Статті

9–11 лютого в Торуні пройшли Дні Шельонжека – низка наукових, культурних і релігійних заходів, присвячених Слузі Божому Адольфу Петру Шельонжеку, єпископу луцькому. Запросили на ці дні й нашу групу з Луцька.

Наша група – це парафіяни римо-католицького костелу Святих Апостолів Петра і Павла в Луцьку, які вирішили зробити виставу про владику Шельонжека, незламного пастиря, який у 1925–1950 рр. керував Луцькою дієцезією. На період його служіння випали непросте міжвоєння і Друга світова, дворазова радянська окупація та півторарічне перебування у в’язницях НКВС. Вистава «Хто в сльозах сіє» мала на меті наблизити сучасникам постать та життєпис цієї визначної людини, вона розповідає про найдраматичніші моменти його життя: арешт, перебування в тюрмі та визволення.

У нашому театральному колективі (саме так назвали нас на торунських афішах) є лікарі, підприємці, інженер і юрист, тобто люди спеціальностей, які не мають нічого спільного з театром. Але режисурою і сценографією займалася майстриня своєї справи Жанна Ткачук, яка «витиснула» з нашого гурту все, що змогла. Про сам спектакль розповідати не будемо, адже складається так, що ми ще гратимемо його в Луцьку, тож усі охочі зможуть його оцінити.

Хотілося би розповісти про інше – про свої емоції. У Польщі глядачі нас приймали надзвичайно тепло: ми ще не встигли переодягнутися після вистави, а вони вже йшли спілкуватися. Люди старшого віку, часто зі сльозами на очах, ділилися власними переживаннями та спогадами, молодші просто розпитувалися про Україну взагалі та Волинь зокрема, говорили про війну, політику, історію та культуру. Всього в Торуні ми мали два виступи: 9 лютого – в Центрі діалогу, а 10 лютого – у Міщанській залі Староміської ратуші. Це були неймовірні враження – виступати у старовинній залі XIII ст., у якій сотні років вирішувалася доля міста й навколишніх земель, а вдягатися і готуватися до вистави у «гримерці», стіни якої завішані картинами XVII–XX ст., серед них – і твори легендарного Яна Матейка. Щоправда, це зовсім не допомагає зосередитися перед виставою…

Дводенна екскурсійна програма теж була надзвичайно насиченою і цікавою. Торунь багатий на пам’ятки, недарма місто в 1997 р. внесли до Списку світової спадщини ЮНЕСКО. Величезне враження справив на нас нічний Торунь, а вид уночі на Старе місто з лівого берега Вісли – видовище просто неймовірне! Побували ми й за містом: у тевтонському Бєжгловському замку, де провів свої останні роки Шельонжек, у школі імені блаженного Владислава Буковинського, храмі Зірки нової євангелізації, музеї блаженного Єжи Попелушка. Тож, якщо раніше Торунь більшість із нас асоціювала з пєрніками та Коперником, то тепер ми знаємо про це місто незрівнянно більше.

Організували наш приїзд Згромадження сестер Святої Терези від Дитяти Ісуса, парафія Святого Якуба та Університет імені Миколая Коперника в Торуні, а забезпечили його Маршалковське управління Куявсько-Поморського воєводства і влада Торуня, за що ми їм щиро дякуємо. Торунь – місто-побратим Луцька, і гостили нас дійсно по-братськи. Особливу подяку ми складаємо Каролю Войтасіку, депутату міськради, який буквально від ранку до ночі опікувався нами.

Анатолій ОЛІХ
Фото: Олена ТИМОЩУК, Анатолій ОЛІХ

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

У ТОРУНІ ПЕРЕПОХОВАЛИ ЛУЦЬКОГО ЄПИСКОПА

1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38

FB

Бібліотека ВМ

 

Jency wrzesnia 1939 foto 240 2

 

dzien

Інформація

logoGranica

 

 

Партнери

 

LOGO MonitorInfo mini

 

PastedGraphic-1 

 

VolynMedia

 

cz

 

tittle

Реклама

po polsku po polsce

 

 

SC Corporate Services Sp 1