Статті

Ім’я Зузанни Ґінчанки в Україні стало відоме на початку 2000-х рр. Проте ще рік тому в Рівному, де вона провела дитинство та юність, мало хто про неї знав. Останніми тижнями про цю поетесу говорить усе місто. Причина – контроверсійний пам’ятник.

12 червня Рівненська міська рада дала відповідь голові Культурно-просвітницького центру (КПЦ) імені Томаша Оскара Сосновського на «клопотання щодо встановлення на Театральній площі у місті Рівному пам’ятного знаку видатній рівненській поетесі Зузанні Ґінчанці». Як повідомляється в документі, 8 червня це питання розглянула комісія з питань найменування міських об’єктів, встановлення пам’ятних знаків, меморіальних та анотаційних дошок на території міста Рівного.

Доречність пам’ятника жителі міста почали обговорювати лише через місяць після цього, тоді, коли голова КПЦ Ярослав Ковальчук надав ескізи та копію відповіді міськради журналістам «Радіо Трек». Одним із майданчиків для обговорення стали соцмережі. Із постів та коментарів рівнян стає зрозуміло, що багатьох із них обурює вигляд пам’ятника та те, що його планують встановити саме на Театральному майдані. Справа дійшла навіть до того, що ініціатори пам’ятника звинувачують деяких журналістів у нерозумінні ситуації, зокрема тексту відповіді на «клопотання щодо встановлення», та провокуванні антипольських та антиєврейських настроїв. Прозвучали ці звинувачення і в коментарях, які надавали деякі причетні до пам’ятника особи.

Маємо визнати, що текст цієї відповіді нам теж видався не до кінця зрозумілим, адже скомпонований він так, що виглядає суперечливим. Під час ознайомлення із документом і вивчення ситуації навколо встановлення пам’ятника загалом ми помітили багато суперечностей, тому спробували розібратися в ситуації.

Ginczanka riszennia z Radio Trek

 Відповідь міськради на клопотання щодо встановлення пам'ятника.

Фото із сайту radiotrek.rv.ua

Хто клопочеться про встановлення пам’ятника?

Як ми вже зазначили вище, процитувавши відповідь Рівненської міської ради, клопотання про встановлення пам’ятного знаку подав голова КПЦ Ярослав Ковальчук. Принаймні саме його підпис стояв на клопотанні, як зазначив Андрій Жив’юк, голова Рівненської обласної організації Національної спілки краєзнавців України, один із членів комісії з питань найменування міських об’єктів, встановлення пам’ятних знаків, меморіальних та анотаційних дошок на території міста Рівного.

Проте на наше запитання, «Чи Ви є ініціатором встановлення пам’ятника?», Ярослав Ковальчук не дав ствердної відповіді, зазначивши, що він є лише «ініціатором того, щоб було пошанування».

Хто розробив ескізи пам’ятника?

Згідно з відповіддю міськради на клопотання про встановлення пам’ятника, ескізний проект пам’ятного знаку розробили студенти та викладачі Національного університету водного господарства та природокористування (НУВГП).

«Управління культури оголосило безкоштовний конкурс на ескіз. І ми отримали декілька ескізних пропозицій», – розповів керівник управління культури і туризму виконавчого комітету Рівненської міської ради Тарас Максименко.

Ми попросили Тараса Максименка уточнити кількість ескізних пропозицій. «Було чи три, чи чотири ескізи, а ми далі по ходу ще доопрацювали декілька та віддали цю роботу професіоналу, який її удосконалив і запропонував ще декілька пропозицій. Остаточне доопрацювання фігури робив заслужений художник, голова Рівненської обласної організації Національної спілки художників України Петро Подолець. Це дуже відома людина, монументаліст, який на цьому спеціалізується», – відповів керівник управління.

До складу комісії, яка відбирала ескізи, створеної за наказом Тараса Максименка, входили консул Генерального консульства РП у Луцьку Кшиштоф Савицький, професор Кшиштоф Вільманн із Варшави, голова КПЦ Ярослав Ковальчук, викладач НУВГП Оксана Байцар та фахівці з управління культури.

 Ginczanka eskizПроект пам’ятника Зузанні Ґінчанці. Фото із сайту radiotrek.rv.ua

Польська сторона 

І в документі, і в коментарях Тараса Максименка та Ярослава Ковальчука періодичним виданням, зокрема й нашому, неодноразово звучали формулювання «польська сторона» та «польська громада Рівного». Ці словосполучення з’являються, наприклад, коли мова йде про схвалення ескізу пам’ятника та його фінансування.

«Є ескіз, схвалений і генконсулом (коментар генконсула нижче – авт.), і консулом (мова йде про Кшиштофа Савицького – авт.), і польською громадою міста Рівного», – зазначив Тарас Максименко. Ми уточнили, чи під формулюванням «польська громада» він має на увазі всі польські організації в місті. У відповідь почули: «Я маю одну організацію, яка клопочеться, бо друга організація не проявляла ініціативи щодо пошанування Зузанни Ґінчанки. Одна організація виступає за це. Ми їм сприяємо в цьому».

Де встановлять пам’ятник?

У відповіді на клопотання КПЦ йдеться про те, що «пам’ятний знак» встановлять на Театральній площі. Про це місце в тексті документа згадується три рази. Щоправда наприкінці «запропоновано розглянути варіант щодо встановлення пам’ятного знаку Зузанні Ґінчанці біля Залу органної та камерної музики».

Попри це, в коментарях для «Радіо Трек» Ярослав Ковальчук висловлює впевненість у тому, що пам’ятник мають встановити саме на Театральній площі. Цитата із сайту «Радіо Трек»: «Каже (Ярослав Ковальчук – авт.), польська сторона наполягатиме саме на цьому. Про це, мовляв, говорили міський голова Володимир Хомко та Генконсул Польщі в Луцьку Вєслав Мазур».

Ми попросили Ярослава Ковальчука прокоментувати ці слова. «Ви так висвітлюйте, – звернув нам увагу голова КПЦ, – така позиція моя і Вам раджу такої позиції триматися. Деякі депутати і, зокрема, одна впливова людина, кажуть, щоби поставити пам’ятник в районі костелу Святого Антонія, нинішнього органного залу. Я їм даю таку відповідь. По-перше, вона була єврейкою і стосунку до католицизму не мала. По-друге, чому ми ставимо на Театральній площі? Є архівні факти, де вказано, що навпроти театру стояв будинок бабці Зузанни Ґінчанки – Клари Сандберг. Місце історичне, і це по-людськи: будинок зруйнований, забраний, це була би моральна компенсація родині знаної поетеси. І для того ми ініціюємо це місце. І тут не важливо, що це противага Уласу Самчуку, що вона заслужена чи не заслужена. Для Рівного такої ваги письменника, як для Луцька був Лободовський, немає. Рівне завжди було містом полікультурним. І це було би дуже таке поєднання: була єврейкою, писала польською, мешкала в Рівному. А вони можуть запропонувати ще десь. Але ж ми не можемо по всьому місту бігати».

Тарас Максименко під час розмови з нами підкреслив, що без фінального рішення комісії і без міської влади ніхто нічого в Рівному не зможе встановити. За кілька днів до цього в коментарі виданню «ЧаРівне» він сказав, що «пам’ятник не буде розміщуватися на Театральній площі».

Фінансування

У відповіді міськради голові КПЦ йдеться про те, що «пам’ятний знак» встановлять «за кошти меценатів, польської громади».

Ярослав Ковальчук зазначив, що його організація, якщо буде «дозвіл на пам’ятник і погодження громади міста», буде ініціювати збір коштів. «Не забувайте і основну увагу зробіть на те, що вона була єврейкою, – знову дав нам пораду голова КПЦ. – Є багато таких доброчинців, як і з польської сторони, так і з єврейської».

Тараса Максименка ми попросили пояснити його коментар для «Радіо Трек», де він згадує про «інший порядок цифр, ніж спочатку розраховувала польська сторона». «Все планувалося набагато скромніше, – відповів він. – Обговорювався взагалі камінь. Коли фахівці оцінили ескізний проект, вони сказали, що роботи мають бути виконані виключно в бронзі. Коли ми говоримо про бронзу, то говоримо про зовсім інші гроші».

Рішення остаточне чи ні?

Відповідь на це запитання виглядає на перший погляд найбільш суперечливою, що, очевидно, і стало причиною суспільного резонансу. У другому абзаці відповіді, яку комісія надала КПЦ, написано: «Комісією прийнято рішення схвалити та підтримати ініціативу (…) встановлення її пам’ятного знаку на Театральній площі…» У третьому: «Схвалений ескізний проект пам’ятного знаку поетесі Зузанні Ґінчанці на Театральній площі (…) такий, що відповідає історичному середовищу міста». Натомість у четвертому КПЦ запропонували розглянути  варіант щодо встановлення пам’ятника біля Залу органної та камерної музики. На завершення, у п’ятому, рекомендували доопрацювати проект.

Усі наші співрозмовники зазначили, що остаточне рішення таки не було прийняте. Про це також свідчить шостий абзац документа: «Комісія повернеться до розгляду питання після отримання доопрацьованих матеріалів». Дозволимо собі припустити, що той, хто створював цей документ, не надто переймався його змістом. Тепер же, через суспільний резонанс, ініціатори встановлення пам’ятника та представники міської влади змушені роз’яснювати громадськості те, що мало би бути чітко та ясно сказано в цьому документі.

«Жоден абзац не суперечить іншому, – пояснив нам Тарас Максименко. – Комісія схвалила встановлення пам’ятного знаку Зузанні Ґінчанці в Рівному, але рекомендувала розмістити його на іншій площадці. Вигляд попросили доопрацювати, тому що в декого з членів комісії виникли зауваження».

Слова Тараса Максименка підтвердив Андрій Жив’юк: «Комісія в результаті обговорення прийшла до того, що ініціатива добра, але потребує доопрацювання сам проект і відповідний супровід до нього». Він також наголосив, що рекомендовано вибрати інше місце.

«Громадських слухань не було. Це питання ще відкрите. Сам проект не затверджений», – зазначив Ярослав Ковальчук, хоча саме він повідомив журналістам «Радіо Трек» про рішення встановити пам’ятник як про доконаний факт і надав для публікації ескіз пам’ятника, який, як виявилося, ще вимагає доопрацювання.

Генеральний консул РП у Луцьку Вєслав Мазур, який дійсно у червні мав зустріч із мером Рівного, на наше прохання прокоментувати, чи дійсно консульство наполягатиме на встановленні пам’ятника на Театральному майдані, розповів, що жодних рішень щодо пам’ятника Зузанні Ґінчанці в центрі Рівного ніхто не приймав: «Відбувалися попередні й дуже загальні розмови про місця пам’яті».

Довідка: Зузанна Ґінчанка народилася в 1917 р. у Києві. Дитячі та юнацькі роки провела в Рівному, де навчалася в польській гімназії. Була студенткою Варшавського університету. Товаришувала з Вітольдом Гомбровичем, Юліаном Тувімом, Юзефом Лободовським. Входила до літературних груп «Волинь» та «Скамандер». Твори поетеси друкувалися у виданнях «Wiadomości Literackie», «Sygnały», «Szpilki». Перша і єдина прижиттєва збірка «Про кентаврів» («O centaurach») вийшла друком у Варшаві в 1936 р. Повна збірка її творів «Зузанна Ґінчанка. Зібрані вірші» («Zuzanna Ginczanka. Wiersze zebrane») вийшла друком у 2014 р. у Польщі.

Напередодні Другої світової війни Зузанна приїхала в Рівне, в гості до бабусі, де її застав прихід Червоної армії. У період першої радянської окупації мешкала в Рівному та Львові. Після захоплення німецькими військами Галичини у 1941 р. переховувалася в Львові, потім у Кракові. Розстріляна гітлерівцями в 1944 р.

Наталя ДЕНИСЮК

P. S.: Пропонуємо також увазі наших Читачів коментар професора Ярослава Поліщука щодо ситуації із пам’ятником. Саме він відкрив українцям ім’я поетеси. Ще 10 років тому він опублікував розвідку «Трагічна муза Зузанни Ґінчанки» та переклав українською деякі вірші поетеси.

FB

Бібліотека ВМ

 

Jency wrzesnia 1939 foto 240 2

 

dzien

Інформація

logoGranica

 

 

Партнери

 

LOGO MonitorInfo mini

 

PastedGraphic-1 

 

VolynMedia

 

cz

 

tittle

Реклама

po polsku po polsce

 

 

SC Corporate Services Sp 1