Статті

Антоній Хоронжичевський (1907 р. – 17 липня 1943 р.), піддавшись вмовлянням дружини Антоніни й передвоєнній моді, розпочав ремонт.

Найняв єврея Леві з Осови, щоб той обштукатурив зсередини їхній дерев’яний дім. Ніщо не віщувало якихось особливих пригод.

Єврей Леві був знаним в околиці будівельним майстром, недорогим і сумлінним. Був людиною глибоко набожною і жодним чином не обтяжливою. Приносив свій інструмент, готував кошерну їжу, а спав там, де працював. Удосвіта вставав, одягав тефілін, читав коротку молитву з Тори і возносив очі до Хашем (з івриту – «Ім’я», так набожні євреї умовно позначають справжні імена Бога, щоби не вживати їх надаремно). Тривало це все недовго, бо Леві спішив до праці. Господарі, хоч їм було цікаво, як той молиться, не насмілювалися перешкоджати. Вони зналися вже багато років. Бувало, що діти Леві приходили за продуктами, які він потім мусив відробляти. Коли господарі допомагали Леві в роботі, питалися його про таємничі юдейські обряди, а він, упевнений у собі, обіцяв, що як скінчить, то розповість про Закон Тори. Коли вже було видно кінець роботи, Леві був радісний, співав, а часом його робота навіть переходила в танок.

І настав останній, судний, день. Хашем наказав йому виконати обітницю. Готуючи тефіліни до молитви, він необережно упустив один із них на землю. Його тут же охопив розпач, якому не було кінця. Леві розпочав 25-годинний піст без їжі та води, як цього вимагала в такому випадку єврейська традиція. Він і так був худий, а Хоронжичевські, дивлячись на його страждання, дуже йому співчували і пробували відмовити від посту. Тоді Леві відказав: якби тефілін упав із коробочкою, то він би як покуту повернув усе зароблене, проте закон наказує тільки піст. Перед полуднем до нього прийшли радісні діти, адже він мав повернутися додому із платнею, на яку вичікувала дружина. Леві відправив дітей кількома словами, а вони, не питаючи ні про що, почали лементувати й побігли назад додому в Осову.

Уся сім’я Хоронжичевських оточила Леві, розпитуючи, що за клопоти із цими чорними кубиками, прив’язаними до передпліччя та голови. Тоді розпочалася довжелезна оповідь про тефілін та його значення. Діти Хоронжичевських вислухали історію і зберегли її в пам’яті протягом усіх цих років. Леві говорив: «Для євреїв це найважливіша з міцв галахи (закони та обов’язки євреїв). Єврей, якщо навіть не дотримується шабату і правил кашруту, завжди має одягати тефілін і хоча би хвилинку молитися. Достатньо лише одного речення з молитовника, але з тефіліном». У його бідній родині тефілін був найціннішою річчю, також і в матеріальному плані, адже коштував 20 рублів золотом. Зацікавлені слухачі не втомлювалися питати. «А дружина твоя має?» – запитав хтось із них. Леві відповів: «Не має, бо ми бідні, але якби мала, то користувалася би ним тільки вдома, коли ніхто не бачить. Зараз ми хочемо купити тефіліни для синів, якісь недорогі, бо дорожчі навіть і 100 рублів коштують» (до війни в торгівельному обігу все ще залишалися золоті рублі).

Хоронжичевські ніколи не бачили, як Леві одягав тефілін, тож запитали його про це, а той відповів: «Це великий ритуал: спочатку прив’язується тефілін на передпліччі, потім на голові. Про деталі не питайтеся, бо тільки єврей їх зрозуміє». Говорив далі, аби пояснити їм свою релігію: «Ми прикріплюємо їх шкіряними ремінцями, зав’язаними тільки спеціальними вузлами, обкручуємо сім разів. Потім обмотуємо ними пальці, роблячи відомі нам символи, які наказує Закон. Той тефілін, що на передпліччі, завжди направлений у напрямку серця. Назв вам не скажу, бо все одно не запам’ятаєте. Тефілін на голові, з літерою, має велике значення для Кабали; його прив’язують над волоссям, а його ремінці кріплять до гартла, це такий пояс для молитви». «А що в цій коробочці?» – випитували. «В тефіліні на передпліччі є чотири розділені частини Тори, зв’язані коров’ячим волосом, а в тефіліні на голові – одна, згорнена в сувій, яка містить усі чотири фрагменти Тори. Письмо на них дуже вишукане й філігранне, це справжній шедевр, написаний вручну пером і чорнилом. А тепер мене більше вже не питайте, дозвольте помолитися», – закінчив Леві. На другий день з Осови прийшла його дружина з дітьми. Принесли в кошику їжу і питво, бо він їв тільки кошерне, й чекали, доки закінчиться піст. Хоронжичевський запропонував, що відвезе їх до Осови, а роботу Леві закінчить в інший час. Так і зробили.

Невдовзі почалася війна. Совєти запровадили нові закони, ніхто нікого вже на роботу не наймав. Люди – не без причин – побоювалися звинувачення в куркульстві та експлуатації. Деякі гутянські євреї запопадливо вислужувалися перед новою владою, стали міліціонерами і стукачами. Вони не дотримувалися ані суботнього закону, ані кашруту. Леві в такій ситуації ніхто не міг найняти. Він приходив, але роботи не мав. Брав у знайомих поляків якісь продукти, обіцяючи відробити в майбутньому.

За німців уже не приходив. Невідомо, що з ним сталося. Приходили інші євреї, приносили на продаж останні речі. Йшлося не лише про те, аби купити їжу, але й золото для відкупу. Шуцмани, які пильнували Осову, змушували платити їм відкупне золотими рублями, яких євреї не мали де брати. Тож приносили за безцінь до Гути та навколишніх польських сіл швейні машинки, одіж, приправи, тканини. Приводили теж корів та коней – останніх, які залишилися в їхніх господарствах. Шуцмани ж брехали й обманювали їх: якщо будуть давати золото, то відкупляться й не потраплять до гетто. В них уже нічого не залишилося на продаж, а шуцмани продовжували вимагати золото.

Коли вели колону євреїв з Осови через Вільче, хутір Борщове в напрямку Козля, до станції в Яновій Долині хтось бачив чоловіка, схожого на Леві, але не був упевнений, бо то йшов якийсь кістяк, схожий на нього. Усіх конвойованих убили в Костополі. Антоній Хоронжичевський ненадовго пережив Леві, він загинув 17 липня 1943 р. під час оборони Гути Степанської.

У 70-х рр. під час будівництва магазину в одному із сіл, розташованих недалеко від Гути Степанської, робітники викопали сховане золото. На тому місці стояв колись дім шуцмана, вбитого восени 1943 р. партизанами Дмитра Медведєва.

Osowa 1

Центр Осови

Osowa 2

Одна з осовських хат

Osowa 3

В’їзд до Осови зі сторони Майдану і церква в Осові, розміщена в одній із хат. До війни в селі діяли три молитовні будинки (бейт-мідраш)

Osowa 4

Вид на Осову. В селі не зберігся жоден будинок, який би пам’ятав євреїв

Osowa 5

На пагорбі в Осові розташований кіркут

Osowa 6

Огорожа єврейського кладовища, оздоблена зіркою Давида

Osowa 7

Мацева. Зображення на нагробку не тільки його прикрашають, але й символізують риси померлого і його приналежність до певної соціальної групи

Osowa 81

Частини єврейських нагробків

Osowa 91

Недбало встановлений базальтовий пам’ятник на кіркуті. На ньому видніється напис: «Загиблим односельчанам єврейської національності села Осова»

Osowa 10

Печать Соломона

Текст і фото: Януш ГОРОШКЕВИЧ

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

ГУТЯНСЬКІ ОПОВІДІ: ПРÓКЛЯТА ГУРАЛЬНЯ В ГОРОДЦІ

ГУТЯНСЬКІ ОПОВІДІ: ОБУРКИ ТРУСЕВИЧІВСЬКІ У ГМІНІ КОЛКИ

ГУТЯНСЬКІ ОПОВІДІ: ПІСНЯ ПРО ХЕЛЕНУ ПРЕКРАСНУ

ГУТЯНСЬКІ ОПОВІДІ: ГАЙОВИЙ І КОХАНКА

ГУТЯНСЬКІ ОПОВІДІ: ЦИГАНИ І ВЕЛИКА ГУЛЯНКА В ГУТІ СТЕПАНСЬКІЙ

ГУТЯНСЬКІ ОПОВІДІ: ГРАФ ВОРЦЕЛЬ – ВЛАСНИК СТЕПАНІ

ГУТЯНСЬКІ ОПОВІДІ: ЄВРЕЇ – НАШІ СПОКОНВІЧНІ СУСІДИ

ГУТЯНСЬКІ ОПОВІДІ: ВІЙНА З БІЛЬШОВИКАМИ

ГУТЯНСЬКІ ОПОВІДІ: КОСТЕЛ У КАЗИМИРЦІ

ГУТЯНСЬКІ ОПОВІДІ: ПЕРЕЇЗДИ ЗА ВЕЛИКУ ВОДУ

ГУТЯНСЬКІ ОПОВІДІ: КОЛОНІЇ В ОКОЛИЦЯХ ГУТИ СТЕПАНСЬКОЇ

ГУТЯНСЬКІ ОПОВІДІ: ЦАРСЬКІ ДЕЗЕРТИРИ

FB

Бібліотека ВМ

 

Jency wrzesnia 1939 foto 240 2

 

dzien

Інформація

logoGranica

 

 

 

 

FreeCurrencyRates.com

 

 Курс валют

Партнери

 

LOGO MonitorInfo mini

 

PastedGraphic-1 

 

 

cz

 

 

Реклама

po polsku po polsce

 

 

SC Corporate Services Sp 1