Статті

DzierzbinskiУ 2017 р. у рубриці «Повернуті із забуття» ми продовжуємо згадувати поляків, які після встановлення у вересні 1939 р. на території східних воєводств Польщі більшовицького окупаційного режиму намагалися вести боротьбу за відновлення своєї Батьківщини.

 

2016 р. ми присвятили учасникам дубенського й здолбунівського осередків Союзу збройної боротьби – 2, які почали своє функціонування після прибуття з Варшави на Рівненщину Тадеуша Маєвського. Продовжуючи цей цикл, пропонуємо Вашій увазі біографічний нарис про Вікентія Дзержбінського – різноробочого Мізоцького цукрового заводу.


Вікентій Францишкович Дзержбінський народився 1909 р. у Клобуцьку (в міжвоєнний період  Келецьке, нині Шльонське воєводство) у селянській родині. Відомо, що він закінчив 7 класів загальноосвітньої школи. 1931 р. його призвали на строкову службу до піхотного полку в Любліні, звідки через чотири місяці направили у школу підофіцерів в Осовці (у фортеці Осовець на території теперішнього Підляського воєводства була розташована Центральна школа підофіцерів Корпусу охорони прикордоння – ред.), яку закінчив 1932 р. у званні старшого стрільця. Подальшу службу до 1936 р. військовик проходив в Острозі на Волині в Корпусі охорони прикордоння (КОП). Звільнившись зі служби за власним бажанням у званні капрала, Вікентій два роки намагався знайти собі роботу по душі, однак 1938 р. знову повернувся до КОПу.


Відомо, що на початку Другої світової війни вся велика родина Вікентія, матір Зофія (приблизно 1885 р. народження), брати Юліан (1900 р. народження), Юзеф (1902 р. народження), Болеслав (1906 р. народження), Станіслав (1908 р. народження), Стефан (1913 р. народження), Казимир (1922 р. народження) і сестра Зофія (1920 р. народження), заміжня за Емілем Бонком, мешкала у Клобуцьку.


Під час німецько-польської війни Вікентій воював у складі 98-го піхотного полку, а після його розгрому потрапив до німецького полону. Після місячного перебування в неволі він наважився на втечу. Повернувшись до Мізоча, Вікентій застав там нову владу й нові умови існування місцевої польської громади, вірніше її залишків. Нагадаємо, що в Мізочі у міжвоєнний період домінувало польське і єврейське населення. Оскільки в містечку дислокувався батальйон КОПу, там було чимало польських військовослужбовців, поляки працювали на місцевій залізничній станції, в польських органах державного управління й місцевого самоврядування, функціонував постерунок польської державної поліції. Усе змінилося з приходом радянської влади: військовослужбовців було доправлено до таборів військовополонених, а їхні родини депортовано. Арештували також місцевого польського магната Юзефа Дуніна-Карвицького. Лише незначній кількості місцевих поляків вдалося уникнути арештів і переслідувань із боку нового режиму. Єдиним місцем, де вони могли збиратися, був костел.


У Мізочі Вікентій проживав разом зі своєю дружиною Яніною Мартинівною (1916 р. народження). Подружжя не мало дітей. Колишньому польському офіцеру вдалося влаштуватися різноробочим на Мізоцький цукровий завод. 7 березня 1940 р., без власної на те волі, як і більшість колишніх громадян Другої Речі Посполитої, він став громадянином СРСР, отримавши паспорт у Мізоцькому райвідділі міліції НКВС.


5 липня 1940 р. Вікентія арештували й доправили до рівненської в’язниці НКВС. На першому допиті, 17 липня 1940 р., слідчі НКВС поставили запитання про його участь у польському підпіллі, що Вікентій категорично заперечив, запевняючи, що йому нічого не відомо про існування такого в Мізочі. Незважаючи на позицію в’язня, вже 18 липня йому пред’явили звинувачення в тому, що він був «активним учасником антирадянської польської повстанської організації під назвою «Звьонзек Валькі Збройней». На наступний день, 19 липня, слідчий все ж отримав від Вікентія потрібні свідчення про те, що той дійсно був членом Союзу збройної боротьби, завербованим до організації Степаном Гурняком у кінці травня 1940 р. Під натиском співробітника НКВС, а методи їхньої діяльності, як відомо, не вирізнялися гуманністю, Вікентій зізнався, що мав псевдо «Дунан».


Для порівняння наведемо свідчення, дані в’язнем під час допиту та на судовому процесі у Рівненському обласному суді.


Допит 19 липня 1940 р.: «В останніх числах травня 1940 р., йдучи до дому з костелу, я зустрівся зі своїм знайомим Гурняком Михайлом (друге ім’я Степан), який також ішов додому з костелу. Під час розмови Гурняк мені розповів, що в містечку Мізоч існує антирадянська польська організація під назвою «Звьонзек Валькі Збройней», до якої входять виключно польські патріоти і яка бореться за відновлення колишньої Польщі, й тут запропонував мені взяти участь у ній. Я, як польський патріот, виявив бажання бути членом антирадянської організації й дав Гурняку свою згоду… Гурняк запропонував нам, щоб я і Загродник вибрали псевдоніми, я обрав собі «Дунан».


Свідчення на судовому процесі 13–15 листопада 1940 р.: «Із Гурняком я разом працював на цукровому заводі. Одного разу, вертаючись із костелу, я зустрівся з Гурняком, який мені запропонував вступити в польську організацію. Я йому відповів, що до жодних організацій належати не хочу тому, що й раніше до них не належав. Другий раз, коли мене зустрів Гурняк, він став просити, щоб про нашу попередню розмову я нікому нічого не говорив, причому дав мені кличку «Дунан». Навіщо він це зробив, я не знаю».


Свідчення дещо різняться. При їх ретельному аналізі й зіставленні зі свідченнями Степана Гурняка і Юзефа Загродника вимальовується наступна картина. Степан Гурняк отримав від Станіслава Бонка завдання створити у Мізочі пляцувку СЗБ. Той залучив Юзефа Загродника й Вікентія Дзержбінського та, без відома Станіслава Бонка, прийняв в останніх присягу, даючи завдання облікувати все польське населення містечка, а також працівників державних органів радянської влади. Невдовзі у Здолбунові відбулися арешти місцевого активу СЗБ. На перших же допитах Станіслав Бонк розкрив мережу організації, й до в’язниці потрапив Степан Гурняк. За свідченнями останнього арештовано Вікентія. Перебуваючи в рівненській в’язниці й спілкуючись між собою, учасники СЗБ ділилися інформацією про свою діяльність. Лише у в’язниці Вікентій дізнався офіційну назву організації. Не дивно, що на допиті від 16 серпня 1940 р. він уже знав чимало деталей, зокрема й те, що СЗБ мав намір звільнити обидві зони окупації Польщі, німецьку й радянську, й основні надії покладав на союзників Польщі: Англію та Францію.


Радянська Феміда приговорила «активного» польського підпільника Вікентія Дзержбінського до восьми років позбавлення волі у віддалених районах СРСР та до трьох років обмеження громадянських прав за пунктами «а», «б» і «в» ст. 29 КК після відбування основного терміну покарання. Попри касаційну скаргу члена колегії адвокатів Ю. Книжника до Верховного Суду УРСР, вирок Вікентію Дзержбінському залишили незмінним. Його подальша доля нам невідома. Можемо лише припустити, що Радянський Союз він залишив разом з Армією Андерса, оскільки ми знайшли його ім’я у списку польських військовослужбовців, які отримали британські нагороди (http://www.dws.org.pl/viewtopic.php?f=75&t=130396&start=25#p1650836).


Заключенням Рівненської обласної прокуратури від 7 липня 1993 р. Вікентій Дзержбінський потрапляє під дію ст. І Закону Української РСР «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» від 17 квітня 1991 р.


Тетяна САМСОНЮК

 

P. S.: Тетяна Самсонюк – головний спеціаліст відділу використання інформації документів Державного архіву Рівненської області. Матеріали рубрики «Повернуті із забуття» опрацьовані за архівно-слідчими справами, що зберігаються у фонді «Управління Комітету державної безпеки УРСР по Рівненській області (1919–1957 рр.)» ДАРО та Архіві управління Служби безпеки України. Будемо вдячні, якщо відгукнуться родичі героїв рубрики або ті наші Читачі, які володіють більшою кількістю інформації про них.

 

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

 

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ПОЛЬСЬКЕ АНТИРАДЯНСЬКЕ ПІДПІЛЛЯ. ЧАСТИНА 1

 

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ПОЛЬСЬКЕ АНТИРАДЯНСЬКЕ ПІДПІЛЛЯ. ЧАСТИНА 2

 

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: СТАНІСЛАВ ЗЕНТАРА

 

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ВІТОЛЬД-ЗДІСЛАВ ЛЯЗУРЕК

 

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЄВГЕНІЙ МЯСКОВСЬКИЙ

 

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЛЕОН КОВАЛЬ

 

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЯНІНА СУЛКОВСЬКА

 

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: АНТОН ГЕРМАШЕВСЬКИЙ

 

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ТЕРЕЗА ТРАУТМАН

 

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЯН КОРНАФЕЛЬ

 

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЯДВІГА ТРАУТМАН

 

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: БРОНІСЛАВ ШЕВЧИК

 

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: БРОНІСЛАВ РУМЕЛЬ

 

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ГЕНРИК СОКОЛОВСЬКИЙ

 

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: СТАНІСЛАВ БОНК

 

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ІНСТРУКЦІЯ ДЛЯ ВЧИТЕЛЯ. ДОКУМЕНТ

 

СТАНІСЛАВ БОНК: ДОЛЯ ХАРЦЕРА

 

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ВЛАДИСЛАВ КЕНДЗЕРСЬКИЙ

 

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ВІТОЛЬД БІДАКОВСЬКИЙ

 

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ТАДЕУШ КОВАЛЬСЬКИЙ

 

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЛОНГІН БОХАНЧИК

 

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: АНТОН ЛУКАРЖЕВСЬКИЙ

 

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЛЕОПОЛЬД АДАМЦЬО

 

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЛЕОН РОГОВСЬКИЙ

 

ЛЕОПОЛЬД АДАМЦЬО: ДОЛЯ ХАРЦЕРА

 

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: СТЕПАН ГУРНЯК

 

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЮЗЕФ ЗАГРОДНИК

FB

Бібліотека ВМ

 

Jency wrzesnia 1939 foto 240 2

 

dzien

Інформація

logoGranica

 

 

Партнери

 

LOGO MonitorInfo mini

 

PastedGraphic-1 

 

VolynMedia

 

cz

 

tittle

Реклама

po polsku po polsce

 

 

SC Corporate Services Sp 1