Статті

«Опрацювавши тисячу кримінальних справ, я відчула потребу розповісти про цих людей», – каже Тетяна Самсонюк, авторка книги «Полонені вересня 1939-го», презентація якої відбулася в Рівному.

24 лютого в Рівненському обласному краєзнавчому музеї було людно. На презентації зібралися представники Генерального консульства РП у Луцьку, працівники музею, Державного архіву Рівненської області, Архіву управління СБУ в Рівненській області, науковці, краєзнавці та журналісти. Насправді вперше в Рівному авторка представила книгу 17 лютого в ефірі передачі «Один на один» на телеканалі РТБ, присвяченої польсько-українським стосункам.

Тетяна Самсонюк – кандидат історичних наук, головний спеціаліст відділу використання інформації документів Державного архіву Рівненської області. Вже багато років вона досліджує долі репресованих поляків. У 2015 р. захистила дисертацію на тему «Поляки Рівненщини в умовах становлення радянського тоталітарного режиму (1939–1941 рр.)».

У листопаді 2014 р. вона зателефонувала у редакцію «Волинського монітора» і запропонувала започаткувати рубрику «Повернуті із забуття» для публікації біографічних нарисів про поляків, які зазнали репресій із боку радянського тоталітарного режиму. Передаючи матеріали для розміщення в нашій газеті, Тетяна Самсонюк сказала: «Немає пам’яті про поляків або українців, є пам’ять про людей». Вона сподівалася, що інформація про репресованих осіб та трагічні сторінки їхнього життя допоможе близьким дізнатися більше про їхні долі або, можливо, відшукати когось із рідних. На думку редакційного колективу, те, що робить авторка цих досліджень, є народною дипломатією.

Тетяна Самсонюк розповіла, що починала вона із дослідження репресій щодо усіх національних груп, які проживають на території Рівненської області: «Із 1 тис. кримінальних справ, які я опрацювала, 700 стосувалися поляків, 250 – українців і 50 – євреїв». Окрім нашого видання, авторка дописує до газети «Рідний край», що виходить у Гощі, де публікує тексти про репресованих українців, вихідців із Гощанського району. «Спочатку я дослідила справи євреїв та українців. Проте статистично в 1939–1941 рр.  кримінальних справ стосовно поляків було набагато більше, вони різнопланові і їх можна поділити на тематичні групи. Це привернуло мою увагу, і далі я почала працювати вже в цьому руслі».

Уже в грудні 2014 р. на сторінках нашого видання з’явилися нариси, присвячені військовому лікареві Яну Гаєку та польській розвідниці Олені Баньковській. Розпочинаючи публікації, авторка зазначила: «Рубрика «Повернуті із забуття» покликана стати своєрідним пам’ятним знаком для громадян Польщі, котрі в 1939–1941 рр. пройшли через пекло радянських катівень». Протягом 2015 р. ми надрукували цикл нарисів про військовослужбовців Війська Польського, які у вересні 1939 р. потрапили в радянський чи нацистський полон. Авторка пише ці тексти, спираючись на документи радянських карально-репресивних органів, що нині зберігаються у ДАРО та Архіві управління Служби безпеки України у Рівненській області.

Ідея видати книгу виникла практично одразу після перших публікацій у рубриці «Повернуті із забуття». Потрібно було тільки знайти джерело фінансування. У цьому нам допомогло Генеральне консульство РП у Луцьку.

До книги увійшли тексти про поляків-військовополонених, оприлюднені в рубриці у 2015 р. Редакційний колектив адаптував газетні тексти для публікації їх у книзі. Редакція відповідала також за переклад, редагування, коректуру, укладання, макетування і верстку книги.

Як зазначила авторка, видання має три складові: «Перша – наукова, тому що на початку книжки подано наукову статтю, яка пояснює структуру табору, його виникнення, події, які в ньому відбувалися. Друга складова – це документальний блок на підтвердження інформації, поданої в нарисах. Третя – емоційна, тому що жодна доля не пройшла повз мене. Опрацювавши тисячу кримінальних справ, я відчула потребу розповісти про цих людей, вивести на авансцену історії просту людину. Мені хотілося показати людей, які водночас втратили родину, пішли на війну, втратили Батьківщину, яка була розділена між Німеччиною і Радянським Союзом. Проте вони не втратили людської гідності, відчуття приналежності до конкретної нації, і це вони весь час показували своєю поведінкою в таборах, молитвами, бесідами».

У книзі польською та українською мовами описані долі 19 військовополонених. Кожен блок починається з фотографії полоненого або залишено місце для знімка, якщо його у справі не було. Далі подано нарис польською та українською мовами. Кожен текст доповнено фотографіями та документами.

Редакція та авторка визнають, що тексти можуть містити неточності, зважаючи на суб’єктивність архівного джерела, яке створювалося радянським функціонером, завданням котрого було у будь-якому випадку звинуватити жертву.

Авторка розповіла присутнім про долі деяких героїв рубрики, зокрема про Кароля Бєлякова, Йоахіма-Людвига Кубицького, Мечислава Квятковського, Тадеуша Леховича та Ципріяна Ліберу.

Майже всі тексти в книзі завершуються формулюванням «Його подальша доля залишається для нас невідомою». Проте доля двох із представлених військовополонених нам відома. Нарис про Кароля Бєлякова, опублікований у газеті в лютому 2015 р., ми теж завершили словами про те, що його доля не відома, а вже у квітні на редакційну пошту надійшов лист від Барбари Ращик із Польщі, яка особисто його знала. Вона представила подальшу історію чоловіка: табори, в’язниці, втечі, воєнні дороги. Особливо цінним для нас було те, що його життєвий шлях вона засвідчила фотографіями, копіями документів та військовими відзнаками. Таким чином, серед усіх героїв книги, ми найбільше знаємо саме про Кароля Бєлякова.

Доля Ципріяна Лібери з-поміж доль інших героїв книги вирізняється тим, що він потрапив не до радянського полону, а до німецького. Проте, коли він після втечі з полону повернувся до Гути Степанської (нині Костопільський район Рівненської області), де жила його родина, його заарештували й засудили до п’яти років позбавлення волі у виправно-трудових таборах. Радянський Союз Ципріян Лібера залишив разом з Армією Андерса. Ми знайшли інформацію про те, що 17 травня 1944 р. він загинув у битві під Монте-Кассіно.

«Тетяна Самсонюк витягує цих людей зі статистики й показує нам їхні долі», – зазначив консул Марек Запур, нагадавши присутнім слова Сталіна про те, що смерть однієї людини – це трагедія, а смерть мільйонів – статистика. Він також подякував авторці та редакції за виконану роботу.

Рецензент видання, кандидат історичних наук Володимир Марчук, старший викладач кафедри історії імені Миколи Ковальського Національного університету «Острозька академія», звернув увагу на те, як емоційно Тетяна Самсонюк розповідає про кожного з героїв книги, та те, що авторка та редакція дають розвиток біографічним нарисам, оскільки продовжують дізнаватися про долі колишніх полонених.

Керівник науково-редакційної групи книг «Реабілітовані історією. Рівненська область» Андрій Жив’юк подякував Тетяні Самсонюк як працівникові архіву за допомогу, яку вона надала редакції цього видання. Він зазначив, що в шести томах серії опубліковано 14314 імен осіб, які були ув’язнені радянським режимом та реабілітовані, серед них – 918 поляків, які потрапили під репресії в 1939–1941 рр., у 1944 р. та пізніше. Нині триває робота над сьомою книгою, тобто список буде збільшуватися.

«Хочу подякувати авторці за те, що вона зайнялася цією важкою темою. Це цінна робота, зокрема, й через те, що Тетяна Самсонюк є істориком від історії, а не від політики. Це служить обом нашим народам та допомагає нашим політикам не робити помилок», – зазначив Вацлав Букляревич, член Товариства польської культури імені Владислава Реймонта.

Коли книга вже була надрукована, авторка натрапила на кримінальні справи ще кількох військовополонених. Їхні історії ми розповімо в найближчих номерах нашої газети. Також завдяки керівнику архівного відділу Рівненської міської ради Павлу Поліщуку вдалося знайти особову справу директора Рівненського міськхарчокомбінату Пилипа Аврамовича Дармокрика, який у 1939– 1941 рр. був начальником Рівненського трудового табору військовополонених будівництва № 1 НКВС. 28 червня 1941 р. він евакуював табір до Старобільська, після чого передав полонених представникам польської влади. «Так ми з’ясували, що відбулося з усіма іншими полоненими із 16-ти табірних пунктів, що функціонували на території Рівненської області», – розповіла Тетяна Самсонюк. Більше про Пилипа Дармокрика та Йоахіма-Людвига Кубицького, одного із в’язнів, чия історія не була опублікована в газеті, проте увійшла до книги, ми розповімо на сторінках наступного номера «Волинського монітора».

Нагадуємо також нашим Читачам, що Тетяна Самсонюк продовжує публікувати нариси про репресованих поляків у циклі, присвяченому діячам польського антирадянського підпілля у 1939–1941 рр. Редакція сподівається на те, що вони увійдуть до наступної книги авторки.

Книгу «Полонені вересня 1939-го» можна безкоштовно завантажити у pdf-форматі.

Наталя ДЕНИСЮК

jency prezentacja Rowne1

jency prezentacja Rowne2

jency prezentacja Rowne3

FB

Бібліотека ВМ

 

Jency wrzesnia 1939 foto 240 2

 

dzien

Інформація

logoGranica

 

 

Партнери

 

LOGO MonitorInfo mini

 

PastedGraphic-1 

 

VolynMedia

 

cz

 

tittle

Реклама

po polsku po polsce

 

 

SC Corporate Services Sp 1