Статті

Серед осіб, репресованих радянською владою на Волині у 1939–1941 рр., окрему групу складають учителі польських шкіл. Переважна більшість із них була резервістами Війська Польського, частина брала участь у радянсько-польській війні 1919–1921 рр. Після встановлення в 1939 р. більшовицького режиму вони долучилися до діяльності польського підпілля.

Постраждав від радянських репресій і Чеслав Богданович.

Згідно з документами архівно-слідчої справи, він народився 1904 р. (в анкеті, яка зберігається в Інституті Гувера, Чеслав Богданович у графі «Рік народження» подав 1905-й; про анкету – далі в тексті) в Козині (нині Радивилівський район Рівненської області) в родині Мечислава та Марії Богдановичів. Батько Чеслава працював прикажчиком у поміщицькому маєтку (очевидно графів Тарновських), він помер 1925 р. Подружжя мало двох дітей: Чеслава та Казимиру (у шлюбі Ляхчик). Відомо, що на початку німецько-польської війни Казимира вчителювала в Дубні. Разом із нею мешкала її мати Марія.

Освіту Чеслав Богданович здобував у Кременецькому ліцеї, який закінчив 1924 р., отримавши диплом учителя. Того ж року юнак влаштувався в одну зі шкіл Дубна, де пропрацював шість років.

1930 р. Чеслава Богдановича перевели на посаду директора Сатиївської загальноосвітньої школи. Там він теж пропрацював шість років. Потім через хворобу доньки Ізабели подружжя Богдановичів переїхало до села Шепетин, а 1937 р. – до села Вовковиї Дубенського повіту, де Чеслав учителював до початку Другої світової війни.

Як зазначав сам чоловік, він не перебував на строковій військовій службі, а відбував військову повинність. 1930 р. він отримав звання підпоручика, а 1935 р., після двох курсів підготовки командного складу Війська Польського, – звання поручика. Впродовж 1925–1935 рр. кожні два роки проходив військову підготовку, яка тривала 1,5 місяці.

Із 1936 р. Чеслав Богданович був членом Союзу резервістів, у якому виконував обов’язки коменданта повітового осередку організації. Як педагог і службовець, що неодноразово проходив військову підготовку, він відповідав за навчання резервістів військової справи, зокрема військовому статуту, стрільбі, використанню засобів захисту тощо. Як і більшість педагогів на Волині, він перебував у професійній спілці вчителів. За десятилітню службу був нагороджений відповідною медаллю.

18 серпня 1939 р. у званні поручика Чеслава Богдановича мобілізували до 43-го піхотного полку, який дислокувався в Дубні. За 13 днів військове формування дісталося до Лодзі та 1 вересня направилося на станцію Колюшки. Звідти бійців відправили на фронт, лінія якого на той час пролягала через село Теклюв Лодзинського воєводства.

12 вересня 1939 р. Чеслав потрапив до німецького полону. Його доправили до Радома. Дочекавшись слушного моменту, він втік із полону і 19 жовтня прибув до села Вовковиї.

10 квітня 1940 р. Козинський райвідділ НКВС арештував Чеслава Богдановича (сам Чеслав в анкеті, яка зберігається в Інституті Гувера, вказав як дату арешту 9 квітня) й доправив до в’язниці в Дубні. Його дружину Яніну Фрідріхівну разом із дітьми, семилітньою Ізабелою і дворічною Терезою, вислали до віддалених регіонів СРСР.

Bogdanowicz 02

Bogdanowicz 01

Оскільки Чеслав Богданович потрапив у категорію «соціально-небезпечних елементів», допити в його справі відбувалися за відпрацьованим сценарієм. Перш за все слідчий мав з’ясувати його зв’язок із польською поліцією. В’язень розповів, що приятелював із Яном Малеком, комендантом постерунку поліції в Демидівці, і той неодноразово відвідував його у Вовковиях, проте конфідентом Малека він не був, а їхній зв’язок мав виключно дружній характер.

Слідчого також цікавило, чи Богданович займався вербуванням нових членів Союзу резервістів, на що він дав заперечну відповідь, пояснивши, що набором і реєстрацією нових членів організації займався Славомир Поморський.

Серед звинувачень, висунутих Чеславу Богдановичу, була антирадянська агітація. Слідство володіло інформацією, що на зібранні селян, яке відбулося за місяць до початку війни, він закликав присутніх давати позику польській державі, аргументуючи це тим, що Радянський Союз є ворогом набагато небезпечнішим, ніж Німеччина. Богданович підтвердив, що дійсно 1939 р. на подвір’ї солтиса Чеховського відбулися збори, на яких він просив селян дати позику державі на підтримку авіації, оскільки була велика ймовірність початку війни з Німеччиною. Свідки, залучені у справі Чеслава Богдановича, не підтвердили здійснення ним антирадянської агітації, хоч житель Вовковий Петро Поліщук зазначив: «Богданович был враждебно настроен против комунистов и советской власти».

Слідство у справі Чеслава Богдановича завершилося 8 серпня 1940 р. Постановою Особливої наради при НКВС від 25 жовтня 1940 р. за ст. 54–13 КК УРСР його засудили до восьми років позбавлення волі у виправно-трудових таборах. Свій термін покарання він відбував у «Івдельлазі».

Серед документів, переданих Польщі Архівом Інституту Гувера у Стенфорді та опублікованих на сайті szukajwarchiwach.pl, ми знайшли анкету, заповнену Чеславом Богдановичем. Із неї ми довідалися, що Чеслава Богдановича з Дубна етапували до Львова, а потім через Харків доставили до місця покарання. Після підписання в липні 1941 р. договору Сікорський-Майський між СРСР та польським урядом в еміграції він потрапив під амністію та 1 вересня 1941 р. вийшов із табору.

В анкеті зазначено, що після звільнення Чеслав Богданович побував у Тобольську, Омську та Казахстані. Ймовірно, Радянський Союз він залишив з Армією Андерса. Чеслав Богданович вказав, що в Сибір вивезли його дружину та дітей, які на момент заповнення анкети мали сім та чотири років (вище в тексті ми згадуємо про те, що на момент арешту Богдановича в 1940 р. його старша донька, як записали енкаведисти, мала сім років; припускаємо, що в котромусь із документів допущено помилку).

В Архіві Гувера зберігаються спогади Чеслава Богдановича, написані ним власноруч, на які авторка цього тексту натрапила ще 10 років тому. Ці короткі нотатки стосуються виборів, проведених восени 1939 р. на окупованих совєтами територіях, зокрема того, як проходили вибори в селі Вовковиї Дубенського повіту. Пропонуємо їх до Вашої уваги:

Bogdanowicz Hoover 1

Bogdanowicz Hoover 2

«Поручик Чеслав Богданович – учитель, керівник загальноосвітньої школи ІІІ ступеня.

21.10.1939 р. я, повернувшись із західного фронту польсько-німецької війни, прибув до колонії Вовковиї Дубенського повіту, де проживала моя сім’я. Коли до Польщі входила Червона армія, я на територіях, окупованих СРСР, не перебував. Оскільки я прибув до Вовковиїв за кілька днів перед виборами, то на власні очі агітації не бачив і на жодному передвиборчому «мітингу» не був. Я вважав, що у списках виборців мене немає, адже з проханнями про це я не звертався й на голосування не пішов. Проте в післяполудневі години, під кінець голосування, до мого дому прийшли один службовець НКВС й озброєний міліціонер і наказали мені та дружині негайно йти з ними на виборчу ділянку та віддати свій голос, тобто вкинути бланк, отриманий від голови комітету (відрядженого службовця НКВС), до урни, що ми і зробили.

Бланки були друковані, всі однакові, на них були вказані прізвища трьох кандидатів, які вже не пам’ятаю. Через три дні після голосування мене викликали в НКВС у Дубно, де начальник районного НКВС розпитував, чому я не хотів голосувати, а на мої пояснення, що після повернення з фронту я був хворий, він зазначив, що на наслідки мого вчинка довго чекати не доведеться. Наказав мені повертатися додому й розпочати роботу над організацією праці у школі, в якій я раніше був керівником. Після моїх роз’яснень, що я хворий і працювати не можу, він поставив умову, що я або негайно розпочну роботу, або потраплю до в’язниці. Працювати я почав 28.10.1039 р. На підставі довідки від лікаря 11.11.1939 р. я отримав відпустку за станом здоров’я і виїхав до Дубна, де проживав до 11.01.1940 р.

Під час відпустки керівником школи призначили вчителя Лишку Ярослава, чеха. Той розпочав комунізаційну діяльність у школі, а згодом написав донос у НКВС про те, що я йому в цій діяльності перешкоджаю. Внаслідок цього мене двічі викликали до НКВС на допити, а 09.04.1940 р. арештували й посадили до в’язниці. Складу виборчої комісії я не пригадую, однак зазначу, що головував у ній службовець НКВС, а на виборах, у приміщенні дільниці й поза ним, були присутні озброєні рядові НКВС. Урна весь час була на виду. Під час голосування грав оркестр.

Щодо настроїв місцевих жителів можу констатувати, що голосування проходило під примусом і багатьох, так як і мене, до дільниці доправляли примусово.

Підпис: поручик Богданович».

Заключенням прокуратури Рівненської області від 21 березня 1989 р. Чеслав Богданович потрапив під дію ст. 1 Указу Президії Верховної ради СРСР від 16 січня 1989 р. «Про додаткові дії стосовно жертв репресій, що мали місце в період 30–40-х і початку 50-х рр.»

Подальша доля Чеслава Богдановича нам не відома.

Тетяна САМСОНЮК

P. S.: Тетяна Самсонюк – головний спеціаліст відділу використання інформації документів Державного архіву Рівненської області. Матеріали рубрики «Повернуті із забуття» опрацьовані за архівно–слідчими справами, що зберігаються у фонді «Управління Комітету державної безпеки УРСР по Рівненській області (1919–1957 рр.)» ДАРО та Архіві управління Служби безпеки України. Будемо вдячні, якщо відгукнуться родичі героїв рубрики або ті наші Читачі, які володіють більшою кількістю інформації про них.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ВАЦЛАВА ЦАЛОВА

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: МАР’ЯН СТАВЯЖ

FB

Бібліотека ВМ

 

Jency wrzesnia 1939 foto 240 2

 

dzien

Інформація

logoGranica

 

 

 

 

FreeCurrencyRates.com

 

 Курс валют

Партнери

 

LOGO MonitorInfo mini

 

PastedGraphic-1 

 

 

cz

 

 

Реклама

po polsku po polsce

 

 

SC Corporate Services Sp 1