Статті

У цій статті із циклу, присвяченого вчителям, яких радянська влада репресувала у 1939–1941 рр., пропонуємо нашим Читачам біографічний нарис про Олімпія Мазура – директора школи в селі Яполоть (нині Костопільський район Рівненської області).

Олімпій Мазур народився 1902 р. у селі Кочубеїв Подільської губернії в селянській родині. Його батько, Олексій Мазур, мав понад 7 га землі. Він овдовів, коли Олімпію було лише два роки. Очевидно, Олексій одружився вдруге, оскільки відомо, що в Олімпія були менші брат Онисій (1910 р. н.) та сестра Юлія (1907 р. н.).

На початку жовтня 1920 р. Олімпій Мазур добровільно пішов на службу в Армію УНР. Він служив на посаді писаря інтендантської частини 2-ї запасної бригади, яка на той час дислокувалася в Кам’янці-Подільському. У ході боїв із Червоною армією це військове формування розгромили, а більшість вояків потрапила на територію Польщі. Олімпію Мазуру вдалося втекти, прихопивши ящик із грішми (що сталося з цими коштами, невідомо). Під Волочиськом (нині Хмельницька область) його підібрало Військо Польське й доставило до Перемишля. На початку листопада 1920 р. Олімпія Мазура перевели в табір інтернованих у Каліші, звідки він утік у серпні 1921 р.

На території Волинського воєводства Олімпій Мазур потрапив до рук рівненської поліції. Тоді ж у нього виявили документи, які свідчили, що він є інтернованим вояком Армії УНР. Близько трьох тижнів Олімпій Мазур провів у рівненській в’язниці, згодом його етапували до Сарн. Під час етапування від конвою він дізнався, що його хочуть перекинути на територію СРСР як шпигуна. Очевидно, ця інформація насторожила арештанта і під час ночівлі в літному театрі в Сарнах він знову втік. Згодом він опинився в селі Великий Мидськ, де залишився, влаштувавшись учителем у місцевій школі. 1 вересня 1922 р. його перевели на посаду вчителя до Малого Мидська.

1922 р. Олімпій Мазур одружився з учителькою Євгенією Володимирівною Кульчицькою, донькою священика (1898 р. н.). У подружжя народилося двоє дітей: син Юрій (1928 р. н.) та донька Галина (1930 р. н.).

1923 р. Олімпій Мазур отримав посвідчення про присвоєння йому звання хорунжого, хоч насправді такого не мав. Цей документ, як він пізніше пояснив під час допиту, він попросив у свого приятеля з Каліша, який працював в еміграційному штабі 3-ї дивізії Армії УНР. Посвідчення хорунжого колишній військовослужбовець знищив у вересні 1939 р. Тоді ж він знищив усі документи, які підтверджували його приналежність до Армії УНР: листи Львівського українського комітету допомоги військовим інвалідам, свідоцтво про зарахування студентом Сільськогосподарської академії в Подебрадах тощо.

1924 р. Олімпія Мазура звільнили із займаної посади, до 1939 р. він був безробітним. Родина багато разів змінювала місце проживання: з 1 вересня 1928 р. до 8 березня 1931 р. Мазури мешкали у Кричильську (нині Сарненський район Рівненської області), з травня 1932 р. до 1 вересня 1935 р. – у Малому Вербчі Степанської гміни (нині Сарненський район), з 1 вересня 1935 р. до 1 вересня 1937 р. – в селі Стидинський Майдан Деражненської гміни (нині Костопільський район), з 1 вересня 1937 р. до дня арешту – в селі Яполоть Деражненської гміни.

1927 р. польська державна поліція запропонувала Олімпію Мазуру бути штатним інформатором, але він категорично відмовився від такої пропозиції. 1929 р. комендант Степанського постерунку поліції Сковронський вдруге запропонував Олімпію стати інформатором. Цього разу він прийняв пропозицію з огляду на відсутність постійного прибутку. Він мав вступити до Української військової організації (УВО) у Степанській гміні та стати одним із її активних членів, щоб бути обізнаним з усіма планами та намірами цієї організації. Добуту інформацію Олімпій передавав коменданту поліції, з яким зустрічався в пивній чи будинку свого тестя. Аби не розконспірувати Олімпія Мазура, поліція провела в його оселі обшук із метою виявити нелегальну зброю.

Із 8 березня 1931 р. до травня 1932 р. Олімпій Мазур служив у Модліні у званні рядового 1-го полку важкої артилерії Війська Польського. Під час семиденної відпустки він на три дні довше затримався вдома. Через це рівненська поліція арештувала його та доставила до військової частини в Модліні. За час його відсутності в полку вже поширилися чутки про те, що він втік до СРСР. За порушення дисципліни Олімпій Мазур отримав 21 день суворого арешту.

У надії покращити свій матеріальний стан Олімпій Мазур вирішив стати священиком, тому у вересні 1936 р. – січні 1937 р. здобував богословську освіту в Яблучинському монастирі у Бресті. Із приходом радянської влади став директором школи в селі Яполоть.

23 листопада 1940 р. НКВС арештував Олімпія Мазура за підозрою в тому, що він, як зазначено в кримінальній справі, «в прошлом является сыном помещика и в годы гражданской войны служил добровольцем петлюровской банды… Участвуя в боях против Красной Армии зверски расправился з тремя красноармейцами, засыпав их живыми в яму…»

Оскільки Олімпій Мазур служив в армії Симона Петлюри, слідчих цікавили його зв’язки з українською еміграцією в Другій Речі Посполитій. В’язень відповів, що мав контакти лише зі Львівським еміграційним комітетом, який час від часу надсилав прохання про пожертви на користь петлюрівців-емігрантів. Однак через відсутність грошей він жодного разу таких пожертв не надсилав.

Жителі Яполоті підтвердили, що Олімпій Мазур тісно співпрацював із поліцією. З’ясувалося, що на початку німецько-польської війни місцеві органи влади уповноважили його збирати кошти для підтримки Війська Польського. Селян, які не бажали здавати гроші, він лякав арештами. Не приховали свідки й того факту, що Олімпій Мазур погрожував розправою тим місцевим жителям, які збирали й читали листівки, розкидані радянськими літаками 17–18 вересня 1939 р.

29 березня 1941 р. Особлива нарада при НКВС СРСР засудила Олімпія Мазура до восьми років позбавлення волі, визнавши його «соціально-небезпечним елементом». Термін покарання він відбував у «Сєвпєчлазі».

1964 р. Олімпій Мазур звернувся зі скаргою на безпідставне засудження до Рівненської обласної прокуратури. Постановою прокуратури від 15 травня 1964 р. його скаргу залишили без задоволення. Заключенням Рівненської обласної прокуратури від 14 вересня 1989 р. героя цієї публікації реабілітували. Подальша доля Олімпія Мазура та його родини нам не відома.

Тетяна САМСОНЮК

P.S.: Матеріали рубрики «Повернуті із забуття» Тетяна Самсонюк опрацьовує за архівно-слідчими справами, що зберігаються у фонді «Управління Комітету державної безпеки УРСР по Рівненській області (1919–1957 рр.)» ДАРО та Архіві управління Служби безпеки України. Будемо вдячні, якщо відгукнуться родичі героїв рубрики або ті наші Читачі, які володіють детальнішою інформацією про них.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: МИХАЙЛО ГЛЯСС

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ОЛЕКСАНДР ЗГЛИНИЦЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЕДВАРД ХЛЄБІК

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ТАДЕУШ СЦИВЯРСЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЧЕСЛАВ БОГДАНОВИЧ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ВАЦЛАВА ЦАЛОВА

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: МАР’ЯН СТАВЯЖ

 

FB

Бібліотека ВМ

 

Jency wrzesnia 1939 foto 240 2

 

dzien

Інформація

logoGranica

 

 

Партнери

 

LOGO MonitorInfo mini

 

PastedGraphic-1 

 

VolynMedia

 

cz

 

tittle

Реклама

po polsku po polsce

 

 

SC Corporate Services Sp 1