгер, яку ремісничу школу закінчив? Ще – коли і чому він потрапив на Волинь. Можна було б припустити, що він пораненим залишився тут під час Першої світової війни і його виходила майбутня дружина. Вже у 1920 році вони разом приїхали до Луцька. Але ця романтична версія розбивається об паспортний запис – не служив у війську. Ще одне запитання: «чому не служив?»

У сімейному альбомі збереглася фотографія молодого Рудольфа-Болеслава. Інтелігентне обличчя, відкритий погляд, вузька краватка, що стискає високий комір білої сорочки. Вигляд зовсім не сільського хлопця, хіба що син якогось сільського чиновника або власника села. Зовсім інший погляд бачимо на світлині із паспорта. Вигляд людини, котра пройшла нелегкі життєві випробування. Отже, ця сторінка біографії Рудольфа Ролінгера поки що для нас залишається закритою.

Дещо більше нам відомо про життя Рудольфа Ролінгера у Луцьку в міжвоєнний період. Наприклад, про те, як до вже відомого і популярного у місті механіка Ролінгера у 1924 році (бо в грудні 1923 року ще збиралися кошти) звернулося керівництво Свято-Троїцького собору із пропозицією організувати підняття дзвонів. Сам процес підняття не був з простих, але обійшлося без трагедії. Дещо пізніше Ролінгер у своїй майстерні виготовив механізм, що мав опускати і піднімати ікону Божої Матері.

Нещодавно з’ясувалося, що Рудольф Ролінгер створив ще один механізм, але вже для кафедрального костелу Святих Апостолів Петра і Павла. Під звуки органної мелодії цей механізм відкривав і закривав браму перед образом Летичівської Богоматері (нині у костелі збереглася лише розібрана брама). Цей ручний механізм, що в такт музики відсовував браму, Ролінгер створив приблизно у середині 30-их років ХХ століття.

Приблизно у цей же час Ролінгери викупили ділянку землі по вулиці Болеслава Хороброго (нині – проспект Волі) і звели там двоповерховий будинок із майстернею. У цій майстерні проводилися курси луцьких механіків. Після смерті чоловіка майстернею керувала Софія Ролінгер.

Сім’я Ролінгерів – приклад спільного життя людей різних віросповідань: Софія Ролінгер була членом братства при соборі, католик Ролінгер виконав для собору ряд праць.

Можливо, ця публікація допоможе розгадати хоча б декілька таємниць, пов’язаних із механіком Рудольфом Болеславом Ролінгером.

Краєзнавець Вальдемар ПЯСЕЦЬКИЙ

FB

Бібліотека ВМ

 

Jency wrzesnia 1939 foto 240 2

 

dzien

Інформація

logoGranica

 

 

 

 

FreeCurrencyRates.com

 

 Курс валют

Партнери

 

LOGO MonitorInfo mini

 

PastedGraphic-1 

 

 

cz

 

 

Реклама

po polsku po polsce

 

 

SC Corporate Services Sp 1