Головна

MW nr 22 25.11.2021

Nikifor_Krynicki_03Примітивізм – це течія мистецтва, якій притаманна наївність зображення, подібна до дитячих малюнків, що сформувалася наприкінці ХІХ ст. Художники-примітивісти уважні до дрібниць та деталей, деформують або повністю ігнорують простір і перспективу, використовують нескладні техніки. Магічний світ, представлений у формі народних уявлень або простих картинок щоденного життя, – це мотив, який найчастіше зустрічається у примітивному живописі.

Видатним представником примітивізму у Польщі був Епіфан (Епіфаній) Дровняк, відомий у світі як Никифор Криніцкі. Никифор Криніцкі – це не мистецький псевдонім, а результат спеціальної містифікації, автором якої було керівництво ПНР у 60 -х рр. ХХ ст. Мета цієї містифікації – приховати лемківське походження Дровняка, яке в ті часи, після акції «Вісла», було невигідним.

Фальсифікування інформації про справжнє походження видатного художника-самоука протягом півстоліття вистачило для того, щоб ім’я Никифор було більш відоме, ніж прізвище Дровняк.

Сам митець, який народився 21 травня 1895 року в Криниці, підписувався Matejko, Nikifor, Netyfor. У рамках акції «Вісла» його тричі виселяли з рідної Криниці, куди він вперто повертався (відомою є його перша мандрівка зі Щецина), тому, побоюючись наступних репресій, він залишив дане йому владою не лемківське ім’я.

Про його життя знаємо небагато. Коли його питали про деталі біографії, він відповідав: «Не варто говорити, треба малювати».

Пристрасть до живопису поглинала його повністю. Залишив після себе біля 40 000 робіт. Від народження  художник мав проблеми зі слухом і мовою (як і його мати). Никифор ізолював себе від суспільства, займаючись малюванням сценок з життя людей, архітектури будинків, костелів, церков або пейзажів. Як матеріал, використовував старі зошити, паперові торбинки, навіть коробки від цигарок. Малював, в основному, аквареллю, в останні роки життя – олівцем.

Полюбляв зображати самого себе, особливо тоді, коли отримав міжнародне визнання і міг дозволити собі  кращий одяг. Казав тоді часом: «Никифор, великий пана» (Nykyfor, welki pana).

Не знаємо, яка доля чекала б Дровняка, каліку, який поневірявся, був безпритульним, не мав жодних документів, постійно жив у чужих людей, якби його не відкрив світові у 1930 році український художник Роман Турин. Зацікавлений роботами самоука і захоплений його пристрастю до малювання, Турин представив творчість лемка з Криниці польським та українським капістам у Парижі. Презентація викликала великий інтерес. У пресі з’явилася перша велика стаття про Никифора, автором якої був Єжи Вольф – колекціонер робіт Дровняка. Після війни митцю патронувало подружжя Банахів, яке організувало виставку його робіт у Варшаві. За кілька років роботи Никифора були відомими і цінувалися в Європі, їх виставляли у Парижі, Амстердамі, Брюсселі, Льєжі, Хайфі, Баден-Бадені,Франкфурті-на-Майні і в Ганновері.

Сам митець, не маючи протягом довгого часу паспорта, не міг спочатку відповісти на численні закордонні запрошення. Тільки тоді, коли ним  почав опікуваватися Маріан Влосінський, покращився його матеріальний та соціальний статус. У колекції Влосінського є майже 300 фотографій Никифора, в тому числі, й із закордонних поїздок.

Незважаючи на свою славу, Епіфаній Дровняк жив дуже скромно і, здавалося, що він не помічає публіцистично-медійного шуму навколо себе. Закордонні поїздки з Влосінським він сприймав як подорожі до чарівної країни, а переліт літаком – як перехід через небесні брами.

Таке дивовижне сприйняття світу у поєднанні з його живою мистецькою фантазією, глибокою побожністю та відстороненням від світу, зробило його винятковим та відомим митцем. Заняття малюванням успадкував, напевно, від батька, яким, згідно з численними гіпотезами, був Олександр Геримський.

Епіфаній Дровняк помер 10 жовтня 1968 року у Фолюші біля Ясла. Поховали його на кладовищі у Криниці. Написи на його могилі зроблені польською мовою та лемківським діалектом.

В Криниці знаходиться також Музей Никифора. В 2004 році Криштоф Краузе зняв фільм «Мій Никифор», головну роль у якому зіграла Кристина Фельдман. Одним з найбільш відомих пам’ятників Никифору – пам‘ятник у Старому місті у Львові.

Сьогодні «никифорами» називають роботи, що представляють, так зване, наївне мистецтво, а також характерні риси самодостатніх, не зіпсованих академізмом, вразливих, але недоступних і замкнутих від зовнішніх впливів у світі своїх фантазій творчих особистостей.

Юстина ЯНЧ

В отношениях между "Скачать чит на бессмертие для samp"нами постепенно исчезали прежняя искренность и теплота.

Ветер превратился, "Шерлок холмс,игра теней скачать"и снова стало светло.

С утра до "Морской бой ключ"вечера ротмистр "Gran turismo 5 скачать"строчил выговоры, напоминания и предупреждения и "Скачать игру far cry 1"рассылал их по всей округе.

А с расстояния в "Скачать бесплатно игру барби приключение на ранчо"полторы тысячи ярдов он мог поразить "Скачать клипы клипа винтаж"бегущего человека.

Пожалуй, скорее, я только что слышал "Игра комната моей мечты"пролог к предполагаемой постановке трагедии, в "Скачать красивую фотку"которой должен был сыграть роль "Сетка рабица чертеж"жертвы.

Он, по-моему, человек образованный, джентльмен, вполне достойный носить самое знатное имя.

FB

Бібліотека ВМ

 

Jency wrzesnia 1939 foto 240 2

 

dzien

Інформація

logoGranica

 

Партнери

 

LOGO MonitorInfo mini

 

Реклама

po polsku po polsce

 

 

SC Corporate Services Sp 1