Статті

Городець перед Другою світовою війною вирізнявся серед сусідніх сіл. Причиною були землевласницький маєток і показний палац. Історія місцевості пов’язана із прастарим замчиськом і сягає своїми коренями початків християнства на Русі.

Останнім справжнім господарем великих земельних і лісових маєтностей у Городці (нині Володимирецький район на Рівненщині) був Каміль де Пурбе. До нього маєток переходив із рук в руки, не приносячи великих прибутків власникам. У вересні 1939 р. де Пурбе втік із сім’єю від совєтів, і з того часу все, що він створив, почало занепадати.

Придбавши великий маєток за непростих обставин наприкінці ХІХ ст., Каміль де Пурбе отримав і всі його переваги та тягарі. Однією з частин маєтку була гуральня, яка приносила не лише найбільші прибутки, але й трагедії. Від самого початку її існування над нею тяжіло якесь прокляття. Старші жителі села переказували молодим її похмуру історію.

Horodziec 8

Стоїмо на місці палацу в Городці

Урбановський, вельми побожний пан, продав помістя Янішевському. До його складу належала велика мурована каплиця біля палацу. Новий власник спалив маєток, який був застрахований на велику суму. За отримане відшкодування відбудував усе наново. Проте там уже не знайшлося місця для каплиці – на залишках її стін Янішевський наказав збудувати гуральню. Пану Пурбе, який згодом купив помістя, це дуже не подобалося. У гуральні все йшло погано: весь час відбувалися якісь аварії, нещасні випадки, навіть акцизні штрафи утверджували повсюдне переконання, що це каплиця нагадує про свої права.

При гуральні працював паровий млин, його орендарем був Вітольд Додаєвський. На млині сталася пожежа, згоріла теж гуральня. На нещастя, нічого не було застраховано. Чергова пожежа сталася у грудні 1902 р. Цим разом один із мешканців села підпалив будівлі фільварку, який знаходився в центрі. Тоді вирішили відбудувати гуральню власне на тому згарищі. Коли копали фундамент під нове приміщення, натрапили на людський кістяк і старі фундаменти. Одразу почали говорити, що це рештки першої, старої, каплиці. Знахідка віщувала недобре проєктові, проте будівництво не припинили. Нову гуральню теж переслідували невдачі, і врешті-решт її зруйнували більшовики під час відступу в 1920 р. Гуральню знову довелося відбудовувати. Вона давала роботу жителям Городця, хоча й приносила їм суцільні нещастя: крадений спирт не сприяв покращенню життя п’яниць та їхніх сімей.

Horodziec 9

Тут був млин у Городці

Horodziec 00

Тут була гуральня

Завод процвітав і щасливо дожив до початку війни в 1939 р. Совєти не застали власника: де Пурбе втік разом зі своєю сім’єю. Він не мав ілюзій: забрав на два вози повні скрині й вирушив із родиною в напрямку Ковеля. В опустілому й розкраденому палаці совєти влаштували птахоферму. Тисячі курей прогулювалися за високою сіткою. Палацову каплицю в парку, де були гробниці померлих, осквернили, людські останки лежали в розкритих трунах. Землю з парку, разом зі зруйнованою каплицею, вивезли як будівельний матеріал для спорудження так званої варшавки (автомобільний шлях міжнародного значення Київ–Ковель–Ягодин, – ред.).

Коли де Пурбе втікав, для українців із Городця це стало сигналом до дії. Найбільшу зацікавленість викликала цистерна зі спиртом, якого, однак, було не так уже й багато. Частина людей чекала в черзі до крана, а друга – черпала через горловину. В одного з «черпаків» через те, що все робилося в поспіху, відро впало в цистерну. Щоби побачити, де воно, той запалив сірник. Вибух у майже опустілій цистерні убив кілька осіб.

Приходу німців у липні 1941 р. передували схожі події. Націоналізований совєтами спиртзавод працював на повну потужність, а резервуари зі спиртом були повні. Цього разу українці діяли згідно з раціональними в їхньому розумінні принципами. Стежили, аби ніхто не мав жодних джерел вогню. Не дозволили також охочим до такого добра полякам брати спирт, ставлячись до нього, як до їм належної власності. Від своїх співбратів із сусідніх сіл такий скарб теж злагоджено захищали. Однак продавали великі його кількості за матерію, збіжжя, сало й інше. Наповнені дійниці везли на продаж навіть до Гути Степанської і чимскоріш їхали за наступними.

Набирали і набирали, а трунку все не меншало. Спустошили малу цистерну зі спиртом. Заповнили ним всі глечики, пляшки, діжки, дійниці, навіть свинячі корита. А цистерна ємністю понад 60 тис. літрів все ще залишалася повною. Натовпи людей чекали на свою чергу до люка. Гризотою мучила тільки думка, у що наливати й кому продати здобич. Щасливі власники скарбу без обмежень призволялися спиртом, майже всі були добряче п’яні. Навколо від розхлюпаного з повних відер трунку зробилося мокро, ним усюди пахло.

В одну мить усе скінчилося. Невідомо звідки несподівано прийшов радянський солдат і сказав: «Негайно розійтись, а то буду стріляти». Ніхто не взяв до уваги його слів, адже таких, як він, останніми днями через село пройшли тисячі, прямуючи в сторону мосту. Солдат нічого більше не сказав, відійшов зі сто кроків і вистрілив.

Стався вибух, потужний фонтан запаленого спирту огорнув натовп. Спирт, палаючи, стікав по берегу до водойми, в яку набиралася вода для млина на річці Вирка. Охоплені вогнем люди всім натовпом бігли до води, а вода горіла. Не було їх кому рятувати, все навколо палало. Жахливий лемент лунав по всьому селу, рідні забирали попечених додому. Дехто одразу ж помирав, інші ще були живі, але шкіра в них відставала по всьому тілу. Через півтора дня прийшли німці. Родичі тих, хто постраждав, звернулися до них за медичною допомогою. На місце негайно прибув лікар, оглянув попечених, санітари бинтували рани. Лікар похитав головою і сказав щось перекладачеві, а той повторив: «Усі помруть, немає порятунку». І так сталося. Один за одним вони втрачали свідомість і помирали. Смертельні опіки отримали тоді близько 60 осіб.

До сьогодні стоять як свідки цих подій останні старі хати й церква в чарівному Городці. Я зустрів там тільки добрих, привітних і люб’язних людей. Дуже гарно згадую мої з ними розмови. Всього Вам найкращого, городчани.

Horodziec 11

Вулиця в Городці

Horodziec 1

Церква в Городці

Horodziec 5

Horodziec 6

Horodziec 7

Старі хати в Городці

Horodziec 4

Horodziec 12

Розмови зі свідками в Городці

Текст і фото: Януш ГОРОШКЕВИЧ

P. S.: Історія написана на основі щоденника Каміля де Пурбе, перекладеного з французької його правнуком Рене Каркохом. Також я спирався на розповіді Аліції Учцівек, дочки Яна Вавжиновіча, багатолітнього управителя маєтку в Городці, та на кільканадцять інших розмов, зокрема з місцевими українцями. Ніхто з них не зміг назвати точну кількість загиблих.

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

ГУТЯНСЬКІ ОПОВІДІ: ОБУРКИ ТРУСЕВИЧІВСЬКІ У ГМІНІ КОЛКИ

ГУТЯНСЬКІ ОПОВІДІ: ПІСНЯ ПРО ХЕЛЕНУ ПРЕКРАСНУ

ГУТЯНСЬКІ ОПОВІДІ: ГАЙОВИЙ І КОХАНКА

ГУТЯНСЬКІ ОПОВІДІ: ЦИГАНИ І ВЕЛИКА ГУЛЯНКА В ГУТІ СТЕПАНСЬКІЙ

ГУТЯНСЬКІ ОПОВІДІ: ГРАФ ВОРЦЕЛЬ – ВЛАСНИК СТЕПАНІ

ГУТЯНСЬКІ ОПОВІДІ: ЄВРЕЇ – НАШІ СПОКОНВІЧНІ СУСІДИ

ГУТЯНСЬКІ ОПОВІДІ: ВІЙНА З БІЛЬШОВИКАМИ

ГУТЯНСЬКІ ОПОВІДІ: КОСТЕЛ У КАЗИМИРЦІ

ГУТЯНСЬКІ ОПОВІДІ: ПЕРЕЇЗДИ ЗА ВЕЛИКУ ВОДУ

ГУТЯНСЬКІ ОПОВІДІ: КОЛОНІЇ В ОКОЛИЦЯХ ГУТИ СТЕПАНСЬКОЇ

ГУТЯНСЬКІ ОПОВІДІ: ЦАРСЬКІ ДЕЗЕРТИРИ

FB

Бібліотека ВМ

 

Jency wrzesnia 1939 foto 240 2

 

dzien

Інформація

logoGranica

 

 

 

 

FreeCurrencyRates.com

 

 Курс валют

Партнери

 

LOGO MonitorInfo mini

 

PastedGraphic-1 

 

 

cz

 

 

Реклама

po polsku po polsce

 

 

SC Corporate Services Sp 1