Статті

Опрацьовуючи архівні документи для чергового біографічного нарису рубрики «Повернуті із забуття», зловила себе на думці, наскільки мобільними були люди на початку минулого століття.

Для героїв наших публікацій не було проблемою попрацювати кілька місяців у одній країні, а потім кочувати з міста в місто в іншій. Маючи за плечима лише гімназійну освіту, вони змінювали не тільки посади, а й спеціальності: канцелярист легко ставав учителем, а учитель – держаним службовцем і навпаки. Ще одним аспектом тогочасного життя, який у мене викликає подив, було дистанційне існування родин. Члени подружжя часто жили в різних містах, іноді батьки не бачили дітей місяцями. Не можна сказати, що позашлюбні стосунки були нормою, але, на мою думку, надто цнотливим покоління 1900–1940-х років теж не було.

Тепер перейдімо до головного. Героєм нашого чергового нарису є Ян Ючевський – вихователь бурси, яка в міжвоєнний період знаходилася в палаці князів Любомирських у Рівному.

Народився Ян Ючевський 1888 р. у Каліші. Його батько, Юзеф Ючевський, був купцем. Він помер 1891 р. Матір, Феліція Михайлівна Ючевська (уроджена Казімєрська), була в прямому розумінні цього слова бізнес-леді. Її батько, Михайло Казімєрська, працював винокуром у маєтку поміщика Володковича, що знаходився біля Мінська. Очевидно, що ця посада була прибутковою.

Початкову освіту Ян Ючевський здобув у восьмикласній гімназії у Варшаві. Після завершення в 1913 р. трирічного навчання в Київському університеті Святого Володимира Ян знову повернувся до Варшави, де на той час мешкала його мати, яка була власницею майстерні з виготовлення пальчаток. До 1916 р. він жив із матір’ю і працював конторщиком у Синдикаті сільськогосподарських машин.

На початку 1916 р. Ян Ючевський переїхав до Мінська, де влаштувався конторщиком в одну зі страхових спілок. Восени того ж року його призвали на стокову військову службу до царської армії. Служив у 4-му сибірському стрілецькому полку у званні рядового. Через два місяці служби отримав направлення до Москви в Олександрівське юнкерське училище. Пройшовши чотиримісячний пришвидшений курс навчання, військовик одержав направлення в 182-й піхотно-стрілецький полк, який на той час дислокувався в Москві біля Сухаревої вежі.

Прослуживши два місяці, він тяжко занедужав. Лікуватися довелося у військовому госпіталі в Лефортово. Після одужання ще якийсь час служив канцеляристом у полку, але за станом здоров’я був звільнений від військової служби. Протягом восьми місяців Ян Ючевський був членом Союзу військових поляків, який діяв тоді в Росії.

Наприкінці 1916 р. Ян Ючевський приїхав до Києва й зупинився у своєї тітки Марії Юзефівни Василевської, яка мешкала на вулиці Васильківській. Через півтора місяці гостювання виїхав до Мінська, де влаштувався конторщиком у синдикаті «Козловський і Ко». У цей час Ян Ючевський познайомився із Владиславом Рачкевичем, який виконував обов’язки начальника Мінського адміністративного округу (в 1939–1947 рр. Владислав Рачкевич був президентом Польщі в еміграції). Маючи намір працевлаштуватися вчителем, Ючевський особисто звернувся до Рачкевича, який назначив його інспектором народних училищ Борисовського повіту.

Протягом 1919 р. Ян Ючевський перебував у фільварку Мар’ямпіль на Віленщині, який належав його діду Михайлу Едмундовичу Казімєрському. Дід Яна мав 60 га землі, садибу, сад, будинок і для ведення господарства наймав робітників.

Із кінця 1919 р. до січня 1921 р. Ян Ючевський кілька разів змінював місце проживання й роботу: був інспектором народних училищ у Борисові та Вілейці (нині Білорусь), учителем у Свєнцянах (місто Швянченіс у Литві). 1920 р. він удруге зустрівся із Владиславом Рачкевичем: дорогою з Борисова він зупинився в Мінську, де зайшов до Рачкевича і повідомив йому, що Борисов зайняли радянські війська. Більше чоловіки не зустрічалися, але Рачкевич 1924 р. поштою надіслав Яну рекомендаційний лист, який той попросив у нього, щоб представити військовому начальнику Пінська і підтвердити свою службу в царській армії у званні юнкера.

1 січня 1923 р. Ян Ючевський виїхав до Острога, де обійняв посаду вчителя гімназії. Уже в червні 1924 р. він влаштувався на посаду вчителя в Любліні, а згодом переїхав до Пінська.

1926 р. у польських газетах з’явилося оголошення, що в бурсу «Польської матері шкільної» в Рівному потрібен вихователь. Ян Ючевський запропонував свою кандидатуру. Його викликали до Варшави на співбесіду, яку проводили голова «Польської матері шкільної» в Рівному Пьотр Рутковський, секретар Свіщевський і директор канцелярії головного управління «Польської матері шкільної» у Варшаві Юзеф Стемлер. Рівненська бурса, що знаходилася в замку князів Любомирських, утримувалася на кошти товариства «Польська матір шкільна». У ній навчалися діти з приміських населених пунктів, де не було шкіл.

У Рівному Ян Ючевський працював до 1928 р. Звідти він переїхав до Вілейки, де його матір володіла канцелярським магазином, а 1931 р. перебрався до Вільна. Там до 1 грудня 1939 р. працював учителем. Одночасно в 1933–1938 рр. Ян наїздами по кілька місяців мешкав у своєї матері. 1935 р. Феліція Михайлівна померла і Ян отримав у спадок 20 га землі, будинок, сільськогосподарські будівлі, реманент і худобу. Впродовж трьох років він здавав землю на обробку місцевим селянам за умови, що кожен третій сніп з урожаю належатиме йому. У травні 1938 р. він продав землю і виїхав до дружини та доньки у Вільно. Дружина Ючевського, Софія Францишківна (уроджена Коженьовська), була донькою торговця з Каліша. Вона разом із донько Розою (1932 р. н.) постійно мешкала у Вільні, де вчителювала в одній з місцевих шкіл.

Маючи достатньо коштів, Ян Ючевський вирішив розпочати власний бізнес і придбав крамницю дрібних товарів, але, на відміну від своєї матері, яка одночасно в різних містах мала бізнес і керувала маєтком, Ян прогорів уже через п’ять місяців. Продавши крамницю, він знову перейшов на педагогічну роботу, влаштувавшись завідувачем дитячого будинку, а згодом очолив «Польську матір шкільну».

18 грудня 1939 р. Ян Ючевський залишив Вільно. Спочатку він переїхав до Молодечна, звідти до Білостока, а згодом прибув до Рівного.

НКВС арештувало Яна Ючевського 4 березня 1940 р., коли він прийшов до Рівненського обласного управління освіти в пошуках роботи. Його ув’язнили в тюрмі в Рівному.

Juczewski

Опис вилученого в арештанта майна нараховує 43 позиції, зокрема шкарпетки, сорочки, комірці до сорочок, труси, кальсони, туфлі, рушники, ковдра, набір для гоління і навіть колода карт. Усе це він привіз із собою в синій фібровій валізі. Очевидно, що частина цих речей була вкрай потрібною в’язню, рідних у місті, які б могли принести йому найнеобхідніше, він не мав. Але в начальника 4-го відділення 3-го відділу УДБ УНКВС у Рівненській області було інше бачення ситуації. 5 березня 1940 р. він видав постанову: «Изъятые при личном обыске у арестованного Ючевского Я. И. вещи личного пользования вместе с чемоданом вещественными доказательствами служить не могут. За неимением родственников у Ючевского, проживающих в Ровно и области, вещи сдать коим на хранение не представляется возможным, а поэтому (…) вещи (…) согласно протокола обыска и описи сдать на хранение на склад 1-го спецотдела УНКВД по Ровенской области».

Яна Ючевського звинуватили в тому, що він нелегально перетнув кордон між Литвою та СРСР, маючи завдання шпигунського характеру. Такі звинувачення в’язень категорично відкинув, проте погодився з тим, що, перейшовши 3 грудня 1939 р. кордон, порушив ст. 80 КК УРСР. Що саме спонукало його перейти кордон, не зрозуміло. Відомо, що він мав намір отримати в радянських органів влади дозвіл на перевезення дружини й доньки на територію СРСР.

Постановою Особливої наради при НКВС СРСР від 25 жовтня 1940 р. Яна Ючевського визнано соціально-небезпечним елементом і засуджено до восьми років виправно-трудових таборів. Свій термін ув’язнення він відбував у «Івдельлазі».

Заключенням прокуратури Рівненської області від 2 серпня 1989 р. Яна Ючевського реабілітовано. Подальша доля героя нарису нам не відома.

Тетяна САМСОНЮК

P. S.: Матеріали рубрики «Повернуті із забуття» Тетяна Самсонюк опрацьовує за архівно-слідчими справами, що зберігаються у фонді «Управління Комітету державної безпеки УРСР по Рівненській області (1919–1957 рр.)» ДАРО та Архіві управління Служби безпеки України. Будемо вдячні, якщо відгукнуться родичі героїв рубрики або ті наші Читачі, які володіють детальнішою інформацією про них.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЄВЛАМПІЙ ГРИГОР’ЄВ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ВАЛЕРІАН СЛІВІНСЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: НІНА ОССОВСЬКА

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ОЛІМПІЙ МАЗУР

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: МИХАЙЛО ГЛЯСС

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ОЛЕКСАНДР ЗГЛИНИЦЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЕДВАРД ХЛЄБІК

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ТАДЕУШ СЦИВЯРСЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЧЕСЛАВ БОГДАНОВИЧ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ВАЦЛАВА ЦАЛОВА

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: МАР’ЯН СТАВЯЖ

 

FB

Бібліотека ВМ

 

Jency wrzesnia 1939 foto 240 2

 

dzien

Інформація

logoGranica

 

 

 

 

FreeCurrencyRates.com

 

 Курс валют

Партнери

 

LOGO MonitorInfo mini

 

PastedGraphic-1 

 

 

cz

 

 

Реклама

po polsku po polsce

 

 

SC Corporate Services Sp 1