Статті

Цьогоріч минає 80-та річниця Катинського злочину. Серед 3435 жертв із так званого українського катинського списку видніються імена еліти волинського Стрілецького союзу.

Стрілецький союз був польською парамілітарною організацією, яка займалася патріотично-громадянським вихованням та проводила військовий і оборонний вишколи. Радянська влада визнала союз контрреволюційно-фашистською структурою. Багатьох волинських стрільців після 17 вересня 1939 р. арештував НКВС. Їх тримали та допитували у в’язницях, розташованих на території Західної України. Частину перевезли до Києва, де навесні 1940 р. убили пострілом у потилицю і поховали в безіменних ямах смерті в Биківні під Києвом. Серед стрільців, які стали жертвами Катинського злочину, був і мій дідусь Ян Марцінковський – комендант підрозділу Стрілецького союзу «Луцьк-Замок».

Zwiazek Strzelecki 1 2

Ян Марцінковський веде свій підрозділ Стрілецького союзу «Луцьк-Замок» вулицею Ягеллонською в Луцьку

Zwiazek Strzelecki 1 1

Ян Марцінковський, працівник Окружного суду в Луцьку і комендант підрозділу Стрілецького союзу «Луцьк-Замок», заарештований органами НКВС у грудні 1939 р. і вбитий весною 1940 р. у Києві. Луцьк, 1930-ті рр.

Діяльність Стрілецького союзу, яка розпочалася в першій декаді XX ст., належить до найпрекрасніших сторінок історії Польщі. Вона пов’язана з незламним прагненням поляків відродити польську державу. Поштовх до мрій про свободу дав Юзеф Пілсудський. Із його ініціативи в 1908 р. у Львові виник Союз активної боротьби – таємна організація, яка готувала кадри для майбутнього збройного протистояння. На території Австро-Угорської імперії діяли кілька таємних шкіл і військових курсів, де навчалися передусім студенти та гімназисти.

У 1910 р. ситуація в Австро-Угорській імперії та важливі передумови, що склалися в міжнародній політиці, дали можливість легальної діяльності польських військових на Галичині. Весною того ж року у Львові створили Стрілецький союз – спортивну організацію парамілітарного характеру. Трохи пізніше, наприкінці 1910 р., у Кракові розпочало діяльність Спортивно-гімнастичне товариство «Стрілець». До обох організацій, з огляду на їхній виразний антиросійський характер, прихильно ставився Відень. Їх об’єднання під керівництвом Юзефа Пілсудського відбулося в 1912 р. На початку Першої світової війни комендант оголосив мобілізацію стрільців та очолив їх у боротьбі з Росією. Цей крок змусив Австрію утворити Польські легіони, які здобули славу на фронтах Першої світової війни.

Після розгрому Росії легіонери виступили проти Австрії та Німеччини, за що їх інтернували, а Пілсудського ув’язнили в Магдебурзі. Трохи раніше, передбачаючи ліквідацію легіонів, він створив Польську військову організацію (ПВО), завданням якої було визволення польських земель після того, як він вийде із в’язниці. Військові з легіонів та ПВО стали основою для створення Війська Польського. Зі здобуттям польською державою незалежності та утворенням нею власної армії завершився важливий розділ в історії стрілецького руху.

Однак уже літом 1919 р. зібралася група колишніх стрільців, легіонерів та діячів ПВО на чолі з відомим письменником Вацлавом Сєрошевським. За згодою Пілсудського, який був очільником польської держави та творцем Стрілецького союзу, організацію вирішили відновити. У нових реаліях завданням відродженого Стрілецького союзу стала не боротьба, а захист незалежності Польщі та служба Батьківщині. На деякий час розвиток організації призупинила польсько-більшовицька війна. У липні 1920 р., з огляду на наступ Червоної армії, яка була вже на підступах до Варшави, діяльність союзу призупинили й закликали його членів до боротьби за Батьківщину. Стрільці масово відгукнулися на цей заклик – у бій із більшовиками тоді стали понад 10 тис. членів союзу. Багато з них поповнили ряди регулярного війська, добровольчих загонів, служили у спецпідрозділах, поліції чи структурах, що охороняли порядок. Після закінчення Варшавської битви, переломної для польсько-більшовицької війни, вже 26 серпня 1920 р. організація відновила діяльність.

Стрілецький союз діяв у трьох напрямках: громадянське виховання (передусім патріотичне й національне), підготовка членів організації до військової служби (вишкіл молоді допризовного віку, тобто 18–21 років, і проведення військових зборів для резервістів) та спортивна підготовка. Організація охоплювала всі прошарки суспільства, передусім робітничу й селянську молодь. Інтелігенція і старші особи належали до Клубів приятелів Стрілецького союзу, на чолі яких стояла Марта Ридз-Смігли. У Стрілецькому союзі діяли теж жінки, які в 1922 р. отримали право на організаційну самостійність. Особливо їх цінували в культурно-освітній роботі. Їх готували передусім для діяльності в допоміжній військовій службі. Діти і молодь до 18 років належали до «Орлят» – найчисельнішого після Спілки польського харцерства об’єднання польської молоді, назва якого походила від Львівських орлят.

Найбільшу організаційну одиницю Стрілецького союзу становив округ, територія якого приблизно відповідала військово-адміністративному поділу країни, при цьому він швидше відповідав території військового округу Командування округів корпусів (територіальні органи Міністерства військових справ РП, – ред.), ніж воєводства. Найменшою одиницею Стрілецького союзу був підрозділ, який охоплював сільську гміну або однин із мікрорайонів міста. Підрозділи, розташовані на території одного адміністративного повіту, утворювали повіт (у 1920-х рр. – округ) Стрілецького союзу, на чолі якого стояли правління і комендант. На сході Польщі в 1920 р. утворили стрілецький округ «Львів», а роком пізніше, восени 1921 р., стрілецький округ «Волинь», який у 1929 р. замінили на підокруг «Луцьк», а згодом на підокруг «Волинь».

Символом Стрілецького Союзу був стрілецький герб – орел Легіонів Домбровського, розташований на трикутному рицарському щиті з літерою S посередині. Стрілецький прапор був біло-червоно-зелений. Білий колір символізував громадянську моральність, чистоту думок і вчинків, червоний – вірність ідеалам незалежності та готовність до подальших жертв задля захисту самостійності Польщі, а зелений – молодість, творчість і радість життя. Кожен підрозділ намагався отримати власне стрілецьке знамено.

Організаційне свято Стрілецький союз відзначав 6 серпня, вшановуючи такий найбільший стрілецький чин, як війна за незалежність Польщі, початок котрої ознаменований наказом Юзефа Пілсудського від 6 серпня 1914 р.

Гімн союзу розпочинався словами «Hej, strzelcy wraz…» Цю пісню стрільці успадкували від січневих повстанців. Її співали також довоєнні стрільці, І бригада Польських легіонів та всі польські формації, що боролися за незалежність під час Першої світової війни. Стройовою піснею організації був марш «Marsz I Brygady Legionów» (її співтворцем був волинянин, нотаріус із Луцька Анджей Галасінський). На релігійних урочистостях стрільці співали пісню «O, Panie Boże, Ojcze nasz».

Стрілецький союз видавав власні часописи: з березня 1921 р. виходив «Strzelec», із вересня 1926 р. – «Przegląd Strzelecki i Łuczniczy». Фінансування цих щомісячних видань та загалом діяльності союзу було можливе завдяки членським внескам, пожертвам та державним дотаціям. На жаль, Стрілецький союз постійно відчував нестачу коштів.

Організаційні початки Стрілецького союзу на Волині були непростими. За територією Волинське воєводство було другим за величиною у Другій Речі Посполитій. Воно охоплювало масштабні площі з родючими полями, а також лісами та болотами Волинського Полісся. Відстані між окремими містами були величезними, а сполучення – дуже проблемним.

Волинське воєводство характеризувалося етнічним та релігійним розмаїттям. Незабаром після Першої світової війни, після більш ніж столітньої денаціоналізації, знищення та переслідування всього польського, зокрема католицької віри й освіти, повстань, конфіскації майна, заслань до Сибіру, примусової еміграції активних діячів та заборони католикам купувати землю, поляки становили невеликий відсоток місцевого населення.

На жаль, Волинь була також одним із найбільш відсталих та постраждалих від війни регіонів. Під час військових дій це був район тривалих позиційних боїв, яким багато разів проходили ворожі армії. Вони розграбували все, що мало якусь цінність. Будівлі, дороги та мости були знищені. Промисловість та торгівля перебували в стані руїни. Поля, луки та пасовища були зорані вибухами. Ті, чиї будинки та господарства були зруйновані, жили в тимчасових землянках. На забезпечення армій було забрано худобу, припаси та зерно для посіву. Люди голодували, до того ж їх винищували епідемії.

Перші активісти Стрілецького союзу усвідомлювали цю складну ситуацію. «Важко говорити про організаційну роботу, фізичне та моральне виховання людям, які часто-густо не мають даху над головою, людям, яким здебільшого доводиться працювати день і ніч, щоб ліквідувати наслідки двох воєн, побудувати притулок на зиму та забезпечити себе хлібом насущним», – писав Антоні Гайль-Кот із Рівного («Зауваження про роботу Стрілецького союзу на Кресах», «Strzelec», 1922, № 17).

Незважаючи на такі складні умови, з ініціативи колишніх легіонерів та членів Польської військової організації та за підтримки товариства «Кресова сторожа» у районах, які, як Костюхнівка, стекли кров’ю польських солдатів, там, де після закінчення бойових дій оселилися колишні легіонери (наприклад, в Осаді Креховецькій, Осаді Язловецькій, Пілсудчині, Байонувці, Галерові, Понятувці, Уланській Долі та інших військових поселеннях), почали швидко формуватися перші підрозділи Стрілецького союзу. Восени 1921 р. з метою надання їм організаційних рамок, було засновано стрілецький округ «Волинь».

Осіб, які проживали і працювали переважно в Луцьку, головне правління союзу, розташоване у Варшаві, об’єднало у Волинське тимчасове окружне командування Стрілецького союзу, до складу якого входили, зокрема, відомі та шановані в місцевому середовищі люди, такі, як адвокат Станіслав Гусковський, місцевий нотаріус Ігнацій Жонжевський, адвокат Пьотр Вижиковський і Кароль Валігурський.

Командування округу містилося в Народному домі в Луцьку на вулиці Ягеллонській, 6. Головою правління командування округу Стрілецького союзу на Волині у 1922–1939 рр. був Антоній Станєвич, поміщик, адвокат, видатний громадський та політичний діяч, що народився в Заболотті Дубенського повіту. В 1930-х рр. він був сенатором третьої та четвертої каденцій. У 1922–1923 рр. комендантом округу був Ян Плахта, під керівництвом якого організація функціонувала дуже ефективно – не було майже жодного номеру журналу «Strzelec» без інформації про нові осередки на Волині чи діяльність волинських стрільців.

У жовтні 1923 р., щоб змінити ситуацію тимчасовості, скликали загальний з’їзд делегатів волинського округу для консолідації стрілецької спільноти. Відповідно до статуту, відбулися вибори нового командування округу, Ревізійної комісії та Почесного суду. На жовтневому з’їзді територію Волині поділили на області, що значно впорядкувало організаційну роботу.

Неоціненного Яна Плахту, який став здолбунівським старостою, замінили військовим осадником Болеславом Саранкевичем. Пізніше функцію коменданта округу виконували колишній комендант округу «Перемишль» Юзеф Палац, тимчасово Ян Урбанець, а потім поручник Зарембський. Останнім комендантом округу «Волинь» (1934–1939 рр.) був капітан Юзеф Філяр.

У 1927 р. на Волині діяли теж жіночі підрозділи союзу, наприклад підрозділ «Луцьк-Місто», але вони були підпорядковані коменданту та управлінню чоловічих загонів. Першою коменданткою округу «Волинь» була Хелена Малецька. У 1933 р. на знак визнання її заслуг в організаційній роботі рішенням головного правління жіночі підрозділи здобули незалежність. У той час стрільчинь очолила дружина волинського воєводи Юлія Юзевська, яка стала почесною головою першого незалежного жіночого підрозділу.

Стрілецький союз був однією з найстаріших та найпопулярніших організацій Волині. «Він першим добирався до далеких куточків Волині та ніс туди польську культуру», – писав редактор видання «Przegląd Wołyński» у статті «Стрілецький союз на Волині» («Przegląd Wołyński», 1928, № 36, с. 6).

У 1923 р. на Волині було лише 30 підрозділів союзу («З’їзд делегатів волинського округу», «Strzelec», 1923, № 15 від 1 вересня 1923 р., ст. 11), а через 10 років – 182 підрозділи, що нараховували 5587 осіб (сенатор Антоній Станєвич, «Стрілецький союз на Волині», «Wołyń», 1933, № 28, ст. 1).

На відміну від інших організацій, Стрілецький союз охоплював широке коло волинського суспільства. До «Стрільців» належали мешканці міст, сіл та осад, насамперед молодь (особливо хлопці, але й дівчата), а також дорослі й так звані стрілецькі орлята, тобто діти. Члени Стрілецького союзу на Волині були великою стрілецькою родиною.

Разом, часто у співпраці з іншими організаціями, вони готувалися до регіональних чи державних свят. Члени союзу зустрічалися на «Стрілецькому святвечорі», новорічній вечірці або «Маскараді», відзначали іменини чи стрілецькі весілля, від’їзди або повернення стрільців з армії. Іноді в неділю цілі підрозділи, як це було в Олиці, йшли маршем на богослужіння і лише пізніше на обов’язкові польові заняття. (Продовження тут).

Zwiazek Strzelecki 1 3

Ян Марцінковський разом із сім’єю на пристані в Луцьку

Zwiazek Strzelecki 1 4

Ян Марцінковський із сином Тадеушом у домі на вулиці Замковій. На килимі – офіцерська шабля

Zwiazek Strzelecki 1 5

На пристані в Луцьку сидять (справа наліво) Ян Марцінковський, комендант підрозділу Стрілецького союзу «Луцьк-Замок» і секретар Стрілецької пристані імені Лиса-Кулі, його син Тадеуш, дружина Олімпія і донька Леокадія, сестри Ядвіга Малеша, Олена Заремба та Яніна Порембська із сином Збишеком. Стоїть Адам Порембський. У байдарці – швагро Ян із сином Здзіславом та швагро Юзеф із сином Єжи

Малгожата ЗЄМСЬКА
Фото із сімейного архіву Тадеуша Марцінковського редакції надала авторка

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

ГУТЯНСЬКІ ОПОВІДІ: КАТИНЬ – НЕОЧІКУВАНИЙ ЗЛОЧИН

FB

Бібліотека ВМ

 

Jency wrzesnia 1939 foto 240 2

 

dzien

Інформація

logoGranica

 

 

 

 

FreeCurrencyRates.com

 

 Курс валют

Партнери

 

LOGO MonitorInfo mini

 

PastedGraphic-1 

 

 

cz

 

 

Реклама

po polsku po polsce

 

 

SC Corporate Services Sp 1