Статті

Одіозні назви сіл та вулиць комуністичних часів на Волині нарешті відходять у минуле. Нині комісії з перейменування зосередилися на підготовці рекомендацій місцевим органам влади про надання нових імен вулицям, що досі пов’язані з діячами науки й культури країни-агресора. В Луцьку таких назв ще 100.

Комісія нині приймає пропозиції від організацій та окремих громадян. Це добре, що планують дослухатися до їхньої думки.

Але я хочу підняти факт тяганини з наданням вулиці Крилова в Луцьку імені відомого польського поета, публіциста і перекладача, послідовного прихильника дружніх взаємин між Польщею та Україною Юзефа Лободовського. На адресу комісії це прізвище подали ще півтора року тому активісти обласної організації Конгресу інтелігенції Волині, науковці-дослідники творчості письменника та колектив редакції польсько-українського двотижневика «Волинський монітор». У лютому 2016-го члени комісії за участі депутатів Луцької міської ради погодилися із цими пропозиціями. Однак рішення залягло в паперах. Мотивація: в обласному центрі вже є три вулиці, пов’язані з діячами науки, культури і письменства Польщі. Це Коперніка, Шопена і Словацького. Такі назви вони носять ще з часів УРСР. Але за останні 25 років, коли Україна стала незалежною державою і коли Луцьк набув у Польщі аж 7 міст-побратимів, у цьому плані нічого не змінилося. І вирішальною тут є не ухвала Сейму щодо подій 1943-го на Волині. Переконаний, не вона визначає і визначатиме стратегічний курс на зближення та дружбу наших обох народів. Має домінувати ідея євроінтеграції України, якій всіляко сприяє польська дипломатія.

Для широкого кола читачів детальніше розповім, хто такий Юзеф Лободовський і як його ім’я пов’язане з нашим краєм. Народився він 9 березня 1909 р. на північних околицях давньої Речі Посполитої в маєтку Пурвішки Сейненського повіту в родині полковника царської армії Владислава Лободовського. Незабаром батьки переїхали до Любліна, де мешкали до початку Першої світової війни. 31 липня 1914 р. матір із двома дочками і 5-тирічним сином виїхала до Москви. Там вони мешкали майже три роки. В серпні 1917-го перебралися до Єйська, що на узбережжі Азовського моря, де сім’я провела понад чотири тривожних роки. До Любліна матір із дітьми повернулася влітку 1922 р. (її чоловік помер у березні).

На початку 1931-го Юзефа призвали до польської армії. Служив він у Рівному. Тоді й проникся повагою до культури і звичаїв місцевого українського населення, що відбилося в його поезіях. Згодом у Любліні редагував декілька прогресивних журналів, які влада через суди закривала. Восени 1937 р. його старший колега з гімназії Збігнєв Хомич, особистий секретар волинського воєводи Генрика Юзевського, запропонував Юзефу переїхати до Луцька й обійняти посаду головного редактора тижневика «Волинь». Він радо погодився. На шпальтах видання регулярно друкували його публіцистичні статті та критичні замітки з життя краю. Молодий письменник і видавець наголошував на необхідності толерантного ставлення представників польської влади до національно-соціальних потреб українців, бо саме таку помірковану політику прагнув проводити на східних кресах воєвода. Тоді ж Лободовський висунув ідею відкриття в Луцьку Волинського університету, що відбулося аж у 1992 р. за незалежної України.

Коли Юзевського відкликали з посади, разом із ним залишив наше місто і Лободовський. Деякий час жив і працював у Любліні та Варшаві. З початком німецько-польської війни його мобілізували до армії. Щоб не потрапити в полон, його військова частина перейшла до Угорщини. Звідти Лободовський перебрався до Франції, а пізніше – до Іспанії. Там його запідозрили в шпигунстві й на півтора року запроторили до в’язниці. В 1945 р., зважаючи на безнадійну ситуацію Польщі на міжнародній арені, він вирішив залишитися в еміграції в Іспанії. Як і до війни, на життя заробляв пером. Співпрацював із польською емігрантською пресою, що виходила у Франції, Великобританії та інших країнах. Крім того, Юзеф Лободовський почав працювати у польській редакції «Радіо Мадрид», яке після 1975 р. транслювало програми, адресовані мешканцям ПНР. Надсилав він також матеріали і для радіо «Вільна Європа». Його статті регулярно друкували й на сторінках паризького журналу «Культура», редактором якого був Єжи Гедройць. Його творчість у цей період охоплювала також поезію, переклади віршів і прози з різних мов (української, російської, іспанської та білоруської). Чимало статей він присвятив ситуації в Польщі та польсько-українським відносинам. Найоб’ємнішою була та частина його доробку, що включає публіцистику. Він не втомлювався акцентувати на тому, що історичні долі обох наших націй і держав пов’язані навзаєм. «Незалежність Варшави без незалежності Києва нетривка», – писав він. Помер Юзеф Лободовський у Мадриді 18 квітня 1988 р., не дочекавшись омріяної волі для своєї Вітчизни. Кремований прах письменника згодом доставили в місто його молодості й захоронили в могилі матері.

Для зміцнення літературних контактів письменників Польщі та країн Східної Європи Люблінська організація Спілки польських письменників, фонд «Вілла Полонія» i товариство «Польща–Схід» два роки тому заснували Міжнародну літературну премію імені Юзефа Лободовського. Першими її лауреатами стали громадяни України: відомий волинський письменник, лауреат Шевченківської премії Василь Слапчук (його дві останні книги були видані в Любліні) і перекладачка польської літератури, поетеса, наша землячка Олена Криштальська. Збірку книг свого видатного родича Юзефа Лободовського передав для Волинської обласної наукової бібліотеки імені Олени Пчілки його племінник, ветеран «Радіо Люблін» Адам Томанек. Ґрунтовне українське видання публіцистичних творів Юзефа «Проти упирів минулого. Думки про Польщу і Україну», що побачило світ 2015 р. у Львові, він подарував також науковцям-дослідникам його творчості зі Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Радіонарис про цю постать прозвучав свого часу і в програмі волинського радіо «Обабіч Бугу». Так що громадськість Волинського краю вже знайома із цим славним іменем. І воно має бути вписане в історію сучасного Луцька в назві вулиці, розміщеної в центрі міста і, як стверджує головний архітектор, забудованої в період, коли Юзеф Лободовський працював в обласному центрі Волині.

Василь ФЕДЧУК,
заслужений журналіст України,
член президії Конгресу інтелігенції Волині

FB

Бібліотека ВМ

 

Jency wrzesnia 1939 foto 240 2

 

dzien

Інформація

logoGranica

 

 

Партнери

 

LOGO MonitorInfo mini

 

PastedGraphic-1 

 

VolynMedia

 

cz

 

tittle

Реклама

po polsku po polsce

 

 

SC Corporate Services Sp 1