Колонія Стидинськa, гміна Великий Стидин

Шляхом волинських хрестів навколо Гути Степанської з Янушем Горошкевичем.

Через хаос бандерівці не помітили Ірену і Зузанну, двох сестер, яким вдалося сховатися, проте спіймали їхнього батька, Анджея Завіслянського. Посадили його на віз і повезли у напрямку кладовища. Зузанна в розпачі побігла за ув’язненим батьком. Їх убили обох.

Цей фоторепортаж я присвячую Зузанні, сповненій такою великою любов’ю.

Коли Польща перестала існувати і з’явився новий кордон, совєти провели відселення мешканців 800-метрової прикордонної смуги. З Барткувки, біля Динова, на Волинь вивезли 160 сімей, частина з них поселилася в колоніях Мидськiй та Стидинській. Там вони жили до 9 червня 1943 р. Цей день став початком їхньої загибелі.

Деякі сім’ї намагалися втекти до Гути Степанської через Мидськ. Частину з них завернули, а інших спіймали. Потім із домівок забирали й тих, кого раніше завернули. Спійманих завели на євангелістський цвинтар і там убили. Найактивнішим убивцею був Василь Тицяк, якого теж сюди колись переселили із прикордонної смуги – із села Полхова. Тоді було вбито 54 особи. Їхні прізвища відомі. Записуючи свідчення очевидців, я чув різні розповіді про чудесний порятунок із Божою поміччю. Для колонії Мидської таким прикладом є Юзефа Дуць (1928 р. н.).

Це було справжнє полювання. Не всіх вдалося спіймати. Місцеві українці не брали в цьому активної участі. Станіслав Гадам (91 рік) розповідав мені, як сховався між українцями й ніхто його не видав, а його матір і батько загинули. Через 50 років Станіслав приїхав до Мидськa. У цьому селі під час війни він зустрічався з дівчиною-українкою. Вона розповіла йому, що відбувалося зі спійманими поляками і як вони загинули.

Мій робочий список колишніх мешканців Барткувки, убитих бандерівцями на Волині та Поліссі

Текст і фото: Януш ГОРОШКЕВИЧ

P. S.: Усі зацікавлені можуть отримати більше інформації за мейлом: janusz-huta-stepanska@wp.pl.