Статті

У міжвоєнний період майже кожне містечко на Волині прагнуло мати свою стрілецьку команду, світлицю чи будинок (початок тут).

У приміщеннях стрілецьких підрозділів проводилася не лише організаційна робота, часто тут відбувалося все культурне та соціальне життя малих громад. Багато підрозділів вели культурно-просвітницьку роботу. При них діяли стрілецькі хори, фольклорні колективи, духові оркестри, театральні гуртки, якими керували переважно вчителі загальноосвітніх шкіл та гімназій.

На початку діяльності організації потужними стрілецькими осередками були Луцьк, Ковель, Острог, Здолбунів і Дубно. У 1930-х рр. конкурентів не мала Янова Долина. Тим, чим для всієї Польщі була Гдиня, для Волині була Янова Долина, яка стала символом розвитку польської економіки та сучасності.

Стрільці з державних каменоломень у Яновій Долині досягали успіхів у змаганнях зі стройової підготовки, велоспорту та боксу. Взимку вони перемагали на змаганнях із лижного спорту, а влітку – плавали на байдарках. Стрільці були неперевершеними у стрільбі, зокрема й на загальнопольських змаганнях, у яких брали участь представники окремих військових частин. Щоб оцінити їхні успіхи у стрільбі, треба усвідомлювати різницю між ними та військовими – у вишколі, кількості проведених тренувань, забезпеченні зброєю й амуніцією.

Хлопці з Янової Долини щодня наполегливо працювали на видобутку й обробці базальту і лише після роботи могли тренуватися на стрільбищі, розташованому в лісі, за кілометр від каменоломень. Відмінно підготовлені до змагань, добре організовані, витривалі, сповнені щирої кресової доброзичливості, вони легко викликали симпатію. Їхня воля до боротьби та стійкість викликали захоплення. Про волинських стрільців із Янової Долини написали навіть статтю, що вийшла на першій сторінці часопису Стрілецького союзу. Їхні спортивні успіхи та поведінка під час змагань добре свідчили про тренерський талант коменданта підрозділу – інженера Єжи Урбановича.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

ВОЛИНСЬКИЙ ФУТБОЛ У 1935 Р.: ЯНОВА ДОЛИНА СЕРЕД ЛІДЕРІВ КЛАСУ А

ВОЛИНСЬКИЙ ФУТБОЛ У 1936–1937 РР.: ЧЕМПІОНИ З ЯНОВОЇ ДОЛИНИ

Усюди, де з’являвся активіст, який захоплювався тим, чим займався, мав талант організатора та харизму, одразу починала кипіти робота та вже невдовзі були помітні наслідки діяльності стрільців, з’являлися нові цікаві ініціативи.

У Луцьку важко уявити початок організаційної роботи без Антонія Станєвича, Яна Плахти та Хелени Малецької, в Ковелі – без Кароля Валігурського, Станіслава Панка і Станіслава Вонсіка, в Острозі – без Станіслава Лукомського, в Дубні – без Єжи Бонковича-Сіттауера, в Олиці – без Тадеуша Ейсмонта-Котовича, в Рівному – без Якуба Гофмана.

Związek Strzelecki 1

Тадеуш Котович-Ейсмонт, очільник Стрілецького союзу в Олиці із донькою Анною.

Związek Strzelecki 2

Очільник Стрілецького союзу в Олиці Тадеуш Котович-Ейсмонт приймає рапорт.

Які завдання стояли перед Стрілецьким союзом? Насамперед, це була найважливіша парамілітарна організація на Волині. Із самого початку основною її метою був військовий вишкіл. Девіз «Нація в озброєнні», проголошений організацією, означав спрямованість діяльності на загальну підготовку суспільства на випадок майбутньої війни.

У військовому вишколі брала участь молодь допризовного віку, для якої це була підготовка до обов’язкової служби в різних підрозділах польської армії, а також резервісти задля підтримки в них бойової готовності та навичок, отриманих у війську. Для них проводили лекції та тренування, зокрема і в польових умовах, організовували табори, курси та так звані концентрації, під час яких перевіряли військову підготовку протягом навчань у складі більших формувань.

Związek Strzelecki 3

Олика. Стрілецький підрозділ на навчаннях.

Військовий вишкіл, крім власних інструкторів, проводили інструктори, скеровані армією. Наприклад, луцькі стрільці тісно контактували з 24-м піхотним полком, розміщеним у місті. Разом вони готувалися до важливих урочистостей, парадів, маршів чи інших заходів, а також, як згадували мій батько Тадеуш Марцінковський та його старша сестра, разом святкували Новий рік.

Związek Strzelecki 5

Приміщення Стрілецького союзу в Олиці прикрашене до Дня Незалежності Польщі.

На полковому стрільбищі відбувалися окружні змагання зі стрільби, організовані Стрілецьким союзом. До часу відкриття в Луцьку стадіону імені Маршала Пілсудського спортивні змагання Стрілецького союзу проходили на полковому стадіоні. Завдяки 24-му піхотному полку відбувалися курси для комендантів підрозділів та інструкторів із округу «Волинь». Популярною формою підвищення військової кваліфікації була участь стрільців у навчаннях та маневрах, що проводилися армією.

Найважливішим видом спорту для Стрілецького союзу, так званим спортом національної оборони, були стрільби. Організація пропагувала стрілецький спорт та спонсорувала різні змагання й конкурси із цієї дисципліни, наприклад, на Стрілецьку відзнаку. Її міг отримати будь-який громадянин незалежно від статі, віку чи організаційної приналежності. Стрілецька відзнака була символом виконання важливого громадянського обов’язку.

Із квітня до листопада у всьому Волинському воєводстві проходили заходи під назвою «10 пострілів на славу Вітчизни», спрямовані на пропаганду стрілецтва серед широких мас. Це були найпоширеніші змагання зі стрільби, під час яких можна було отримати Стрілецьку відзнаку. Така «інтенсивна стрілянина» мала місце, наприклад, у Луцьку на подвір’ї замку Любарта. Стрілецький союз надавав охочим позмагатися зброю, боєприпаси та щити. Плата за серію з десяти пострілів плюс три пробних постріли складала 50 грошів.

Для вдосконалення навичок стрільби серед членів Стрілецького союзу проводили щорічні змагання на всіх організаційних рівнях та вели облік стрілецьких рекордів.

Наприкінці 1920-х рр. стрільців спробували навчати не лише стрільбі, але й іншим дисциплінам, потрібним для служби в армії. Той, хто мав власного коня і інвентар для верхової їзди, міг служити в так званих Кракусах. Стрільці на конях виглядали надзвичайно мальовничо. Вони додавали колориту місцевим заходам, як це було в Пілсудчині, Торчині, Гульчі Чеській чи Ізяславі. Кракуси брали участь у багатьох важливих подіях воєводства. У 1929 р. кінні загони «Стрільця» з Вікторівки супроводжували під час подорожі єпископа Адольфа Шельонжека. А в 1938 р. кінний ескорт Кракусів, що складався з навколишніх осадників, супроводжував кортеж примаса Польщі до Вишнівця.

На початку 1930-х з’явилися нові клуби та секції зі спеціалізаціями, особливо важливими для армії: планеристів, мотоциклістів, автомобілістів, радіозв’язку (на коротких хвилях) і байдарочників. У «Сплаві до моря», пропагандистській акції, організованій у 1933 р., взяли участь 600 стрільців на понад 300 човнах. Серед учасників не бракувало волинян – це були шість стрільців із підрозділу в Острозі на Горині. Молоді спортсмени, пливучи зі свого міста до Гдині, протягом 26 червня – 17 серпня подолали рекордний маршрут довжиною 2300 км: Горинь–Прип’ять–Ясельда–канал Огінського–Щара–Німан–Аугустовський канал–Бєбжа–Нарва–Вісла.

Уже після смерті Юзефа Пілсудського секція мотоциклістів із Луцька взяла участь у великому загальнодержавному рейді під девізом «Із землею для кургану маршала Пілсудського». Завдяки стрільцям-мотоциклістам, які, незважаючи на погоду, що сприяла драматичному стану волинських доріг, подолали багато кілометрів і земля з волинських полів бою у спеціальних урнах потрапила до Кракова.

Оригінальною секцією, завданням якої на випадок війни було підтримувати армію в питаннях зв’язку, була секція поштових голубів. Наприклад, стрільці з Ковеля були об’єднані в Товариство поштових і породистих голубів «Турія».

Стрілецький союз також дбав про загальну фізичну підготовку допризовної молоді та підтримував цю підготовку в тих, хто вже пройшов військову службу. Організація пропагувала різні масові види спорту, такі, як марші, ігри, водні види спорту, а також легку атлетику, бокс, їзду на велосипеді та лижах. Однією із цікавих спортивних традицій Волинського округу був Марш Олика–Луцьк, організований вперше в 1927 р.

Кожен регіон Польщі мав свій шлях бойової слави. В річницю найбільшого і найскладнішого бою, в якому брали участь легіони Пілсудського в липні 1916 р., на Волині відбувався так званий Марш до Польської гори, який належав до найпопулярніших у Польщі окружних змагань. Окрім стрільців, у змаганнях брали участь команди з військових частин, Державної поліції, Корпусу охорони прикордоння, Союзу резервістів, Союзу легіонерів, Військової підготовки залізничників та Добровольчих пожежних команд.

Перший марш на Польську гору організували під час заходів, які відбулися на Волині 15 липня 1928 р. У їх підготовці брав участь мій дід Ян Марцінковський. Мабуть, тоді він виявив свої організаторські здібності, бо після церемонії його призначили комендантом Луцького повіту («Стрілецький святвечір у Луцьку», «Strzelec», 1931 р., № 9, ст. 15). Він звільнився із цієї посади після народження сина Тадеуша.

У 30-х рр. на трасі Маневичі-Костюхнівка неперевершеною виявилася команда стрільців із Янової Долини, яка також відзначалася успіхами в інших загальнопольських змаганнях, зокрема в марші Сулеювек–Бельведер (перше місце в 1934–1939 рр.) або марші шляхами 1-ї кадрової роти.

Добре функціонували стрілецькі секції футболу, легкої атлетики, їзди на велосипеді та лижах. Варто згадати про перемогу Генрика Цибульського, гравця «Стрільця» із Луцька та пізнішого автора книги «Czerwonе nocе» (спогади про оборону Пшебража; Генрик Цибульський був комендантом самооборони у Пшебражі в 1943–1944 рр., – ред.), який переміг у VIII Національному забігу на відкритій місцевості. А лижники з Янової Долини в 1937 р. зайняли друге місце в Лижному марші на трасі Зулув–Вільно, де раніше тріумфували лише команди з Карпат.

Змагання відбувалися не лише між командами з інших міст, повітів чи стрілецьких округів. Учасники з Волині брали участь у міжнародних змаганнях. У січні 1936 р. до Янової Долини приїхали представники латвійської боксерської команди. На рингу змагалися боксери зі спортивного клубу «Стрілець» із Янової Долини та боксерського клубу з Риги. Поєдинок закінчився перемогою волинських боксерів. (Продовження тут).

Związek Strzelecki 4

Стрілецький підрозділ на подвір’ї замку в Олиці у 1936 р.

Związek Strzelecki 6

Промовляє комендант Стрілецького союзу в Олиці Тадеуш Котович-Ейсмонт. Поруч стоїть граф Зигмунт Червінський, бурмістр Олики.

Związek Strzelecki 7

Парад стрільців в Олиці

Związek Strzelecki 8

Кіоск Стрілецького союзу в Олиці

Малгожата ЗЄМСЬКА
Фотографії з волинської колекції Тадеуша Марцінковського,
котрому їх подарувала Анна Котович-Ейсмонт

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

ПРО СТРІЛЕЦЬКИЙ СОЮЗ НА ВОЛИНІ. ЧАСТИНА 1

FB

Бібліотека ВМ

 

Jency wrzesnia 1939 foto 240 2

 

dzien

Інформація

logoGranica

 

 

 

 

FreeCurrencyRates.com

 

 Курс валют

Партнери

 

LOGO MonitorInfo mini

 

PastedGraphic-1 

 

 

cz

 

 

Реклама

po polsku po polsce

 

 

SC Corporate Services Sp 1