Статті

У 1910 р. Болеслав Прус відвідав Волинь. Після цієї подорожі він написав есе «Волинські нотатки», які опублікували в кількох частинах на шпальтах «Ілюстрованого тижневика». Віктор Літевчук надав нам із власної колекції № 52–53 цього видання, які містять III і IV частини «Нотаток».

Нижче наводимо кілька спостережень письменника про Луцьк і Волинь.

«Ілюстрований тижневик», № 52 від 24 грудня 1910 р.

План Луцька, якщо мене не підводить уява, нагадує листок із довгим та вигнутим хвостиком. Хвостик утворює вулиця, що сполучає залізничний вокзал із містом, а роль листка виконує Старе місто, збудоване на пагорбі й оточене річкою Стир. Старе місто, де височіють католицький костел, державна школа, пошта, залишки замку, в’язниця і група двориків, має не найгіршу бруківку, здається, бетонні тротуари та видається доволі чистим. Свіжого повітря тут не бракує з огляду на велику кількість садів, переважно фруктових. Такий провінційний вигляд не заважає Луцьку мати електричне освітлення, хоча не знаю, чи газове не було б кориснішим.

Prus02

Луцьк не дороге місто. Наприклад, дім, який має сад, передпокій, кухню, п’ять чималих кімнат і ще й салон, де збирається від 70 до 100 осіб, якщо я добре пам’ятаю, виставлений за 700 рублів на рік. Контора Товариства взаємного кредиту займає перший поверх будинку на головній вулиці, а платить тисячу рублів на рік. Далі: фунт яловичини коштує 10 коп., полядвиці – 15 коп., хліба – 3 коп. Картоплю продають за 5 коп. за гарнець, фунт хорошого масла взимку можна придбати за 42 коп., влітку – за 25 коп., погонний сажень дерева – за 25 рублів, тисячу цеглинок – за 12 рублів. Варто додати, що випічка досить добра, а ковбаса пречудова – не пам’ятаю, чи їв я коли кращу.

Але не буває троянд без колючок! Місто, розташоване в чудовій околиці, має руїни замку, електрику й «таку» ковбасу – це місто напувається водою зі Стиру, яку кожна обережніша людина повинна прокип’ятити. Воду розвозять діжками; за рубель на місяць можна отримати кілька відер щодня. У випадку холери Луцьку загрожують важкі часи, тож варто згадати про вчинок пана Жонжевського, який наказав зробити біля свого дому абіссинський колодязь (водорозбірна колонка, забиті або закручені в землю металеві труби, наверху конструкції встановлена ручна помпа, – ред.). Щиро кажучи, глибини вона має 37 саженів (79 метрів, – ред.), але вода в ній добра й коштує всього кількасот рублів.

Улітку лучани купаються в Стиру, взимку – вдома, наскільки хто має бажання. Лише одна тепла лазня міститься в місті.
(…)

Луцьк нараховує 22 тис. жителів, серед них малорусинів – 10 %, поляків – 5 %, євреїв – 85 %!.. Отож, це місто в повному розумінні цього слова єврейське. Майже всі магазини належать їм, уся торгівля знаходиться в їхніх руках… Е ні, перепрошую, є й польські магазини: аптечний склад Кабзінського, аптека Злоцінського, готель «Староволинський» і продовольчий магазин. Є навіть магазин, здається, і русина, а його власник, Валентій Дьоготь, прикрасив його такою вивіскою: «Продажа икон, картин и других священных предметов». Серед отих «и других священных предметов» я помітив шпагат, діжку карбіду, кілька пальників і ґнотів до гасових ламп, слоїк сухарів, підв’язки і щипці для волосся.

Prus03

В іншому магазині, який обіцяв «бакалію і галантерею», можна було побачити нитки, голки, гофрований папір і оселедці. В наступному я помітив «варшавське взуття», яке виготовляли в Соколові біля Седльця… Ці магазини належали ветхозавітникам. 

(…)

Полякам весь час закривають якісь товариства (як от, наприклад, земських писарів) і забороняють навчатися рідною мовою. У «ліберальні» часи з немалими труднощами в Луцьку відкрили три польські школи, а сьогодні від них і сліду не залишилося, навіть ясел для діток полякам не можна відкривати…
(…)

У Луцьку я мав приємність познайомитися з паном Скорупським, адвокатом, який за кілька років до того був регентом і слідчим суддею аж в Александровську. Це місто в Архангельській губернії, розташоване біля Льодовитого океану.
(…)

Майже одночасно трапився ще один випадок. У Кременці (Волинська губернія) є паливний матеріал – лігніт, прекрасний вапняк і настільки хороший пісок, що з нього можна було б виготовляти скло, незгірше від чеського. Отож, кілька років тому одна французька компанія звернулася з пропозицією видобувати лігніт, випалювати вапно і продукувати скло. Все у промислових масштабах. І от французи провели попередні дослідження, витратили зо 100 тис. франків, але генерал-губернатор Дрентельн не погодився на проведення подальших робіт через близькість кордону.

На Кременець Росія вже наклала руку – земля є, а більше нічого й не треба.
(…)

Prus04

ЧИТАЙ ТАКОЖ: ВОЛИНСЬКЕ КОРІННЯ БОЛЕСЛАВА ПРУСА

«Ілюстрований тижневик», № 53 від 31 грудня 1910 р.

 (…)
У Луцьку проживають трохи більше 1200 поляків, у повіті – майже 24 тис.; отже, їх замало, щоби ці околиці називали польськими, проте стільки, що вони можуть жити комфортно, розвиватися і здобувати повагу в інших.
(…)

Отож, польські здобутки в Луцьку виглядають не найкраще. Торгівлею займаються євреї, рукомеслами – також євреї, а поляки, якщо й вирізняються, то хіба у виготовленні харчових продуктів (випічки, ковбас). А вже, наприклад, пічники – партачі.
(…)

Prus05

У сільському господарстві також не поляки найкращі працівники, а німці та чехи. Рільник, тобто дрібний польський екс-шляхтич, господарює дещо краще за білоруського, який, бідолаха, не має чим похвалитися, хоча, на думку Богдана Фелінського, малорусин здібний, працьовитий і має схильність до змін на краще.

Важливим рушієм місцевої праці є Товариство взаємного кредиту, яке надає позики промисловцям, ремісникам, торгівцям і селянам. Організація розпочала свою діяльність дуже скромно, з однієї кімнатки. Зараз вона займає солідні апартаменти й має 16 млн рублів оборотів на рік. Засновником закладу був покійний Кучинський, одним із керівників є Кабзінський, родом із Центральної Польщі, який відзначається фінансовими здібностями.
(…)

А ось прізвища інших членів правління: пани Рогуський, Якубовський, Фелінський, Зайковський, Жонжевський, Омецінський, Чекмарев. Бухгалтер – Годлевський, касир – Ілінський, справжній граф, обов’язки виконує добре.
(…)

Неподалік від Товариства взаємного кредиту розташований клуб «Дім польський», який має право, принаймні теоретично, влаштовувати вечори, читання, концерти, театральні видовища.
(…)

Звіт «Дому польського» підписали Балінський і Якубовський.

З інших закладів перераховую споживче і рільниче товариства, перше з яких, здається, розвивається краще, ніж друге. До Споживчого товариства належать 223 членів, а напрямок діяльності визначають Фелінський, Почобут, Мартинович, Перетяткович, Гєєк, де Бруне, Скорупський, Ілінський.

Спеціально для варшав’ян зверну увагу на затверджене в поточному році Луцьке товариство ремонту квартир і спорудження будинків для робітничого класу і незаможних. Його засновниками стали Якубовський, Зайковський, Фелінський, де Мезер, Кабзінський, Скорупський і Рихлінський.

У Луцьку існує Римо-католицьке товариство благодійності. А ось уривок з останнього звіту:

«Побажання загального зібрання взяти під опіку сиріт, а також дітей, позбавлених опіки, вирвати їх зі злиднів і з-під криміногенного впливу вулиці та зайняти їх роботою – це побажання залишилося невиконаним. Правління до цього часу не отримало від влади дозволу на відкриття притулку і навчального залу (ремісничої майстерні). Тож під тиском обставин благодійність зводилася до утримування притулку для престарілих, надання підтримки готівкою, продуктами й одягом та роздавання безплатних обідів. Головним джерелом доходів і утримання товариства у звітному році були членські внески і продукти, які громадяни систематично надсилали до притулку».

У 1909 р. Римо-католицьке товариство благодійності мало на утриманні близько 15 осіб, роздало 2270 обідів, допомогло одягом, ліками і грошима 50 особам, зокрема й святковими продуктовими наборами 86 нужденним і 36 в’язням. Повне утримання однієї особи у притулку коштувало 14 коп. на день, ціна одного обіду з хлібом для відвідувачів-бідняків становила близько 5 коп. Безкоштовну медичну допомогу надавали місцеві лікарі-поляки.

При товаристві благодійності діє бібліотека. В ній зібрано 2600 томів. Відкрита щоденно.

Товариство нараховує 91 члена. Пожиттєвими членами є пані Стецька, Старчевська, Зоммер, Менцінська, пан Старчевський. Правління – ксьондз Станьковський, доктор Мілашевський, скарбник Жонжевський, секретар Ірена Жонжевська, зараз вона керує будинком-притулком для престарілих. Піклувальницею цього дому є пані Почобут, а лікарем – доктор Мілашевський. До відділу підтримки входять пані Почобут, Зайковська, Юзеф Пец. До наглядацької ради бібліотеки належать єпископ Нєдзялковський, ксьондз Станьковський, а також Рогуський, Фелінський, ксьондз Блехман, Зайковська, Мілобендзька, Ілінський.
(…)

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У МАШОВІ РОСТЕ ДУБ ПРУСА

Волинь, де поряд із переважною більшістю малорусинів проживають євреї, поляки, німці, чехи і жменька великоросіян, нагадує пляшку, до якої хтось налив ртуті, води та олії. Коли рідини спокійно знаходяться одна біля другої, вони не змішуються. Натомість, якщо хтось збовтає пляшку, то спричинить безлад, але ніколи не утворить єдиної рідини: олія не стане водою, а вода – ртуттю. Кожен думає лише про себе і найближчих: євреї – про євреїв, німці – про німців, чехи – про чехів і тільки великоросіяни хотіли би всіх накрити своїми «шпалерами», що в них, зрештою, не дуже виходить.

Малорусини ще сплять, сплять аж хропуть, крізь сон повторюючи слова, які їм підшіптує хтось інший – про православних мучеників, жертв панів і ксьондзів.
(…)

На Волині існують два види малих господарств: нечисленні німецькі та чеські колонії, а також дуже численні русинські села. Система колоній полягає в тому, що кожен господар володіє одним шматком землі, на якому стоять дім і господарські будівлі (…). Натомість у системі теперішніх сіл кожен господар має землю, поділену на кілька чи навіть кільканадцять ділянок, розташованих на віддалі одна від одної і перемішаних із чужими ґрунтами. Таку мішанину називають «шахівницею».
(…)

Prus06

Сьогодні керівництво на Волині розмірковує над реформою земельних відносин, відміною сервітутів, усуненням шахівниць і переходом до колонійної системи. Але ще в 1901 р. цю справу порушив присяжний адвокат Богдан Фелінський (племінник католицького єпископа) і виголосив про неї доповідь у Луцькому рільничому товаристві. Він зазначив, що сервітути й шахівниці тримають русинських землевласників у злиднях і гальмують їхній поступ, та водночас довів, що добробут чеських і німецьких поселенців ґрунтується на колонійній системі.

(…)

Prus01

Повертаючись до загальних справ, зараз на Волині лунають тільки й виключно російські команди. (…) Проте вони помиляються, якщо вважають, що їм вдасться «зробити нову Великоросію»… Великоросійський чиновник є нянькою, яка, напевно, мимоволі будить малоросійське немовля, що нині спить. А в якому гуморі воно прокинеться? Це лише завтрашній день покаже.

(…)

Текст опрацьований на основі «Волинських нотаток» Болеслава Пруса.
«Ілюстрований тижневик», № 52–53 за 1910 р.

Фото з колекції Віктора Літевчука

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

ГРАВЮРИ НАПОЛЕОНА ОРДИ НА ЛИСТІВКАХ

ВОЛИНЬ НА ЛИСТІВКАХ ПОЛЬСЬКОГО КРАЄЗНАВЧОГО ТОВАРИСТВА

ЛИСТІВКИ ВОЛИНСЬКОГО КРАЄЗНАВЧОГО ТОВАРИСТВА В МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД

ЯН БУЛГАК – НЕСТОР ПОЛЬСЬКОЇ ФОТОГРАФІЇ

КРЕМЕНЕЦЬ – ЦЕНТР ФОТОМИСТЕЦТВА НА ВОЛИНІ

ЛУЦЬК В ОБʼЄКТИВІ ГЕНРИКА ПОДДЕМБСЬКОГО

АРХІТЕКТУРА УКРАЇНИ ВІД ГЕОРГІЯ ЛУКОМСЬКОГО

ЗАСЛУГОВУЄ НА ЗБЕРЕЖЕННЯ: УНІКАЛЬНА ПУБЛІКАЦІЯ ГЕОРГІЯ ЛУКОМСЬКОГО ПРО ЛУЦЬКИЙ ЗАМОК

ЛУЦЬК, ОСТРОГ, ТЕРЕБОВЛЯ ТА ІНШІ МІСТА У ТВОРЧОСТІ ЛЕОНАРДА ХОДЗЬКА

ЛУЦЬК НА СТОРІНКАХ «ІЛЮСТРОВАНОГО ТИЖНЕВИКА»

FB

Бібліотека ВМ

 

Jency wrzesnia 1939 foto 240 2

 

dzien

Інформація

logoGranica

 

 

Партнери

 

LOGO MonitorInfo mini

 

PastedGraphic-1 

 

VolynMedia

 

cz

 

tittle

Реклама

po polsku po polsce

 

 

SC Corporate Services Sp 1