Статті

Статті

Зима у стрілецьких організаціях не була періодом застою. Хоч у листопаді й завершувалася акція «Десять пострілів на честь Батьківщини» та припинялася активність на присипаних снігом футбольних полях і стадіонах, приходив радісний час свят і карнавалу.

Це вже, цитуючи класику, світська традиція – людство, чи принаймні значна його частина, з приходом нового року береться реалізовувати різноманітні виклики, плани або інші більш чи менш розсудливі рішення.

Згідно з рішеннями Сенату і Сейму покровителями року в Польщі будуть кардинал Стефан Вишинський, письменники Ципріан-Каміль Норвід, Станіслав Лем, Кшиштоф-Каміль Бачинський і Тадеуш Ружевич.

Осередок «Caritas-Spes» парафії Святих Апостолів Петра і Павла в Луцьку 6 січня провів чергову благодійну акцію.

У цьому році ми залишалися вдома, навчилися носити маски, призвичаїлися до життя в новій реальності, часто віртуальній, адже багато хто тепер навчається в мережі, там працює і спілкується з рідними.

Може, вищенаведена назва звучить дещо банально. Імовірніше, багатьом вона здаватиметься глазурованою цукеркою, настільки солодкою, що аж зуби почнуть боліти. Мабуть, такі люди воліли б цей незвичайний різдвяний час не розцяцьковувати гірляндами і дзвіночками, а радше пережити в задумі, зосереджено й шанобливо.

У 1941 р. НКВС засудив Яна Качмарека, який працював учителем у Дубровиці та Колках на Рівненщині, до п’яти років виправно-трудових таборів.

Свята наближаються семимильними кроками. Це особливий період у житті пересічного поїдача хліба. Навіть якщо ми колись поклялися, що більше ніколи не піддамося цьому святковому божевіллю, все одно наступного року разом із масою інших, подібних нам, громадян урешті без останку поринаємо в атмосферу дзвіночків, янголят, ялиночок, Миколаїв і, звісно, підготовки до прийдешніх, таких урочистих-урочистих, днів.

Учителя Яна Скібу направили до Вирки (зараз Сарненський район на Рівненщині) після Першої світової війни. Сьогодні продовжуємо розповідь про нього (початок тут).

«Ми тужимо не за нашим дитинством і нашими селами, а за нашими уявленнями дитинства і села. Краще туди не їхати, коли пройшли роки», – сказав колись видатний польський романіст Вєслав Мислівський.