Головна

MW nr 22 25.11.2021

DSC_0161За млином водяним на чиєсь веління

Зародилося сільце на ім’я Замлиння…

 

Десь за півсотні кілометрів від таких популярних і багатолюдних влітку Шацьких озер, серед ще не спаплюженої від людської діяльності природи, заховалося невеличке село Замлиння. Неповторні пейзажі та надзвичайно чисте повітря ще не встигли зіпсувати новими благами цивілізації. Тишу порушує хіба що спів птахів чи дзижчання комарів. Тут створені унікальні умови для абсолютно не гіршого відпочинку, аніж на розрекламованих курортах.

«ВМ» уже розповідав про цей мальовничий куточок природи, в якому декілька років тому оселився отець Ян Бурас. Польський священик, котрий залишив відносно спокійне служіння на батьківщині і обрав для себе непростий шлях місіонера, взявся за складну і невдячну справу. Складну, тому що підняти з руїн приміщення колишньої лікарні в наш час, ой як не просто. Ця справа є вкрай невдячною, оскільки доводиться займатися цим практично самотужки. Можливо, якби на місці отця Яна була інша людина, справа зупинилася б узагалі, як і багато проектів в Україні, які не мали бізнесового інтересу. Те, що задумав зробити у Замлинні цей енергійний чоловік, для песимістів може видатися фантастичним. Невтомного будівничого до праці надихає висока мета – створити у цьому місці Міжнародний центр інтеґрації. Те, що сюди повинні з’їжджатися люди з різних країн, не викликає сумніву, адже звідси до Євросоюзу лише декілька кілометрів. Білорусь також знаходиться поряд. Отець Ян прагне створити усі умови для того, щоб можливим стало збирати разом людей різних національностей, носіїв різних культур, представників різних релігійних конфесій, молодь та старше покоління. Задля того, щоб через відмінне шукати спільні точки дотику, вивчати і приймати іншу культуру, вчитися толерантності. Тобто у прекрасному місці робити чудові справи.

 

Безумовно, найбільшою проблемою для будівництва є нестача коштів. Як розповів нам отець Ян, у минулому році в рамках транскордонних програм був розроблений спільний проект разом із «Карітасом» Жешівської дієцезії та владою району Лєско для розбудови Центру. Цей проект із 327-ми інших навіть потрапив до фіналу, бо дійсно був добре складений. Але, як то часто буває, врешті забракло грошей. Розробка подібних проектів – доволі непроста і дорога справа. Повернення витрачених на це коштів програмою не передбачено. Проте отець Ян не залишає надію, що зможе здобути в нинішньому році таке необхідне фінансування для благородної справи. Його харизма і авторитет не залишають байдужими нікого. Таким чином, з миру по нитці збираються кошти – допомагають друзі і знайомі, розробку цьогорічного проекту профінансували банкіри, велика допомога надходить від родини з Польщі. Хоча досягнення отця Яна іноді місцеві «владці» у звітах зараховують до своїх успіхів, проте матеріальної допомоги від них не варто очікувати. Це ж не грандіозний проект Євро-2012 чи Олімпіада у Буковелі. Та, попри все, життєрадісний отець Ян завжди говорить: «Хоч ніхто не допомагає, проте дякую за те, що не перешкоджають».

Щоденна невтомна праця отця Яна, попри відсутність централізованого фінансування, нехай маленькими, але досить впевненими кроками наближає реалізацію благородної мети. Зроблено чимало: відновлено частину житлових приміщень, їдальню та кухню, проведено водогін та каналізацію, фактично зроблено ті необхідні речі, які людина зазвичай не помічає, але без яких жити не може. У доглянутому парку збудовано затишну альтанку із каміном. Для спортивних розваг є волейбольний майданчик, тенісний корт та футбольне поле. Як у справжнього господаря, є у отця Яна і своє підсобне господарство. Кожен куточок садиби, який вдалося викінчити, має надзвичайно естетичний вигляд, усе зроблено солідно і добротно, з перспективою на багато років.

 

У Замлинні нині вирішуються не тільки матеріальні проблеми, тут панує і духовне життя, яке є таким важливим для отця Яна. Зовсім нещодавно всюди на території Центру було чутно багато дитячих голосочків. Це працювала Перша літня школа польської мови, яка була організована за допомогою консула Кароліни Голубєвської. Щоденне навчання, екскурсії до Замостя та на Шацькі озера, різноманітні культурні та спортивні заходи для діток з Волині та Рівненщини запам’ятаються їм як найяскравіший епізод нинішнього літа. Окрім знань з польської мови, які вони змогли отримати у літній школі, хорошим досвідом для них стали і заняття у художніх студіях. Свою фантазію та художнє бачення маленькі митці змогли втілити у виробах з глини, виготовленні кольорових вітражів на склі, малюванні ікон.

Тільки зник у садибі веселий дитячий сміх, як його місце «зайняла» творча тиша. На цей раз до гостинного отця Яна завітали справжні митці – послідовники апостола Луки. Перший раз у Замлинні зустрілися художники, котрі продовжують традиції сакрального мистецтва. Попередні зустрічі іконописців із польського товариства «Дорога ікони» та Львівської академії мистецтв відбувалися у добре нам відомій Новиці, де завжди панує той особливий дух, який сприяє будь-якому виду мистецтва. Очевидно ця атмосфера передалася і до Замлиння. Серед надзвичайної тиші, в спокої та мирі, поряд з однодумцями, майстри пензля змогли створити свої нові шедеври. Очолював їхню роботу, як завжди, завідувач кафедри сакрального мистецтва Львівської академії професор Роман Василик. Спілкуючись із ним та його колегами, абсолютно не відчувалася та нервова напруга, яка притаманна митцям, котрі працюють в інших стилях. Спокійні, врівноважені, з добром і любов’ю у серці – тільки такі люди можуть писати Божі лики. Цікавим є те, що багато з них працюють у різних стилях, мають своє неповторне бачення. Цьогорічний пленер знову представив різні школи іконопису, нові цікаві технологічні можливості написання полотен, дав можливість митцям відкритися один одному. Зустріч стала можливою завдяки допомозі консула Кшиштофа Савіцького.

Двері Центру інтеґрації «Замлиння» відкриті усім. Це видно по щирій усмішці, з якою завжди радо зустрічає гостей господар – отець Ян Бурас. Хоча він каже, що не знає чи взявся би за цю справу, якби знав, що його очікує, проте веселий вогник в очах «підказує», що нікуди з цього шляху уже не відійде: «Усе є в Божих планах. Якщо через цей Центр робитиметься добро на землі, Господь Бог цю працю благословить. Якщо це в Божих планах, то все вдасться».

Ольга ГОРЯЧЄВА
FB

Бібліотека ВМ

 

Jency wrzesnia 1939 foto 240 2

 

dzien

Інформація

logoGranica

 

Партнери

 

LOGO MonitorInfo mini

 

Реклама

po polsku po polsce

 

 

SC Corporate Services Sp 1