Статті

Статті

Є таке чарівне місце у Кракові, яке хоч один раз повинен відвідати кожен турист і навіть випадковий перехожий. Звісно, нам уже не потиснути долоні Тадеушу Бою-Желенському.

Із висолопленим язиком ввалююся додому і на тяп-ляп витягаю з глибин шафи перше-ліпше вбрання. Важливо лише, щоб одяг був випрасуваний і дещо святковіший у своєму текстильному вигляді за інші елементи гардеробу.

Чи можна арештувати вже затриману людину? Кожна адекватна особа розумніє абсурдність таких дій, але не радянська тоталітарна система. Яна Турчина арештували 13 грудня 1939 р. у в’язниці НКВС Рівного, де він перебував під вартою близько трьох місяців.

Із Людмилою Яківною Бер та її двоюрідною сестрою Юлією Іванівною Попель я зустрівся поблизу костелу Святої Анни в Ковелі. Саме завершилася меса. Ми присіли на лавці на подвір’ї храму. Жінки розповіли про минуле їхньої родини, що походить із Вінницької області.

Зі свічкою потрібно шукати того, хто не знає казки Ганса Християна Андерсена про короля, якого набили в пляшку або, якщо комусь так хочеться, виставили до вітру (що ще гірше, однією делікатною частиною тіла) хитруни, які добре зналися на людській психіці.

17 днів служби в польській державній поліції вистачило Петру Кралю, щоб бути засудженим радянськими карально-репресивними органами на вісім років виправно-трудових таборів.

Із Романом Домбровським зустрічаюся майже в самому центрі Тернополя. Вирушаємо з ним до його мами Станіслави, яка погодилася розповісти про минуле їхньої родини і міста загалом. 

Його кар’єра тривала 60 років. Він виступав до 86-ти. Брав участь у Варшавському повстанні, пережив три війни, з них – дві світових, воєнний стан і дочекався незалежної Польщі.

Блідого світанку ми рушили в довгу та цікаву дорогу з Кракова до Колобжега. Перспектива гарно відпочити й полежати догори животиком на березі чудового польського моря впродовж наступних днів була причиною того, що кількість ендорфінів в організмі перевищувала допустимі норми.

Зараз мало хто усвідомлює, наскільки значною, впливовою та відомою в другій половині ХІХ ст. була постать Войцеха Герсона – художника, представника реалізму й академізму, ілюстратора, критика мистецтва, публіциста, але насамперед видатного вчителя своєї епохи, з-під крила якого випурхнуло у світ багато чудових митців.