Статті

Із великим смутком і жалем я сприйняв звістку про смерть Фелікса Трусевича (народився в листопаді 1922 р. – помер 12 жовтня 2019 р.). Єднала нас телефонна дружба. Він ставився до мене як до сина, і так до мене й звертався. Я сприймав це як велику відзнаку.

Свідок знищення колонії Обурки, партизан, солдат, інженер-винахідник, великий патріот, взірець для наслідування, письменник. Під час останньої нашої розмови Фелікс просив знайти яму смерті в Цумані, в якій закопали чоловіків з Обурок. Він знав, що його час добігає кінця, й був готовий до дороги. Вічна йому пам’ять.

Ця стаття про Обурки – фрагмент книги про 56 польських місць пам’яті довкола Гути Степанської, над якою я зараз працюю.

Oborki 1

Фелікс Трусевич. Фото із сайту www.trusiewicz.pl

Із початком німецької окупації на Волині створили українську поліцію під назвою Шуцманшафт. Служили в ній так звані шуцмани, які спочатку займалися утвердженням окупаційної влади, потім стягненням контингентів, а невдовзі стали вбивцями. Під командуванням німців вони скоїли багато злочинів проти цивільного населення, особливо єврейського. В середині березня 1943 р. кілька тисяч із них покинули службу в німців, більшість пішла в УПА. Отримавши досвід у жорстоких вбивствах, вони продовжили злочинну діяльність, убиваючи поляків. Обурки біля Колок ще раніше, в листопаді 1942 р., стали їхньою жертвою.

Деяких шуцманів мешканці Обурок знали: ходили колись разом із ними до школи, зустрічалися за різних обставин, жили по сусідству. Поляки не могли зрозуміти причин їхньої жорстокості. Розповіді шокували й не залишали жодних ілюзій. Антоній Трусевич із Рудників (нині Маневицький район), якого шуцмани взяли на підводу, став наочним свідком убивства єврейського хлопчика років п’яти-шести. Падав дощ, хлопчик стояв у лісі, його очі, як у кожної дитини, шукали допомоги. Худющий, обдертий, він не мав сил ані втікати, ані плакати. Шуцман підійшов до нього, вхопив за ноги і вдарив головою об дерево. Кинув тіло в кущі, сів на віз і наказав приголомшеному фурману їхати, мовби нічого й не сталося.

Із Нешестя до матері Людвіки Домалевської йшла дочка Геновефа, заміжня за Казимиром Ліпінським. У лісі вона знайшла дівчинку віком зо 3 роки, пожаліла її, забрала, і вони пішли до Обурок. Дорогою їх зустрів шуцман, який їхав фурою разом із німцем. Запитав: «Це хто?» Та відповіла, що це її дитина. Німець у розмову не втручався, натомість шуцман уперто не припиняв допитуватися. Доволочилися з нею і дитиною до Обурок, під’їхали під хату Домалевських. Запитав матір, яка нічого не знала: «Скільки у вашої дочки дітей?» Та відповіла: «Вона не має дітей». Шуцман дошкульно побив Геновефу, залишив її ледь живою. Дівчинку ж забрав на віз і поїхав із нею в напрямку Гряди, розташованої десь за 4 км від Обурок. Там убив дитину пострілом у голову і покинув при дорозі.

Кінець Обурок наближався невблаганно. Спочатку трапилася дивна річ: коли ніхто ще й не чув про партизанів, прийшли на нічліг п’ятеро озброєних. Ким вони були, залишилося таємницею. Зранку приїхали семеро шуцманів, зловили цих озброєних чоловіків і повезли до Колок. У наступні дні шуцмани зловили в лісі єврейських дітей, які зізналися, що їжу, яку мали, їм дали в Обурках. Серед навколишнього українського населення кружляли чутки, що Обурки підтримують харчами радянських партизанів, які вже почали тут показуватися.

Зранку 11 листопада 1942 р. в Обурках люди помітили шуцмана. Бабуся Вікторія Трусевич нагодувала його сніданком, і він пішов без слова. Занепокоєна всіма подіями, баба відправила свого внука Фелікса (сина померлого в 1934 р. Антонія) до родичів у Рудниках. Близько 10-ї ранку колонію оточили шуцмани. Одночасно виводили чоловіків із домів, лупцюючи їх палицями. Ретельно обшукавши хати, 14 із них забрали до арешту в Цумані. Увечері до Обурок повернувся Фелікс. Його мама Хелена і бабця переживали та вмовляли його знову піти.

Перед світанком 13 листопада до Цумані вирушили п’ять жінок, взявши арештованим теплий одяг і їжу. Занепокоєна бабуся Вікторія, маючи погані передчуття, відправила внука знову до Рудників. Той пішов разом із Генриком Трусевичем, сином Францішека.

Перед полуднем 13 листопада до Обурок вантажним автомобілем приїхали шуцмани, а легковим – двоє німців. Усіх жителів зігнали до дому Францішека Трусевича, де вони очікували, як невдовзі виявилося, на страту. Їх виводили по черзі, роздягали на ганку і вели до стодоли, де чекав кат. Там на стільці сидів німець, на другому стільці лежали набої. Приведених клали перед ним на соломі, а він стріляв. Виносили вбитого і приводили наступного. Вбили всіх, хто був у колонії, навіть українок, вагітну жінку та дівчинку, яка випадково там перебувала.

Священник, отець Шемекило (можливо, Шеметило) з Рудників бив у дзвін так, як на похорон, чекаючи після кожного удару, поки дзвін повністю замовкне. Він знав про вбивство і співчував полякам. Після полудня шуцмани верталися назад, везли награбований одяг, речі з хат, гнали коней і корів. Хлопці з Обурок, Фелікс і Генрик, які перебували в Рудниках, тривожно очікували новин. Українці, які розмовляли із шуцманами, підтвердили найгірші припущення – всіх убили. На другий день шуцмани привели людей із Рудників і Ставигорожа, які повкидали вбитих до викопаної ями.

Цього вечора Фелікс Трусевич зі своїм двоюрідним братом Генриком задля безпеки покинули Рудники. Фелікс, попри труднощі, добрався до Ківерців. Генрик пішов до Нешесті, де його зловили шуцмани. Вранці 14 листопада його перевезли до арешту в Цумані. Там його посадили до впійманих раніше, яким він розповів про вбивство. Усіх у камері охопив безмежний розпач. Наступного дня Генрика стратили разом з іншими ув’язненими.

Жінок, які увечері 13 листопада поверталися із Цумані, схопили шуцмани, котрі перебували в Обурках. Їх не вбили відразу, а привели до Рудників. Там жінок замкнули в хаті українця Данила, котрий їм розповів, як і кого тут убивали, поки їх не було. У суботу, 14 листопада, шуцмани привели жінок до Обурок і там розстріляли. Яму, в яку поклали останки вбитих раніше, вже засипали, тому збоку викопали меншу, куди їх і вкинули.

Чоловіків розстріляли в неділю, 15 листопада, на «лугах» за Цуманем у напрямку Берестян. Перед тим, як їх вивели на страту, прийшов шуцман Кішко, довоєнний учитель із Чорнижа, і запитав: «Хто не з Обурок?» Зголосився Тадеуш Моравський із Клевані. Його відділили від інших, яких повели на смерть. Моравський, якого за хабар, що дала дружина, випустили з арешту, розповів про те, що відбувалося з ув’язненими, коли від Генрика Трусевича вони дізналися про вбивства і чекали на смерть. Усього в Обурках і Цумані вбили 53 особи.

Завдяки старанням Фелікса Трусевича на місці спільної могили встановили невеликий металевий хрест із табличкою. Проте пам’ять і місце вбивства канули б у забуття, якби про нього не піклувався покійний Чирак, українець із Рудників. Його батько разом із іншими закопував поляків, а коли син підріс, показав йому місце, де їх поховали, й наказав пам’ятати. До самої смерті Чирак робив так, як велів батько. Це він поставив над ямою смерті дерев’яний хрест і обгородив могилу жердинами.

Натомість із пошуками місця біля Цумані, де закопали чоловіків, виникли непередбачені труднощі. Раніше на тій ямі смерті стояв невеликий хрест, але він пропав, а свідки повмирали.

Галявина, де знаходилися Обурки, повністю заросла лісом. Залишилися від них, як свідки тих подій, старі дуби, замулений ставок, здичавілий бузок та фруктові дерева.

Oborki 2

Дорога до Обурок

Oborki 3

Тут були Обурки

Oborki 4

Дуби в Обурках

Oborki 5

Фруктові дерева, які ще залишилися на місці Обурок

Oborki 6

Перший хрест, встановлений Феліксом Трусевичем

Oborki 7

Українець Чирак доглядав за ямою смерті в Обурках

Oborki 8

Яма смерті в Обурках

Текст і фото: Януш ГОРОШКЕВИЧ

P. S.: Стаття створена на основі 53 записаних розмов (тривалістю 37 годин) із Феліксом Трусевичем та його книги «Покоління».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

ГУТЯНСЬКІ ОПОВІДІ: ПІСНЯ ПРО ХЕЛЕНУ ПРЕКРАСНУ

ГУТЯНСЬКІ ОПОВІДІ: ГАЙОВИЙ І КОХАНКА

ГУТЯНСЬКІ ОПОВІДІ: ЦИГАНИ І ВЕЛИКА ГУЛЯНКА В ГУТІ СТЕПАНСЬКІЙ

ГУТЯНСЬКІ ОПОВІДІ: ГРАФ ВОРЦЕЛЬ – ВЛАСНИК СТЕПАНІ

ГУТЯНСЬКІ ОПОВІДІ: ЄВРЕЇ – НАШІ СПОКОНВІЧНІ СУСІДИ

ГУТЯНСЬКІ ОПОВІДІ: ВІЙНА З БІЛЬШОВИКАМИ

ГУТЯНСЬКІ ОПОВІДІ: КОСТЕЛ У КАЗИМИРЦІ

ГУТЯНСЬКІ ОПОВІДІ: ПЕРЕЇЗДИ ЗА ВЕЛИКУ ВОДУ

ГУТЯНСЬКІ ОПОВІДІ: КОЛОНІЇ В ОКОЛИЦЯХ ГУТИ СТЕПАНСЬКОЇ

ГУТЯНСЬКІ ОПОВІДІ: ЦАРСЬКІ ДЕЗЕРТИРИ

FB

Бібліотека ВМ

 

Jency wrzesnia 1939 foto 240 2

 

dzien

Інформація

logoGranica

 

 

Партнери

 

LOGO MonitorInfo mini

 

PastedGraphic-1 

 

VolynMedia

 

cz

 

tittle

Реклама

po polsku po polsce

 

 

SC Corporate Services Sp 1