Статті

У лютому 2017 р. минула 70-та річниця початку рееміграції волинських чехів на Батьківщину. Урочистості із цієї нагоди відбулися 26 лютого у будівлі колишньої чеської школи в Луцьку, де тепер знаходиться осередок громадської організації волинських чехів «Матіца Волинська».

Чехи-колоністи з’явилися на Волині ще в ХІХ ст., коли після реформи 1861 р., а особливо після придушення польського повстання 1863 р., тут значно подешевшала земля. Масова еміграція чехів на Волинь розпочалася в 1868 р. Тоді сюди переселилися 135 сімей. Усього в 1868–1870 рр. у Волинську губернію прибули 946 сімей, які придбали 17 577 десятин землі на суму 300 тис. крб сріблом. Російський уряд проводив щодо чехів протекціоністську політику та надавав пільги, оскільки розглядав їх як своєрідну перешкоду процесу полонізації та окатоличення краю.

Чеські колоністи засновували на Волині свої поселення, облаштовували господарства, будували оселі, школи, церкви, організовували аматорські гуртки, духові оркестри. За переписом 1897 р. на Волині проживали вже 27 670 чехів, які становили більше половини (55 %) усіх чехів, що оселилися в Російській імперії. За Ризьким договором 1921 р. західні повіти Волинської губернії увійшли до складу Польщі. За даними перепису населення 1921 р. на території Волинського воєводства проживали 25 405 осіб, а на території радянської Волині (1926 р.) – 16 000 осіб чеської національності.

На початку 1944 р. майже 12 тис. волинських чехів добровільно вступили до лав 1-го Чехословацького армійського корпусу, створеного в СРСР під командуванням Людвіка Свободи. Серед них було більше 260 жінок і дівчат, першою серед них була дружина керівника групи опору «Бланік» у Чеському Боратині Людмила Лізалкова. Волинські чехи надали чеському військовому з’єднанню також і матеріальну допомогу: зібрали кошти на придбання танків для танкової бригади, віддавали коней, збрую, музичні інструменти, зібрали велику кількість продуктів харчування.

У своїх спогадах чеські реемігранти яскраво описують прихід Червоної армії в чеські колонії Волині й перше їхнє знайомство із чеськими вояками. Йозеф Фойтік оповідає про таку подію, що сталася на початку лютого 1944 р. в поселенні Вілемовка (Вільгельмовка). Першим чеським солдатом, який з’явився у селі, був Станіслав Бата, танкіст із корпусу Людвіка Свободи. Побачити та почути солдата зібралися і старі, й молоді. Після його розповіді до чеського корпусу вирішили відправитися 44 мешканці. Йозеф Фойтік зауважує, що новобранці були різного віку, але переважала молодь 16–17 років. Волинські чехи брали участь у боях за Дукленський перевал, воювали на території Словаччини, а потім були направлені до Праги.

Під час війни в 1-му чехословацькому корпусі утворилася своєрідна громадська організація – земляцтво волинських чехів. Після демобілізації частина чехів повернулася до Радянського Союзу, інші залишилися в Чехословаччині. Волинські добровольці армії Людвіка Свободи вбачали виняткову нагоду для здійснення рееміграції своїх сімей із Волині. Їхній намір зустрів повне розуміння зі сторони нової влади, яка поставила за мету заселити західне чеське пограниччя слов’янським, передусім чеським, населенням.

Переговори між урядами СРСР та Чехословаччини щодо переселення волинських чехів та українців (русинів) Словаччини почались улітку 1945 р. у Москві. Чехословацькі офіційні кола сподівались, що радянська влада так само, як полякам Галичини й Волині, дозволить своїм громадянам чеської національності переселитись на чеське пограниччя.

У грудні 1945 р. Народний комісаріат закордонних справ СРСР повідомив чехословацьке посольство в Москві про рішення радянського уряду, в якому вказувалось: «Уряд Союзу РСР, ідучи назустріч побажанням чехословацького уряду, погоджується надати радянським громадянам чеської та словацької національностей, які проживають на території колишньої Волинської губернії, право оптувати чехословацьке громадянство і переселитися до Чехословаччини». 10 липня 1946 р. у Москві була підписана Угода між урядом Чехословацької Республіки й урядом СРСР про право оптації і взаємного переселення громадян чеської і словацької національностей, які проживають в СРСР на території колишньої Волинської губернії, і чехословацьких громадян української, російської і білоруської національностей, які проживають на території Чехословаччини.

Уповноважені чехословацького уряду відправилися у місця перебування чехів: Дубно, Здолбунів, Луцьк, Рівне, Сенкевичівку, Шепетівку, Вербу та Житомир. Волинські чехи з радістю сприйняли звістку про переселення. В чеських колоніях почалася підготовка до повернення на Батьківщину. Особи, які зголошувалися на виїзд до Чехословаччини, зобов’язувалися надати перелік документів: довідку про склад сім’ї, описи свого майна із вказівкою імені власника, адреси та заяву про бажання реемігрувати. Переважна більшість таких заяв, як засвідчують архіви, мали заувагу про те, що син або чоловік служить у лавах чехословацької армії.

Повертаючись на Батьківщину, чехи залишали на Волині нерухоме майно: землю, яку обробляли десятиліттями, будинки, промислові підприємства. Теремнівські чехи залишили майна на суму 2 144 713 крб, а чехи Сенкевичівського району (498 родин, 1 532 особи) – на 1 654 889 крб. Чехи-мешканці Луцька (73 господарства) залишали 58 житлових будинків, промислові підприємства (пекарні, кузні, майстерні), інвентар, землю.

Відповідно до угоди 2 лютого 1947 р. із Луцька відправився перший ешелон волинських реемігрантів до Чехословаччини, а 9 травня 1947 р. – останній, сотий, ешелон, який через два дні прибув до Чехословаччини. На тому закінчилась оптація, в рамках якої 10 912 родин (33 101 особа) волинських чехів повернулися на свою історичну Батьківщину.

Чехи залишили на волинській землі не тільки своє майно, вони лишили добру пам’ять про господарські вмілості, любов до землі та традиції мирного і дружнього співжиття із представниками різних етнічних груп. Волинські чехи й до сьогодні зберігають пам’ять про Волинь. У Чехії активно діє Союз волинських чехів, який випускає часопис «Справодай», організовує зустрічі земляків та відвідини Волині.

У Луцьку з 1992 р. діє товариство волинських чехів «Матіца Волинська». При ньому працює гурток чеської мови, який відвідують як члени товариства, так і всі охочі. Вокальні групи (старша та молодіжна) підтримують традиції чеської пісні. Члени товариства беруть участь у міжнародних фестивалях і наукових конференціях, підтримують дружні зв’язки із чеськими товариствами Києва, Житомира, Дубна та товариствами національних меншин Волині.

Так продовжується історія волинських чехів.

Світлана ШУЛЬГА
Фото: Анатолій ОЛІХ

1.jpg
2.jpg
3.jpg
4.jpg
5.jpg
6.jpg

FB

Бібліотека ВМ

 

Jency wrzesnia 1939 foto 240 2

 

dzien

Інформація

logoGranica

 

 

Партнери

 

LOGO MonitorInfo mini

 

PastedGraphic-1 

 

VolynMedia

 

cz

 

tittle

Реклама

po polsku po polsce

 

 

SC Corporate Services Sp 1