Кременецькі хроніки: Товариство відродження польської культури імені Юліуша Словацького в дев’яностих роках. Оновлено 5.02.2018
Статті

Kroniki Krzemienieckie 8 1

Дев’яності роки – це період розвитку Товариства відродження польської культури імені Юліуша Словацького в Кременці, утвердження його суспільної позиції, налагодження контактів із полонійними середовищами, створення художніх колективів, проведення зустрічей, організація літнього відпочинку для наших дітей.

 

Усе це стало можливим завдяки потужній підтримці товариства «Польська спільнота» і Генерального консульства РП у Львові. Кожного року на рахунок товариства надходили кошти, за які можна було закупляти необхідні канцтовари, оснащувати школу, організовувати художню самодіяльність, проводити конкурси, надавати допомогу нужденним. «Польська спільнота» реагувала на кожну потребу, зокрема допомогла придбати польське національне вбрання. Дитячий танцювальний колектив «Кременецькі барвінки» отримав краківські, жешувські та ловицькі костюми. Також ми пошили танцівницям кольорові атласні бальні сукні для полонезу.


Наші колективи, як дитячі «Кременецькі барвінки», так і дорослий хор «Кременецькі барви», декілька разів на рік виїжджали на фестивалі й конкурси, організовані різними відділами «Польської спільноти». Танцювальний колектив розділився на дві групи – старшу та молодшу. Танців їх навчав здібний кременецький хореограф Андрій Медецький. Заняття проходили в бальному залі педагогічного інституту. Вимогливий викладач за півтори години витискав зі своїх учнів по 10 потів, відшліфовуючи кожен рух і позицію. Зате як гарно вони танцювали на сценах! Ми дивились на них, як на справжніх артистів, гарно одягнених, усміхнених, сповнених енергії та краси, дивуючись тому, що виробляли їхні ноги. Ми пишалися, коли наші гості з Польщі, оцінюючи виступи, захоплювалися граційністю й досконалістю виконання польських і українських народних танців.


Наші колективи брали участь у міських заходах із нагоди національних свят, різних урочистостях і конференціях локального рівня, бо у всій області вони були найкращими. Окрім оплесків, вони отримували дипломи та офіційні подяки місцевої влади. Часто виступали на фестивалях полонійних колективів у польських містах: Мронгові, Жешуві, Ополі, Перемишлі, Білостоці, Кошаліні. Хор запрошували на урочистості до Констанціна-Єзьорни, Кракова, Познані, Дембна, Свьонтніків-Гурних.


Колективи стали нашою «зіницею в оці», бо вимагали чимало праці як із боку правління товариства, художніх керівників, так і батьків. Керувала ними невтомна і прецизійна Марися Камінська. Вона відповідала за підготовку виступів, складала репертуар, організовувала і проводила репетиції. Найкращий час, на жаль, для наших танцівників уже минув. Вони створили власні сім’ї, виховують наступне покоління майбутніх артистів, які поки численним колективом співають у костельному хорі «Слов’яни» під керівництвом отця-настоятеля Лукаша Грохлі, який разом із музикантами акомпанує їм на гітарі.


Сергій Дедю, відомий у Кременці музикант, уже понад 20 років чудово керує й диригує хором «Кременецькі барви», він налагодив контакти з осередками культури за кордоном, зокрема в Польщі, а також грає в костелі на органі й гарно співає. У 2018 р. будемо відзначати 25-річчя нашого хору. За минулі роки змінювався лише його склад, але основа до сьогодні та сама. Разом із приходом молодих, освічених членів колективу удосконалюється рівень виконання творів, а під час відповідальних виступів хор зачаровує чудовим, гармонійним звучанням й отримує схвальні оцінки знавців мистецтва хорового співу. «Кременецькі барви» часто співають у нашому костелі під акомпанемент органу, тоді вся парафія має нагоду насолодитися справжнім мистецтвом.


Емілія Шульган, котра очолювала товариство в дев’яностих, працювала тоді вчителькою математики в середній школі й ділила свій час на громадську та професійну діяльність. Саме вона мала створити умови для функціонування суботньо-недільної школи польської мови, кількість учнів якої збільшувалася.


У той час польську мову в Кременці викладала Мирослава Томчак, скерована Центром розвитку польської освіти за кордоном. Вона була членом товариства. Цікавилася кожною ділянкою громадської роботи. Коригувала матеріали нашого місячника «Wspólne dziedzictwo». Була сильною особистістю й подавала нам приклад шляхетності та людяності. Вона працювала у нас п’ять років і до сьогодні ми згадуємо про неї із вдячністю.


Настоятель нашого костелу, отець Тадеуш Мелешко також був членом товариства. Хоча він був дуже зайнятий відбудовою костелу в Шумську, в усьому нам допомагав, був порадником в організаційних питаннях. Ми говорили тоді один одному, що отець, вчителька і правління товариства – це наша «Верховна рада».


Хоча ми були дуже численною громадою міста, проте не мали свого приміщення, користувалися піддашшям колишнього парафіяльного будинку, який знаходився поруч із костелом. Там теж протягом багатьох років у чотирьох кімнатах розміщувалися наша школа, бібліотека й зала, де проводили засідання й репетиції хору. Ми самі відремонтували приміщення, зробили полиці для великої кількості книг, які нам дарували польські освітні осередки й наші друзі-поляки, вихідці з Кременця. Приміщення обігрівали грубками, які ми палили дровами та брикетом. Воду приносили з податкової служби, яка знаходилася навпроти. Життя наших учителів не було солодким, але ніхто не нарікав. На першому поверсі містилося паспортне бюро. Через багато років, коли влада міста нарешті віддала будинок костелу, ми зробили там капітальний ремонт і з дозволу пароха, отця Владислава Іващака переселилися в набагато більше приміщення.


Хоча на піддашші будо тісно, у нас залишилися про нього приємні спогади, бо ми часто зустрічалися там із земляками з Польщі, на свята ділилися яєчком, оплатком, колядували з отцем Янушем Поплавським, нашим гостем із Варшави, святкували дні народження. У цих заходах тоді ще брала участь Ірена Сандецька. Там під час зборів її нагородили орденом «Virtuti Militari», який вручив їй консул РП у Львові.


У жовтні 2007 р. ми відзначали ювілей – 150 років освячення нашого храму. Тут також, незважаючи на незручності, ми приймали гостей із різних міст і делегацію з Кросна на чолі з отцем Тадеушом Мелешком. Він протягом 13 років був парохом нашої парафії. Після того, як побудував костел у Шумську, 2005 р. його перевели до Польщі.


Із цим піддашшям пов’язана теж одна дивна й кумедна історія. Голова товариства Емілія Шульган, турбуючись про стан приміщення, часто туди навідувалася. Одного разу завітала зі своїм чоловіком-електриком, щоб він відремонтував розетку. На підлозі помітила крихти штукатурки. Поглянула вгору, прислухалась – там щось стукало. На піддашші був вихід на дах. Чоловік Емілії, пан Ян зазирнув туди і побачив двох чоловіків, які там вовтузились. Прикрикнув на них, а ті кинулися до зовнішньої драбини і навтьоки. Пані Емілія наробила галасу, побігла за ними й помітила, що вони тікають у бік міліції. У той час пан Ян перевірив дах і знайшов прикручені дрібні прилади, які, як припустив, слугували для прослуховування. Він розповів про це дружині, й вони обоє вирішили склеїти дурня. Пані Емілія побігла в міліцію і, задихана, знервована, розповіла черговому про «злодіїв», які хотіли потрапити у приміщення. Міліціонер сказав, щоб вона подала письмову заяву. Емілія Шульган все описала. Вимагала також, аби нам встановили сигналізацію.


Жодної відповіді на заяву ми від міліції так і не дочекалися. Проте більше Служба безпеки нас не турбувала. Зрозуміло, що кожна держава хоче убезпечитися від небажаних ворожих висловлювань проти влади і Служба безпеки проводить відповідну діяльність. Для того вона і створена. Через деякий час ми дізналися, що нас прослуховували іншим, сучаснішим способом, але незабаром припинили, «махнули на нас рукою», як самі про це казали, бо ніякої «політики серед тих поляків» не виявили.

 

Ядвіга ГУСЛАВСЬКА,
Кременець

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

КРЕМЕНЕЦЬКІ ХРОНІКИ: ВІД ДАВНІХ ЧАСІВ ДО СЬОГОДЕННЯ

КРЕМЕНЕЦЬКІ ХРОНІКИ: КРЕМЕНЕЦЬ ПІСЛЯ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

ПОЛЬСЬКЕ ТОВАРИСТВО В КРЕМЕНЦІ: ПЕРШІ ОРГАНІЗАЦІЙНІ КРОКИ

КРЕМЕНЕЦЬКІ ХРОНІКИ: ЖИТТЯ ПОЛЬСЬКОЇ СПІЛЬНОТИ В 1989–1990 РОКАХ

КРЕМЕНЕЦЬКІ ХРОНІКИ: ВИСТАВКА ПРО КРЕМЕНЕЦЬ

КРЕМЕНЕЦЬКІ ХРОНІКИ: КРЕМЕНЕЦЬ ПРИБУВ У КРАКІВ

FB

Бібліотека ВМ

 

Jency wrzesnia 1939 foto 240 2

 

dzien

Інформація

logoGranica

 

 

Конкурси, фестивалі, заходи

 

gaude2017

 

 

 

Партнери

 

LOGO MonitorInfo mini

 

PastedGraphic-1 

 

VolynMedia

 

cz

 

tittle

Реклама

po polsku po polsce

 

 

SC Corporate Services Sp 1