Статті

Andruszko 1Представлений нарис присвячено учневі Дубенської середньої школи (до вересня 1939 р. – торгівельної школи) Володимиру Андрушку.

 

Володимир Янович Андрушко народився 1923 р. в селі Стовпець Вербської гміни Дубенського повіту. Коли саме він переїхав до Дубна, невідомо. З кримінальної справи знаємо, що там він мешкав на вулиці, що після встановлення радянської влади була перейменована на Червоноармійську, в будинку № 13, кв. 2. Його батько, Іван Андрушко, у міжвоєнний період був працівником 2-го відділу генерального штабу Війська Польського. Матір, Марія Антонівна Андрушко (1903 р. н.), займалася домашнім господарством і вихованням трьох дітей. Окрім Володимира, подружжя мало ще двох доньок: Марію (1924 р. н.) та Катерину (1933 р. н.). Зауважимо, що в «анкеті арештованого», яку заповняли співробітники Дубенського райвідділу НКВС, у справі Володимира у графі «батько» стоїть відмітка «немає».


Відомо, що Володимир Андрушко навчався у торгівельній школі в Дубні. Там він товаришував із Броніславом Шевчиком, біографічний нарис про якого був опублікований ще у 2016 р.


Обоє хлопців були активними членами організації «Звьонзек народови», яка вирізнялася крайніми націоналістичними поглядами й діяла під лозунгом «Польща для поляків». Припускаємо, що мова йде про партію «Związek Ludowo-Narodowy», яка з 1928 р. носила назву «Stronnictwo Narodowe». Члени «Звоьнзку» вкрай негативно сприйняли вересневі події 1939 р. Вони не могли змиритися з поділом Польщі між СРСР і Німеччиною. Значна частина членів цієї організації потрапила до радянських казематів у перші дні встановлення окупаційного режиму, декому вдалося нелегальним шляхом перебратися до Румунії та Німеччини. Інші, серед яких – Броніслав Шевчик, Едвард Котовський, Станіслав Черкавський, Станіслав Ходоль та Володимир Андрушко, почали гуртуватися довкола ідеї протидії новій владі. Спочатку їхня діяльність була зосереджена на антирадянській агітації та розповсюдженні листівок такого ж змісту. Однак дії цієї групи не мали чіткого плану й були, скоріше, демонстрацією несприйняття нового державно-політичного устрою громадянами Другої Речі Посполитої.


За словами Володимира, вже через місяць після окупації східних воєводств Польщі Червоною армією і встановлення тимчасових радянських органів влади він помітив, що Броніслав Шевчик став частенько запрошувати його в кондитерські, пригощати за власний рахунок і в розмовах цікавитися ставленням до дій більшовицького режиму. Володимир охоче підтримував такі бесіди. На одній із них Броніслав повідомив, що в Дубні є група людей, яка не втратила надію на відновлення Польщі й навіть веде конкретну роботу в цьому напрямку (зауважимо, що в Дубні одразу виникло кілька підпільних осередків).


Згодом, дізнавшись про існування на території Західної України польської підпільної організації, яка діє за розпорядженнями, підписаними Владиславом Сікорським, Володимир, не знаючи справжньої назви організації, дав свою згоду долучитися до її лав. Від Броніслава Шевчика він дізнався, що центр польського підпілля знаходиться на території Генерал-губернаторства, що відновити Польщу хочуть шляхом збройного повстання, запланованого приблизно на кінець весни 1940 р., сигналом до якого має послужити початок війни між СРСР та Румунією. На випадок повстання всі члени підпілля мали організуватися в повстанські групи й вести партизанську боротьбу з Червоною армією, ліквідовуючи об’єкти стратегічного значення, таким чином встановлюючи перепони для просування радянських військових формувань. Людським потенціалом польського протистояння на Волині мали стати кадрові військовослужбовці, військові осадники, колишні польські державні службовці та працівники органів місцевого самоврядування, військовополонені. Володимиру було також відомо, що основну надію поляки покладали на країни-союзниці, Англію та Францію, та на польські легіони, сформовані в Румунії та Франції.


Хлопець знав, що до підпільної організації входять також Мечислав Мілачевський, Юзеф Сидорович, Юраго (ім’я невідоме), Станіслав Канікула та Станіслав Ходоль. Дотримуючись суворої конспірації всередині дубенського осередку польського підпілля, хлопці користувалися псевдонімами. У Броніслава Шевчика був псевдонім «Бролінг», у Юзефа Сидоровича – «Стах», Володимир обрав собі псевдо «Марат».


Оскільки безпосереднім керівником Володимира був Броніслав Шевчик, у своїй роботі він керувався виключно його розпорядженнями. За його завданням хлопець роздобув у Мечислава Мілачевського план Дубенського військового форту (відомого ще як Тараканівський форт). Крім того, Володимир був зв’язковим між Шевчиком та іншими членами організації, для яких він передавав зашифровані записки з розпорядженнями. Зокрема, один із таких листів Володимир передав Юзефу Сидоровичу. Він починався словами: «Кохана Марисю». Незважаючи на те, що лист був любовного змісту, в ньому Броніслав запитував Юзефа, на якому етапі знаходиться робота з обліку зброї в офіцерів та підофіцерів польської армії, що залишилися в Дубні, а також пропонував тому прийти в кондитерську Зомера для отримання подальших завдань. Зауважимо, що саме кондитерська Зомера та підсобні приміщення костелу, де ксьондз готувався до богослужінь, були основними місцями зустрічей членів підпільної організації.


30 березня 1940 р. підпільники планували здійснити диверсійний акт у Дубні. Володимиру Андрушку та Мечиславу Мілачевському було доручено підірвати міст, що з’єднував місто із залізничним вокзалом і військовою частиною, та міст стратегічного значення на самій залізниці. Вибухові механізми з годинниковими пристроями хлопці мали отримати безпосередньо перед виконанням акції. Однак її здійсненню завадили арешти підпільників. Можемо припустити, що місцевим карально-репресивним органам стало відомо про їхні наміри від агентів, що весною 1940 р. проникли у місцеві польські конспіративні осередки.


20 березня 1940 р. старший оперуповноважений Дубенського райвідділу НКВС Шелєпін арештував Володимира Андрушка й доправив у в’язницю в Дубні. Під час обшуку того ж дня у нього вилучили три шкільні свідоцтва, дві медичні довідки, 12 шкільних зошитів і портрет Юзефа Пілсудського.


На першому ж допиті, проведеному в день арешту, Володимир зізнався у своїй підпільній діяльності. Він розповів, що серед завдань, отриманих ним від Броніслава Шевчика, була розвідувальна діяльність, зокрема стеження за військовим містечком та фіксування будь-яких змін, що там відбуваються. Двічі він розклеював містом листівки антирадянського змісту.


Із його слів слідчим стало відомо, що на випадок збройного повстання він разом із Мечиславом Мілачевським готувалися до нелегальної поїздки за завчасно підготовленими паспортами у Францію, звідки вони мали повернутися з інструкціями та грішми для потреб місцевого підпілля.


Володимира Андрушка допитували лише двічі. Він мав дві очні ставки з Юзефом Сидоровичем та Броніславом Шевчиком, які повністю підтвердили його свідчення на попередніх допитах.


Слідство у його справі завершилося 3 вересня 1940. Ще п’ять місяців хлопець чекав постанови Особливої наради при НКВС. 25 січня 1941 р. Володимира було засуджено до восьми років позбавлення волі у виправно-трудових таборах. Свою «провину» перед країною рад він спокутував в «Ухтіжемлазі».


Заключенням Рівненської обласної прокуратури на нього поширюється дія ст. І Указу Президії Верховної Ради СРСР від 16 січня 1989 р. «Про додаткові заходи по відновленню справедливості стосовно жертв репресій, що мали місце в період 1930–1940-х і на початку 1950-х рр.»


Тетяна САМСОНЮК

 

P. S.: Тетяна Самсонюк – головний спеціаліст відділу використання інформації документів Державного архіву Рівненської області. Матеріали рубрики «Повернуті із забуття» опрацьовані за архівно-слідчими справами, що зберігаються у фонді «Управління Комітету державної безпеки УРСР по Рівненській області (1919–1957 рр.)» ДАРО та Архіві управління Служби безпеки України. Будемо вдячні, якщо відгукнуться родичі героїв рубрики або ті наші Читачі, які володіють більшою кількістю інформації про них.

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ПОЛЬСЬКЕ АНТИРАДЯНСЬКЕ ПІДПІЛЛЯ. ЧАСТИНА 1

 

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ПОЛЬСЬКЕ АНТИРАДЯНСЬКЕ ПІДПІЛЛЯ. ЧАСТИНА 2

 

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: СТАНІСЛАВ ЗЕНТАРА

 

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ВІТОЛЬД-ЗДІСЛАВ ЛЯЗУРЕК

 

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЄВГЕНІЙ МЯСКОВСЬКИЙ

 

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЛЕОН КОВАЛЬ

 

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЯНІНА СУЛКОВСЬКА

 

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: АНТОН ГЕРМАШЕВСЬКИЙ

 

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ТЕРЕЗА ТРАУТМАН

 

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЯН КОРНАФЕЛЬ

 

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЯДВІГА ТРАУТМАН

 

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: БРОНІСЛАВ ШЕВЧИК

 

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: БРОНІСЛАВ РУМЕЛЬ

 

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ГЕНРИК СОКОЛОВСЬКИЙ

 

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: СТАНІСЛАВ БОНК

 

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ІНСТРУКЦІЯ ДЛЯ ВЧИТЕЛЯ. ДОКУМЕНТ

 

СТАНІСЛАВ БОНК: ДОЛЯ ХАРЦЕРА

 

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ВЛАДИСЛАВ КЕНДЗЕРСЬКИЙ

 

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ВІТОЛЬД БІДАКОВСЬКИЙ

 

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ТАДЕУШ КОВАЛЬСЬКИЙ

 

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЛОНГІН БОХАНЧИК

 

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: АНТОН ЛУКАРЖЕВСЬКИЙ

 

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЛЕОПОЛЬД АДАМЦЬО

 

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЛЕОН РОГОВСЬКИЙ

 

ЛЕОПОЛЬД АДАМЦЬО: ДОЛЯ ХАРЦЕРА

 

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: СТЕПАН ГУРНЯК

 

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЮЗЕФ ЗАГРОДНИК

 

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ВІКЕНТІЙ ДЗЕРЖБІНСЬКИЙ

 

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЯДВІГА ВОЙНАРОВСЬКА

 

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ІЗАБЕЛА ПЕЧКІС

 

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ГАЛИНА ПЕЧКІС

 

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЯДВІГА ЗАГУРСЬКА

FB
TW

Бібліотека ВМ

 Jency wrzesnia 1939 foto 240 2

Інформація

logoGranica

 

 

Конкурси, фестивалі, заходи

 

gaude2017

 

premia Malewyczaghs

 

Партнери

 

LOGO MonitorInfo mini

 

PastedGraphic-1 

 

VolynMedia

 

cz

 

tittle

Реклама

po polsku po polsce

 

 

SC Corporate Services Sp 1