Статті

Zolnierczyk

Цей біографічний нарис із циклу публікацій про діячів Союзу збройної боротьби – 1 присвячений Мацею Жолнерчику – мешканцю Луцька, якого за п’ятиденну участь у польській підпільній організації (15–20 березня 1940 р.) радянська влада засудила до 10 років виправно-трудових таборів.

 

Мацей Жолнерчик (у матеріалах справи енкаведисти записували його імʼя та прізвище також як Матвій Жалнерчик) народився 1911 р. у Львові в родині Кароля та Стефаниди Жолнерчиків. Відомо, що батько Мацея був поштовим чиновником. Помер 1920 р. у Кракові. Матір відійшла у вічність 1934 р. у Трускавці.


Мацей мав старшого брата Стефана (1910 р. н.), котрий до початку Другої світової війни мешкав у Львові та працював ветеринаром. Менша сестра Анна (1913 р. н.) проживала в Жешуві.


1932 р. Мацей Жолнерчик закінчив гімназію у Львові, після чого розпочав службу у Війську Польському. З армії демобілізувався у званні плутонового.


На момент радянської окупації східних земель Другої Речі Посполитої Мацей Жолнерчик разом із дружиною Аллою Леонідівною (1921 р. н.) мешкав у Луцьку на вул. Кумівській, 1, кв. 1. Не маючи постійного місця роботи, він працював на знятті мосту через річку Стир у Луцьку, оскільки на весну 1940 р. передбачалася повінь.


Напередодні Великодня подружжя Жолнерчиків вирушило до Львова, щоб закупити продукти. Там 12 березня Мацей зустрів свого шкільного товариша Кшиштофа Табенського. Мацей жалівся, що, живучи в маленькому місті й не маючи навіть радіоприймача, не знає політичної ситуації у світі. Пам’ятаючи пропольські настрої свого однокласника, Кшиштоф розповів йому про створення генералом Сікорським польської армії в еміграції для боротьби з Радянським Союзом і Німеччиною.


Зазначимо, що згадки про розмови подібного змісту є мало не в кожній архівно-слідчій справі, яка стосується репресованих поляків. Завдяки цьому можемо спостерігати один і той же принцип вербування нових учасників польської конспірації: випадкова зустріч однокласників, колег, військовослужбовців, далі розмова на побутові теми, що плавно переходила в політичну площину, і врешті пропозиція одного з учасників бесіди приєднатися до вже наявної антирадянської організації. Така ж розмова відбулася між Мацеєм Жолнерчиком і Кшиштофом Табенським. Останній заявив: «Завдання кожного патріота-поляка полягає в тому, щоб об’єднатися для організованої боротьби зі своїми ворогами. У Львові існує така організація, створена з поляків, діяльність якої спрямована на проведення збройного повстання». Табенський сказав Жолнерчику, що може звести його із Францом Бачею, який здатен детально відповісти на всі запитання, що виникли в Мацея щодо діяльності підпільної організації. Очевидно, Кшиштоф Табенський не знав, що Мацей Жолнерчик і Франц Бача були добре знайомі з часів спільної служби у Львівській міській пожежній команді. Сам Жолнерчик теж промовчав про це, але пообіцяв Табенському зайти до міської пожежної частини, аби побачитися з Бачею.


Ця зустріч відбулася 13 березня. Мацей відразу розповів Францу Бачі, що бачився з Кшиштофом Табенським і знає про існування підпільної організації, однак хотів би дізнатися детальніше про її діяльність. Франц Бача пообіцяв звести Мацея Жолнерчика з одним чоловіком і вже той мав надати всю необхідну інформацію. Зустріч із незнайомцем пройшла у Львові, у квартирі Стефана Жолнерчика на вул. Хмелевського, 11а, де тимчасово зупинився Мацей Жолнерчик із дружиною. 14 березня о 9 год. туди прибув 25-річний брюнет, який сказав, що він від Бачі, й повідомив, що Мацею о 9 год. вечора потрібно бути на розі вулиць Набайки (так місцеві мешканці називали вулицю На Байках) і Мурарської.


Увечері Мацей Жолнерчик прибув за вказаною адресою, де двоє невідомих осіб запросили його прийти 15 березня на квартиру № 2 в 10-му будинку на вул. Львівських дітей. Назвавши пароль «Я від Люди», Мацей Жолнерчик потрапив у квартиру, де були присутні п’ятеро невідомих йому чоловіків. Один із них, котрого інші звали «Майор», розпитав, як саме Мацей потрапив у це помешкання, а також змусив його детально описати осіб, із якими він до того зустрічався. Лише після цього «Майор» завів розмову про діяльність організації. Тоді ж, склавши присягу, Мацей Жолнерчик дав остаточну згоду долучитися до антирадянської боротьби. Він обрав собі псевдо «Чорний». «Майор» розповів Мацею, що в Луцьку має бути створена організація чисельністю 1 тис. осіб, а також детально окреслив її структуру.


Того ж вечора Мацей Жолнерчик одержав від «Майора» завдання поїхати до Рівного, зустрітися з Язвінським, котрий мешкав на вулиці Новий Світ, й отримати від нього явку до керівника підпільного осередку в Луцьку. Язвінський також мав вирішити, які функції у структурі організації буде виконувати Мацей. Під час зустрічі з «Майором» на конспіративній квартирі Мацей познайомився з «Вітом», який теж його проінструктував. Контакт із Язвінським Мацей мав налагодити за паролем «Я від Віта до Блякса».


3-й відділ УДБ УНКВС у Рівненській області арештував Мацея Жолнерчика 20 березня 1940 р. на квартирі Яна Язвінського й доправив до в’язниці в Рівному. Під час обшуку в нього вилучили польське посвідчення особи та водійські права.


На першому ж допиті 21 березня 1940 р. він зізнався, що є членом антирадянської підпільної організації і в деталях розповів, як потрапив до її лав.


Вироком Рівненського обласного суду, виїзне засідання якого відбулося 22–23 листопада в Дубні, та повторного судового засідання, яке пройшло 17–18 січня 1941 р., Мацея Жолнерчика за ст. 54–2, 54–11 КК УРСР засуджено до десяти років позбавлення волі у виправно-трудових таборах з обмеженням у громадянських правах на три роки та конфіскацією майна. 7 березня 1941 р. Верховний суд УРСР розглянув касаційну скаргу засудженого, проте залишив вирок суду без змін.


Подальша доля Мацея Жолнерчика нам не відома. Однак в архівно-слідчій справі, як і в справах Антона Мацеєвського та Ольгерта Вірпші, зберігаються документи, датовані червнем 1950 р. У них начальників 7-го відділу управлінь МДБ Львівської та Волинської областей просять з’ясувати, чи Мацей Жолнерчик не проживає в Луцьку чи Львові. Але пошуки Мацея Жолнерчика в обох містах не дали результату.


Заключенням прокуратури Рівненської області від 30 грудня 1993 р. Мацей Жолнерчик потрапив під дію ст. 1 Закону Української РСР «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» від 17 квітня 1991 р.

 

Тетяна САМСОНЮК

 

P. S.: Тетяна Самсонюк – головний спеціаліст відділу використання інформації документів Державного архіву Рівненської області. Матеріали рубрики «Повернуті із забуття» опрацьовані за архівно-слідчими справами, що зберігаються у фонді «Управління Комітету державної безпеки УРСР по Рівненській області (1919–1957 рр.)» ДАРО та Архіві управління Служби безпеки України. Будемо вдячні, якщо відгукнуться родичі героїв рубрики або ті наші Читачі, які володіють більшою кількістю інформації про них.

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

ДІЯЛЬНІСТЬ СОЮЗУ ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ – 1 НА РІВНЕНЩИНІ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЮЗЕФ ВІДАВСЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: КАЗІМЕЖ ЯЗВІНСЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЯН ЯЗВІНСЬКИЙ

КАЗІМЄЖ І ЯН ЯЗВІНСЬКІ З РІВНОГО. ПРОДОВЖЕННЯ ІСТОРІЇ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЄЖИ КРЮГЕР

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ОЛЬГЕРД ВІРПША

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЯН ТРИБА

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: АНТОН МАЦЄЄВСЬКИЙ

FB

Бібліотека ВМ

 

Jency wrzesnia 1939 foto 240 2

 

dzien

Інформація

logoGranica

 

 

Конкурси, фестивалі, заходи

 

gaude2017

 

 

 

Партнери

 

LOGO MonitorInfo mini

 

PastedGraphic-1 

 

VolynMedia

 

cz

 

tittle

Реклама

po polsku po polsce

 

 

SC Corporate Services Sp 1