Статті

Другий рік поспіль ми опрацьовуємо архівно-слідчі справи учителів Другої Речі Посполитої, які в 1939–1941 рр. потрапили до в’язниць НКВС на території Рівненщини.

Ці документи, що зберігаються в Державному архіві Рівненської області, лягають в основу біографічних нарисів нашої рубрики. Сьогодні розповідаємо про Яна Бляйке – директора школи з Висоцька.

Народився Ян-Стефан Бляйке 1884 р. у містечку Щирець на Львівщині в селянській родині. У кримінальній справі його ім’я, по-батькові та прізвище записані російською як Иван Степанович Бляйке, хоча в одному з документів подано імена батьків: Вільгельм та Кристина. Про те, що Стефан – це друге ім’я Яна Бляйке, ми довідалися, шукаючи інформацію про видані ним навчальні посібники, про які мова нижче.

Його батьки померли ще перед 1917 р. Нам відомі лише їхні імена, інші відомості про них у справі відсутні. Ян мав двох сестер: Людмилу (1894 р. н., у шлюбі Лавроцька), яка на початку Другої світової війни мешкала з родиною в селі Вигода (нині Долинський район Івано-Франківської області), та Емілію (1890 р. н., у шлюбі Сеньковська), яка у передвоєнні роки жила в Коломийському повіті.

Також відомо, що Ян вивчав в університеті філософію та медицину, що дало йому змогу з 1919 р., коли він служив у Війську Польському, виконувати обов’язки помічника лікаря у львівському госпіталі. Там прослужив до 1921 р. і був відправлений у резерв у званні підпоручика.

У 1922–1926 рр. був заступником голови Окружного правління у Львові Польської селянської партії. Двічі на місяць здійснював агітаційні поїздки селами Львівщини, роз’яснюючи місцевим жителям програму та статут партії. У 1927 р. він вийшов із рядів Польської селянської партії та приєднався до ендеків.

Під час допитів Ян Бляйке розповідав, що не поділяв ідей пілсудчиків, проте в 1929 р. він став секретарем організації «Професійний селянський союз» у Познані. Ця організація вважалася просанаційною, хоча енкаведистам арештований розказав, що вона була в опозиції до Пілсудського. Бляйке був також головним редактором часопису союзу «Włościanin Polski», доки не довів організацію та видання до банкрутства, про що ми довідалися із останніх номерів часопису, які виходили вже під керівництвом іншого редактора. Колеги із союзу звинувачували його в політичних та матеріальних махінаціях.

Blaike 10

З огляду на це стає зрозумілим, чому раптом у 1935 р. Ян Бляйке опинився в селі Висоцьк на Поліссі (нині Дубровицький район Рівненської області). Хоча він під час допитів розповідав, що так його покарали за політичні переконання.

У Висоцьку Ян Бляйке став директором школи. Тут він мешкав зі своєю дружиною Анною Іванівною (1886 р. н.) та донькою Данутою (1917 р. н., у шлюбі Фазанова). Учитель нарікав, що статки родини стали меншими, адже в Познані він отримував 430 злотих місячної платні, а у Висоцьку – 380.

Із 1923 до 1939 р. Ян Бляйке був членом Союзу польських учителів. Згодом на одному з допитів у в’язниці НКВС він зазначив, що союз боровся за відокремлення релігії від школи і більшість учителів вимагали введення до шкільної програми предмету моральності замість релігії. Хоча з того ж таки часопису «Włościanin Polski» ми довідалися, що Бляйке сам активно критикував Церкву та духовенство.

1937–1938 рр. він очолював осередок Ліги морської та колоніальної у Висоцьку. Але, як сам стверджував, жодної активної діяльності організація не провадила.

Роком раніше, 1936 р., він очолив місцевий підрозділ Союзу стрільців та пожежну охорону. Тривалий час керував «Колом молоді» у Висоцьку. Організація мала свій хор, організовувала танцювальні вечори, ставила спектаклі. Ян Бляйке вважав власним досягненням те, що за період його керування жодної пісні про Пілсудського чи Ридза-Смігли в організації не звучало. Проте місцеве населення пам’ятало патріотичні промови директора школи на щорічних мітингах біля пам’ятника Пілсудському. Після встановлення радянської влади це стало одним з аргументів для арешту вчителя. Йому приписували тезу, проголошену з нагоди Дня Конституції 3 травня 1938 р.: «Польша является стеной христианства, о которую разобьются волны варварства идущие с Востока».

Переїхавши до Висоцька, Ян Бляйке залишився при своїх політичних переконаннях, проте старався їх не демонструвати. На допиті 30 березня 1940 р. він зазначив: «Я был революционером таким, который шел по линии коммунистической партии и боролся осуществить переворот в государстве… то есть власть передать в руки рабочему классу и бедному крестьянству». Попри те, що у Висоцьку існував підпільний осередок Комуністичної партії Західної Білорусії (КПЗБ), Ян не приєднався до нього. Як пізніше пояснював слідчому на допиті, через те, що не хотів привертати уваги місцевої влади, бо надіявся повернутися до Познані і там продовжити свою політичну діяльність.

У свідка Меєра-Менделя Хаїмовича Високого, члена КПЗБ, який жив у Висоцьку, а з приходом радянської влади став співробітником райвідділу міліції, про Яна Бляйке склалося двояке враження. Той ніби й погоджувався з комуністичними ідеями, які висловлював Меєр, але водночас очолював організації, які комуністи-підпільники вважали фашистськими і ворожими.

1938 р. Шкільний кураторій у Брест-Литовську вручив директору школи у Висоцьку медаль за 20-літню службу у війську.

Ян Бляйке був педагогом-методистом і автором посібників про виховання. У 1923 р. у львівському видавництві «Księgarnia Naukowa» вийшла його книга «Zarys pedagogiki opartej na polskich tradycjach wychowawczych z uwzględnieniem psychologii wychowawczej», а в 1925 р. в іншому львівському видавництві, «Księgarnia S. Köhlera», побачила світ праця «Historja wychowania: Repetitorjum przedegzaminowe». Як довідуємося з матеріалів кримінальної справи, видавництва купили його рукописи за 200 та 300 злотих відповідно. 1938 р. в Століні (нині Білорусь) накладом 1 тис. примірників вийшла його третя робота «Підготовка до практичних дослідів у школі» (переклад назви із російської, – ред.). Книгу Ян оплатив із власних коштів, на друк він потратив 600 злотих, які мав намір повернути після продажу екземплярів.

Blaike 12

Як офіцер резерву, 1938 р. Ян Бляйке подав документи на добровільний вступ до Польського легіону в Чехословаччині, проте, як можемо зрозуміти з матеріалів справи, він туди не потрапив, оскільки у 1938 та 1938 рр. весь час жив і працював у Висоцьку. У серпні 1939 р. його призвали на німецько-польську війну, звідки він після 17 вересня повернувся до Висоцька, де залишився на посаді директора школи.

Blaike 13

Blaike 14

Blaike 15

Blaike 6

Узимку 1940 р. школа кілька днів не працювала через відсутність дров. У зв’язку із цим директора звинуватили у зриві навчально-виховного процесу.

Blaike 7

Арештований 25 березня 1940 р. Висоцьким райвідділом НКВС, Ян Бляйке потрапив до в’язниці у Рівному.

Blaike 1

Blaike 11

Blaike 2

Серед звинувачень було й таке: «Признаете ли себя виновным в том, что как автор книг развивали в этих книгах свои польско-националистические буржуазные идеи и в этом духе воспитывали и молодёжь в Польше?» Слідчий, очевидно, володів примірниками книг, адже у протоколі допитів він цитує Яна. Особливо обурила енкаведиста наступна теза: «Система воспитания детей в Польше не может быть взята из чужих взоров». Ян виступав проти інтернаціонального виховання як такого, що ослаблює державу. Він цитував свого однопартійця Станіслава Щепановського і казав, що цілком поділяє його погляди щодо проблеми виховання: «Міжнародне виховання громадян – то ослаблення сил держави». Далі в протоколі цитуються вже власні думки Яна стосовно революційної боротьби в Європі – про те, що не боротьба перемагає, а любов, що більшовизм у Росії не може довго існувати, адже там немає любові.

За словами слідчого, записаними у протоколах, на перших допитах Ян відверто лукавив, заявляючи, що польські педагоги відстоювали ідею витіснення релігії зі школи, адже сам він у своїй книзі писав про те, що у вихованні дітей релігія має бути на першому місці. Принаймні під час слідства він не заперечував, що ця теза належала йому. Як не заперечував він і той факт, що прагнув, аби у Висоцьку побудували костел, тому й увійшов до комітету зі збору коштів на будівництво.

Постановою Особливої наради при НКВС від 10 серпня 1940 р. Яна Бляйке визнано соціально-небезпечним елементом і засуджено до виправно-трудових таборів на вісім років. Термін покарання він відбував у Темніковському таборі. 27 вересня 1941 р. його амністували як польського громадянина, після чого він поїхав до села Тоцьке Чкаловської області, де формувалася Армія Андерса.

Blaike 8

Заключенням прокуратури Рівненської області від 4 грудня 1989 р. Ян Бляйке потрапив під дію ст. І Указу Президії Верховної Ради СРСР від 16 січня 1989 р. «Про додаткові заходи по відновленню справедливості щодо жертв репресій, які мали місце в період 30–40-х і початку 50-х рр.» Його подальша доля нам не відома.

Тетяна САМСОНЮК

P. S.: Матеріали рубрики «Повернуті із забуття» Тетяна Самсонюк опрацьовує за архівно-слідчими справами, що зберігаються у фонді «Управління Комітету державної безпеки УРСР по Рівненській області (1919–1957 рр.)» ДАРО та Архіві управління Служби безпеки України. Будемо вдячні, якщо відгукнуться родичі героїв рубрики або ті наші Читачі, які володіють детальнішою інформацією про них.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ВЛАДИСЛАВ ДРОЗД

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЮЗЕФ ГЕРДУСЬ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ГЛІБ НІЦКЕВИЧ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЄВГЕНІЙ БИЛІНА

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: МАГДАЛЕНА ДЗЕРЖАК

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: СТАНІСЛАВ ОСТРОВСЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЯН КРУЛЬ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: АЛЬФРЕД АУСОБСЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ФЕЛІКС СЕНЧКОВСЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЮЛІАН КРУЛЬ

FB

Бібліотека ВМ

 

Jency wrzesnia 1939 foto 240 2

 

dzien

Інформація

logoGranica

 

 

 

 

FreeCurrencyRates.com

 

 Курс валют

Партнери

 

LOGO MonitorInfo mini

 

PastedGraphic-1 

 

 

cz

 

 

Реклама

po polsku po polsce

 

 

SC Corporate Services Sp 1