Статті

Krzyz i Ukraina

Коли на українські землі річками прибули місіонери, вони зі здивуванням побачили, що на ній уже височіють хрести. Тисячу років вони прикрашають і освячують її, вони вписані в її пейзажі як річки, ліси та заквітчані луки. Чи можна уявити Україну без хреста на полях, при дорогах і в серцях?

 

Змінювалися кордони, королі та царі, руйнувалися імперії, мінявся державний лад, лише хрести стояли там, де їх встановили віряни. Про них дбали, їх відновлювали. Ті, що впали, підносили, а у хвилину небезпеки ставили нові. Хрести боронили цю омиту кров’ю землю від іще більшого зла, закликали схаменутися, давали надію в трагічні часи. Хтось не міг знести вигляду хреста, волів обминати його, не помічати. Хтось боявся погляду розп’ятого Христа, а Він нагадував їм про минущість і повернення до коренів, із яких вони зросли. Часом ті люди нищили хрести, щоб вони не свідчили проти них чи їхніх предків за вчинки, які вони скоїли. В тому, яку помилку вчинили, вони переконаються на Страшному суді. Той, хто підносить руку на хрест, бере його на свої плечі. Такою є наші віра і традиція, й це протягом віків ми чуємо в переказах. Неважливо, хто поставив хрест, навіщо, до якої церкви чи патріархату він належить. Хрест, навіть найменший і найбідніший, є власністю Христа, а його тягар великий.


На цій землі, забутій, вбогій і замученій, були й прекрасні оборонці хреста, багатьох хрестів.


Коли через колишню колонію Борек, що біля Гути Степанської, в 70-х роках комуністи будували дорогу, вони спеціально повели її прямо на польський хрест. Робітники виконали наказ, викопали хрест і поклали його в зарослях. Там він і мав залишитись. Тоді праведні українці з Гути, зрозумівши задум комуністів, пішли до священика у Вербчі спитатися поради. Все це відбувалося в часи войовничого атеїзму і комуністичного поневолення, тож треба було бути дуже відважним.


Через кілька днів хтось поставив хрест трохи обіч дороги. А священик у церкві сказав: «Руки геть від польського хреста, бо від церкви відлучу. А якщо хтось насмілиться зачепити хрест, то нехай знає, що він бере його на плечі свої і дітей своїх».


Минали роки, високий колись хрест поволі гнив і нахилявся. Тоді його закопували знову, щораз глибше. У 2009 р. ми поставили й освятили новий хрест, а старий забрали до церкви в Бутейках. Там його, як наказує священна християнська традиція, спалили.

Krzyz i Ukraina2Старий і новий хрести в Бореку.


Захисники хреста дожили у здоров’ї до похилих літ, померли спокійно. Я мав щастя познайомитися з одним із них, доки той був живий. У селі його називали «першим комуністом». Він розповідав мені про двох своїх помічників. О, іронія долі! Один був мельниківцем, а другий – бандерівцем, який жалів про свої вчинки, долю польських сусідів і 15 найкращих років змарнованого в Сибіру життя. Помирившись із Богом, вони врятували свої душі. Царство їм Небесне. Не загинув ще дух віри в народі України.

 

Януш ГОРОШКЕВИЧ
Фото автора

1. Хрести в Бор...
2. Старий і нов...
3. Освячення хр...
4. Гута Степанс...
5. Старий хрест...
6. Хрест у Стар...
7. Хрест на міс...
8. Хрест в Омел...
9. Білий хрест ...
10. Хрест побли...
11. Щепан Горош...
12. Колонія Сун...

FB

Бібліотека ВМ

 

Jency wrzesnia 1939 foto 240 2

 

dzien

Інформація

logoGranica

 

 

Конкурси, фестивалі, заходи

 

gaude2017

 

 

 

Партнери

 

LOGO MonitorInfo mini

 

PastedGraphic-1 

 

VolynMedia

 

cz

 

tittle

Реклама

po polsku po polsce

 

 

SC Corporate Services Sp 1