Головна

MW nr 19 14.10.2021

vizaІз 15 вересня нинішнього року запроваджено обов’язкову Інтернет-реєстрацію анкет для отримання візи. Я була впевнена, що нові технології запроваджують для зручності людей.

 

На зламі 70-80-х років минулого століття, як випускниця cлавістики Львівського університету, я отримала пропозицію викладати польську мову в Луцьку. Напевно, це були перші подібні курси у цьому місті. Слід згадати, що ситуація на Волині була тоді дуже непроста. Волинські поляки боялися публічно називати свою національність, що й не дивно з огляду на історію та повоєнну політику, яка викликала у людей страх.

Незабаром мені запропонували організувати полоністику у Луцькому державному педагогічному інституті (нині – Волинський національний університет). Власним коштом та з власної ініціативи разом зі своїм чоловіком ми привозили книги і підручники з Любліна, Варшави, Кракова, Освенціма. Після років напруженої складної праці на цій ниві надалі навчаю польську мову у Товаристві польської культури на Волині ім. Еви Фелінської та в інших навчальних закладах Луцька. Нещодавно я вирішила організувати поїздку моїх учнів та колег до Польщі.

З повною відповідальністю взялася до роботи, звернувшись до польських партнерів і українських туроператорів. Очікуючи на запрошення, зібрала папку належних документів та копій, зазначених на сайті консульства.

Із 15 вересня нинішнього року було запроваджено обов’язкову Інтернет-реєстрацію візових анкет. Дуже втішилася, бо це передбачало економію часу і не потребувало вистоювати виснажливу чергу під консульством. Крім того, я була упевнена, що нові технології запроваджують для зручності людей. Як же я помилялася!

 

До заповнення анкети через Інтернет я готувалася як до першого іспиту. Виписала у належному порядку всі подані у зразках дані, багато разів перевіряючи кожен знак. Знаючи кілька мов і маючи досвід хоча і не професійної, але тривалої роботи з комп'ютером, я оптимістично взялася до справи. Зразок візової анкети містив щоправда дещо інші і в іншому порядку запитання. Отож знову зібрала від усієї групи дані, яких бракувало.

Після тижня вечірніх і недільних спроб (бо в будні – на роботі) я зрозуміла, що справа марна. Телефоную до консульства з проханням про підказку. Голос з іншого боку порадив звернутися до фахівця з інформатики.

Я звернулася до особи, яка має диплом вищого навчального закладу у галузі інформатики і вже кілька років працює за спеціальністю. Ця людина теж кілька ночей вводила дані до системи на сайті Генерального консульства РП у Луцьку та роздруковувала анкети.

Після цього я запросила учасників майбутньої екскурсії для підписання анкет зі штрих-кодами і визначеними реєстраційними номерами. Знову за допомогою телефону домовляюся про дату здачі анкет.

 

До консульства я прийшла на призначену годину. Біля кожного вікна очікувало по кілька осіб. Охорона спрямувала мене до 9-го, де оформляють групи. Чекаю хвилин двадцять, спостерігаючи, як молода бюрократка виховує і повчає старших від неї осіб. Складається враження, що вона умисне шукає привід, аби повернути документи і змусити прийти сюди ще не один раз. Що може стати приводом до цього? Наприклад, відправлене факсом, а не поштою запрошення, відсутність копії ідентифікаційного коду (хоча код вписано на першій сторінці закордонних паспортів), відсутність довідки з місця роботи чи про заробітну плату, для підприємця – відсутність виписки з реєстру чи «мокрої» печатки, підпису на копіях, врешті-решт, як говорить сама функціонерка, «якщо мені щось не подобається, повертаю документи». Ніде ніяких інструкцій чи зразків. Ніхто не дає порад щодо заповнення анкет.

Нарешті подаю у віконце результат наших тривалих організаційних і комп'ютерних зусиль. Уявіть моє здивування, коли виявляється, що вся ця робота нічого не варта! Зі скупих пояснень стає зрозуміло, що мають бути не такі коди, а також інша дата реєстрації на кожному аркуші. Питання про те, як це зробити, залишається без відповіді, тому прошу покликати чергового консула.

Незабаром через шибку 9-го вікна поглянув на мене пан, котрий одразу спантеличив мене своїм запитанням: «Чому я перешкоджаю працювати?». Не зовсім розумію про що йдеться, бо після такої копіткої праці і залучення стількох людей, я «забрала» лише хвилин п’ятнадцять. Ніби й звертаюся за потрібною адресою, до осіб, метою функціонування яких, серед іншого, є видавання документів та віз громадянам делегуючої сторони.

Знову показую роздруковані анкети, коди та штрих-коди. Пана за склом це мало цікавить. Лаконічно пояснює, що він не «інструктор по комп'ютерах».

Уточнюю, чи це натяк на те, щоб звернутися до посередників, він ображається і… наказує мені звідси вийти. Після ще однієї невдалої спроби домовитися чую роздратоване: «Прошу вийти з консульства!». У цій неприємній ситуації можна хіба що втішитися тим, як далеко вперед рушила культура, ймовірно у західному напрямку, бо колись говорили, як на сході – «вон», а тепер – «просять».

 

Раптово перетворившись із популяризатора польської культури на персону нон-ґрата, виходжу розмірковуючи, що ж робити далі та озираюся навколо...

Біля північних воріт консульства анкети заповнюють і реєструють за 150 грн., біля східних – за 50 грн., посередині – за 25 грн.. При цьому квитанцій ніхто не виписує і назв фірм не афішує. Можуть похвалитися вивісками лише ПАТ «Кредобанк» і «PZU». Ніхто не консультує і відповіді так, як і консульство, не надає, тому що «це їхній бізнес». Із подальшої розмови з «інструкторами з питань Інтернету» довідуюсь, що вони дійсно «круті»! Бо, як стверджують в один голос, «НА ЗАВТРА» зареєструють навіть кілька десятків анкет за вищезазначену суму.

Повертаюся до центру міста і вже вкотре йду до О.П. – системного адміністратора із шестирічним стажем професійної роботи. У моїй присутності упродовж півгодини, починаючи орієнтовно з 13.00, він намагається увійти на сайт консульства. Нарешті вдається. Вводить анкетні дані. Цілу годину не може роздрукувати «нещасні» 186 Кб інформації. Врешті-решт напис на моніторі повідомляє, що ліміт часу вичерпано. О.П. обіцяє зробити це пізніше. Близько 17 год. повідомляє за допомогою телефону, що реєстрація підтверджена, але анкету не надрукуєш, бо вона мала бути роздрукована упродовж години.

Відтак вкотре переконуємося, що в робочий час, навіть під час обідньої перерви, принаймні до 16 год., неможливо ввійти на сайт консульства і зробити належні дії, а тим паче роздрукувати анкету.

Тому ми знову змушені, неначе підпільники, друкувати анкети вночі.

 

Замість висновків додам думку кількох інформатиків.

На сайті Генерального консульства РП в Луцьку не можливо зареєструватися і роздрукувати анкети тому, що:

-         немає ЧІТКОЇ інструкції щодо заповнення анкет – сайт державний, а належні коментарі відсутні,

-         ніде не згадується про засоби захисту анкет: штрих-коди чи реєстраційні коди,

-         невідомо яким браузером слід користуватися,

-         сервер навмисно або випадково перевантажений настільки, що потребує збільшення потужності.

 

Анна КАРАЩУК
FB

Бібліотека ВМ

 

Jency wrzesnia 1939 foto 240 2

 

dzien

Інформація

logoGranica

 

Партнери

 

LOGO MonitorInfo mini

 

Реклама

po polsku po polsce

 

 

SC Corporate Services Sp 1