Статті

ksiadz Pisarski2

«Ми в’їхали на святу землю», – сказав отець Збігнев Кулік, коли ми під’їжджали до костелу в Гдешині – санктуарію поєднання поляків та українців.

 

30 січня, у 75-ту річницю від дня смерті блаженного отця Зигмунта Пісарського, з ініціативи керівниці Громадського будинку самопомочі імені блаженного отця Зигмунта Пісарського в Красноставі Божени Пахлі відбулося автобусне паломництво до Гдешина в Замостському повіті. У ньому взяли участь представники місцевих органів влади в Красноставі, священики та інші паломники.


Це була виняткова подорож, оскільки в душі кожного вона залишила глибокий слід. Про духовний клімат подбали отці Збігнев Кулік із Сенниці Надольної та Генрик Капіца з Красностава, які завдяки молитві та спогадам про церковних достойників змогли створити в групі неповторну атмосферу.


Проведене у гдешинському храмі богослужіння, процесія до місця, де вбили отця Зигмунта Пісарського, й молитва біля його могили допомогли задуматися над своїм життям і запитати в самого себе: чому через стільки років після смерті на місці його вічного спочивання постійно горять лампадки, а люди з різних куточків Польщі та світу прибувають у це незвичайне село просити його про благодаті для себе і своїх близьких?

ksiadz Pisarski2

 

 

Зигмунт Пісарський народився 24 квітня 1902 р. у Красноставі в сім’ї Станіслава і Владислави Пісарських. Охрестили його в парафіяльному храмі Святого Франциска Ксаверія. Він відвідував загальноосвітню школу в Красноставі. У 1921 р. вступив до Люблінської духовної семінарії. У 1926 р. єпископ Адольф Єловецький висвятив Зигмунта Пісарського на священика.


Модлібожиці, Сіль, Замх, Тшенсіни, Переспа – парафії, де Зигмунт Пісарський виконував свої душпастирські обов’язки, а Гдешин став місцем його останньої священницької послуги. У 1933 р. він став настоятелем місцевої парафії Успіння Пресвятої Діви Марії.

ksiadz Pisarski1

 

У Гдешині століттями проживали як українці, так і поляки. Життя між ними укладалося відносно добре. Звичайно, траплялися й непорозуміння, але особливої загрози вони не становили. Українські діти нормально відвідували школу, молодь одружувалася, на свята православні приходили в гості до католиків і навпаки. Отець Зигмунт Пісарський закликав католиків не працювати в полі під час православних свят. Він осудив теж розпорядження влади про знищення церкви, тож у результаті храм у Гдешині зруйнували самі солдати, місцеві жителі участі в цьому не брали. Отцю Пісарському вдавалося залагоджувати суперечки національного та релігійного характеру.


Але, як показує трагічна історія цих земель, під час окупації німці використали у своїх цілях національні суперечки, оскільки таким чином їм було легше керувати. Отець Ян Палига, який виріс у Гдешині, так писав про ті часи: «Створили українську поліцію, яка поруч із німецькою брала активну участь у багатьох антипольських акціях. Окрім цього, в руки українцям віддали адміністративне правління за умови співпраці з окупантами. Через це в нас відібрали парафіяльний храм i віддали українцям. В отця Пісарського забрали поле й сад. У нього залишилася лише плебанія, де він облаштував каплицю і проводив усі богослужіння».


У 1942 р. німці розпочали акцію пацифікації Замойщини. 30 січня 1943 р. вони оточили плебанію у Гдешині, ввірвалися до каплиці й вимагали, щоб отець Зигмунт Пісарський видав комуністів, сказав їм, у кого є зброя і хто вигнав його з костелу. Отець відповів, що не знає. Німці підозрювали, що серед українців були комуністи й хотіли дізнатися про них від католицького священика. Проте отець був незломним. Його вбили, коли колону заручників, поляків і українців, разом із ним гнали до лісу. Перед тим німці зупинили їх перед будинком українця, який забрав ключі від костелу, і знову запитали отця про те, у кого вони. Священик мовчав. Німці застрелили його, а потім почали розстрілювати інших заручників і випадкових перехожих. Загинули 29 жителів Гдешина.


Сьогодні, через 75 років, нам залишаються молитва, примирення й пам’ять. І ще та дорога, на якій його вбили за мовчання. І кладовище, де досі ростуть дерева, німі свідки не однієї трагедії поляків і українців.


У 1999 р. Ян Павло II під час паломництва до Польщі проголосив блаженними 108 мучеників за віру. До них також належить отець Зигмунт Пісарський, звичайний чоловік, який жив у надзвичайно важкі часи.


Ядвіга ДЕМЧУК

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

ІСТОРІЇ ПРО ПОРЯТУНОК: У ЛУЦЬКУ ВІДБУЛАСЯ ЗУСТРІЧ З УЧАСНИКАМИ ПРОЕКТУ «ПОЄДНАННЯ ЧЕРЕЗ ВАЖКУ ПАМ’ЯТЬ»

У ЯНОВІЙ ДОЛИНІ МОЛИЛИСЯ ПОЛЯКИ ТА УКРАЇНЦІ

FB

Бібліотека ВМ

 

Jency wrzesnia 1939 foto 240 2

 

dzien

Інформація

logoGranica

 

 

Конкурси, фестивалі, заходи

 

gaude2017

 

 

 

Партнери

 

LOGO MonitorInfo mini

 

PastedGraphic-1 

 

VolynMedia

 

cz

 

tittle

Реклама

po polsku po polsce

 

 

SC Corporate Services Sp 1