Статті

Листопад 2008 року. Недільна служба в рівненському костелі наближалася до свого завершення і я, як завжди, збирався йти з родиною додому. Так би й зробив, якби мій друг Женя, з яким я разом ходив на катехізис, не підійшов до мене й не запитав, чи маю я 15 хвилин.

Він хотів запросити мене взяти участь у якомусь заході. Я погодився, і це було одне з найкращих рішень у моєму житті. Тоді мені було близько 13 років, і хоча я чув про скаутів раніше, не надто цікавився цією темою. Доки не потрапив на свої перші харцерські сходини.

Нині мені 23 роки. Від того дня минуло більше 10 років, а я, відверто кажучи, не можу уявити, яким би було моє життя без харцерства. Саме тому я вирішив поділитися своїм досвідом, розповівши про те, чому навчило мене хацерство за всі ці роки.

Звісно, техніка виживання і подібні речі дуже корисні, але погодьтеся, що ви навряд чи будете застосовувати це в повсякденному житті, якщо ви не військовий чи ведучий програм про виживання на «Діскавері». Тому в цій статті я хочу зосередитися на речах, які дійсно стануть вам у нагоді кожного дня.

Harcerz 2

Відповідальність
Рано чи пізно всі ми, діти чи молодь, будемо дорослими. У нас з’являться сім’я, робота, інші обов’язки... Така собі доросла буденність. І ця буденність неможлива без відповідальності, а її може навчити харцерство.

Вступивши до організації, людина стає в ній шереговим (досл. рядовим). Основна мета в цей період – навчитися брати відповідальність за себе, власні вчинки та їх наслідки. Із розвитком харцер отримує все вищі функції та звання. Збільшується також міра відповідальності. Спочатку харцер відповідає за свій застемп (гурток із кількох людей). Потім за дружину (об’єднання кількох хлопчачих чи дівочих застемпів). Можливо, колись він стане хуфцовим, тобто відповідальним за осередок на рівні міста чи області. Та все починається з простого – із відповідальності за себе і свідомого ставлення до обов’язків, норм і цінностей.

Самостійність
Ставши дорослими, всі ми любимо згадувати ті незабутні моменти, які пережили в дитинстві та юності. Важливо підкреслити, що одним із суттєвих аспектів, що давав нам можливість насолоджуватися цим періодом, була саме свобода – свобода від відповідальності за себе.

Житло, харчування, розваги і т. д. – усім цим нас в основному забезпечували батьки або інші люди, відповідальні за нас. Кожного дня вони приймали рішення, які могли повністю змінити наше життя. Рано чи пізно настає період, коли вирішувати повсякденні проблеми і приймати серйозні рішення ми повинні самостійно, повністю беручи відповідальність за власне життя на себе. Саме цей перехідний період я би назвав дорогою до зрілості – часом, коли кожен із нас намагається реалізуватися, повністю розкрити свій потенціал як у професійній діяльності, так і в сімейних стосунках. І хоча писати про сімейні стосунки мені ще рано, відповідальність в інших сферах вже стала невід’ємною частиною мого життя.

Мандрівки, таборування, різні акції для збору чи заробітку коштів на харцерство та інше – саме ці незамінні елементи харцерського життя давали можливість відчути себе на цій дорозі. Більшість рішень на цих заходах потрібно приймати самостійно. Звісно, під наглядом відповідальних дорослих, але все ж – без батьків.

Harcerz 3

Дисципліна
Усі ми досить ліниві. Хтось – більше, хтось – менше. Ми себе заспокоюємо, що повинні радіти тому, що маємо. Але будьмо відвертими: якби ми дійсно активніше працювали для досягнення своїх цілей, то, можливо, мали би більше. Саме недостатня дисциплінованість є однією з причин того, що певних речей у житті не вдається досягти. Але до чого тут харцерство?

В організації діє певна ієрархія взаємовідносин і підпорядкованості. Все починається тоді, коли ти простий шереговий. Я вважаю, що ця позиція – найкраще випробування самодисципліни. Уявіть собі, що ви повинні підпорядковуватися вказівкам, які вам дають майже всі особи, що мають вищий від вашого ступінь. У людини, яка до цього не звикла, виникає думка: «Чому я маю це робити? Чому я маю слухатися? Я не хочу! Мені добре й без цього!» Підпорядкування особам, які займають керівні позиції в ієрархії, у харцерстві є обов’язковим, тож людина, стаючи членом організації, повинна це усвідомлювати.

Тут в нагоді стає самодисципліна – вміння змусити себе зробити щось, чого не хочеться саме зараз, але що, можливо, принесе в майбутньому хороші плоди.

Я зовсім не маю на увазі, що харцерство робить із нас надлюдей. Ні. Воно просто намагається розвивати в нас найкращі якості, якими були наділені люди від початку свого існування.

Harcerz 00

Дружба
Тут поясню коротко: друзі-скаути – це друзі на все життя.

Отож, харцерство, як і скаутинг загалом, готує молодь бути великою. Дає їй практичні вміння і лідерські якості, а також дружбу та спогади. Усі навички, яким нас навчають у харцерстві, стають у нагоді в подальшому житті, допомагають ставати умілими, загартованими, відповідальними, цілеспрямованими й самостійними. Я вважаю, що кожен, хто хоча б один раз одягнув стрій або підняв руку у скаутському вітанні, нестиме в собі дух харцерства все життя. Воно вчить позитивно ставитися до життя і навколишніх людей.

Головне – не зупинятися, бо ще багато можна зробити й побачити, багато вершин підкорити. Тому czuwaj! (вартуй!) і будь готовий прийняти виклик та невтомно здійснювати сходження на гору під назвою «життя».

Роберт КОСТІВ
Фото надав Олександр РАДІЦА

P. S.: Роберт Костів, харцер загону «Волинь», нині навчається в Празі у Чехії. Серед завдань, які він повинен був виконати, щоб отримати ступінь цвік (передостанній харцерський ступінь, який можна здобути в Україні), було написати текст «Чого мене навчило харцерство».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

У КОСТОПОЛІ ВІДНОВИЛА ДІЯЛЬНІСТЬ ХАРЦЕРСЬКА ДРУЖИНА

У РІВНОМУ ХАРЦЕРИ І ПЛАСТУНИ ЗІБРАЛИСЯ НА СКАУТСЬКИЙ ВОГНИК

FB

Бібліотека ВМ

 

Jency wrzesnia 1939 foto 240 2

 

dzien

Інформація

logoGranica

 

 

Партнери

 

LOGO MonitorInfo mini

 

PastedGraphic-1 

 

VolynMedia

 

cz

 

tittle

Реклама

po polsku po polsce

 

 

SC Corporate Services Sp 1