Статті

Не було більш очікуваних свят у всій околиці, як урочисті відпусти при чудотворній іконі Матері Божої Казимирецької.

Вони відбувалися 15 серпня, на урочистість Успіння Пресвятої Богородиці, яке ще називають Матері Божої Зільної, та 8 вересня, на Різдво Пресвятої Діви Марії або ж Матері Божої Сівної.

На них прибували тисячі вірян. Під час храмових свят відбувалися ярмарки, розваги, зустрічі з родичами і зав’язувалися нові знайомства. Місцеві українці з великою сердечністю приймали паломників, що створювало неповторну атмосферу радісного свята.

Перший невеличкий дерев’яний костел збудували в Казимирці 1629 р. Його спалили татари в 1665 р. Потім у 1670 р. тут спорудили муровану каплицю, яку 1770 р. перебудували в костел у стилі ампір. У вівтарі знаходилася ікона Матері Божої, яку зі Святої Землі привіз князь Радзивілл «Сирітка», в олицькій колегіаті містилася її точна копія (за іншими джерелами, оригінал ікони перебував в Олиці, а його копія – в Казимирці, – ред.).

Huta 9 Kazimierka1

Костел Святого Казимира, 30-ті рр. ХХ ст.

Huta 9 Kazimierka2

Іконка із зображенням Матері Божої Казимирецької

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: МАТІР БОЖА КАЗИМИРЕЦЬКА ПОВЕРТАЄТЬСЯ ДОДОМУ

Сама Казимирка була українським селом. До парафії, яка перед війною нараховувала майже 4 тис. вірян, належали навколишні польські села та колонії.

Моя тітка Вероніка Горошкевич, 1919 р. н. (зараз їй 100 років і вона живе у США), брала в цьому костелі шлюб із Пьотром Лозінським із Карачуна. Був 1942 р. Яскраві оповіді тьоті відтворили атмосферу тих місяців, останніх днів парафії. Першим зловісним сигналом став відпуст 15 серпня 1942 р. Віряни, що прибували з усієї околиці, не застали у відчиненому костелі священників, які зазвичай уже на світанку розпочинали сповідати. Люди почали переповідати плітки про те, що німці буцімто ловитимуть молодь, аби вивезти її на примусові роботи. Ксьондзів і далі не було, а шуцмани, які стояли біля плебанії, не пропускали туди вірян. Тож вірогідною видавалася інформація, що священників уже арештували й вивезли в концентраційний табір. Занепокоєні паломники почали поволі роз’їжджатися. Тоді хтось пустив чутку, що й коней ось-ось будуть забирати на фронт. Це призвело до паніки, потім прибулі стали масово роз’їжджатися й розходитися. Увечері справа прояснилася: виявилося, що священників утримували у плебанії, звинувативши їх у підбурюванні проти влади. Їх відпустили, вони пішли до костелу, а після літургії роз’їхалися своїми парафіями. Це був останній відпуст у понад трьохсотлітній історії костелу в Казимирці. Через кільканадцять днів вбили степанських євреїв, а їхні злиденні статки розграбували. Страшні для поляків часи невблаганно наближалися. Залишалося пів року відносного спокою.

До костелу люди ходили все рідше і то тільки на великі свята, до того ж вибиралися на них великими групами. У кінці березня вже не лишилося жодних сумнівів: бандерівці вбивають поляків і палять села в околиці. Звістки розходилися блискавично й паралізували жахливими подробицями. Всі знали про напади на Галинувку, Півбіду та багато інших колоній. За три тижні до Великодня 1943 р. численна група жителів Карачуна вибралася возами на месу. Доїхали майже до Казимирки. Раптом у придорожній канаві хтось побачив людські тіла – там лежали останки кількох осіб, зокрема й жінок. Побачивши це й почувши, як хтось крикнув «Засада!», поляки з Карачуна розвернули вози й галопом поїхали в село. Більше ніхто не відважувався вирушити до Казимирки на месу.

З огляду на загрозу пароха Юзефа Щастного перед Великоднем забрали до Карачуна. Невдовзі після цього організували вилазку за дзвонами, зняли їх із дзвіниці і сховали. Цих дзвонів не знайшли й досі, хоч існує багато версій щодо того, де вони можуть знаходитися.

Костел розібрали після війни, а в 1998 р. стараннями колишніх парафіян з усієї околиці поставили й урочисто освятили хрест на місці вівтаря.

Huta 9 Kazimierka4

Huta 9 Kazimierka3

Таблиця на хресті

Тоді ще росли гарні каштани, які з усіх боків оточували костел. Сьогодні їх уже немає, так само, як і джерельця, яке било поблизу, – люди вірили, що його вода була цілющою. Молільники за заступництвом Матері Божої Казимирецької отримували численні благодаті. Сьогодні віряни, які прибувають у це місце, освячене віковічною молитвою, повертаються до коренів віри. Віднаходячи тут дух своїх предків, вони беруть цю велику спадщину і передають її наступним поколінням.

Huta 9 Kazimierka5

Текст і фото: Януш ГОРОШКЕВИЧ

P. S.: Усі зацікавлені можуть отримати більше інформації за мейлом: janusz-huta-stepanska@wp.pl

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

ГУТЯНСЬКІ ОПОВІДІ: ПЕРЕЇЗДИ ЗА ВЕЛИКУ ВОДУ

ГУТЯНСЬКІ ОПОВІДІ: КОЛОНІЇ В ОКОЛИЦЯХ ГУТИ СТЕПАНСЬКОЇ

ГУТЯНСЬКІ ОПОВІДІ: ЦАРСЬКІ ДЕЗЕРТИРИ

ГУТЯНСЬКІ ОПОВІДІ: ГОРИНЬ – РІЧКА ГАРНА І СТРАШНА, ЗАВЖДИ БЛИЗЬКА СЕРЦЮ

ГУТЯНСЬКІ ОПОВІДІ: СВІТОВА ВІЙНА Й ПОВЕРНЕННЯ ВИСОЦЬКИХ

ГУТЯНСЬКІ ОПОВІДІ: СЕЙМ У ВАВЖИНОВИЧА У ВИРЦІ

ГУТЯНСЬКІ ОПОВІДІ: САМОЗАХОПЛЕННЯ ЗЕМЕЛЬ І ЛІСОВІ КОНФЛІКТИ

ПОЛЬСЬКЕ ОСАДНИЦТВО В ОКОЛИЦЯХ ГУТИ СТЕПАНСЬКОЇ НА ВОЛИНІ

ВОЛИНЬ ЯК ХЛІБ НАСУЩНИЙ

FB

Бібліотека ВМ

 

Jency wrzesnia 1939 foto 240 2

 

dzien

Інформація

logoGranica

 

 

Партнери

 

LOGO MonitorInfo mini

 

PastedGraphic-1 

 

VolynMedia

 

cz

 

tittle

Реклама

po polsku po polsce

 

 

SC Corporate Services Sp 1