Статті

Zydzi 3Напередодні Другої світової війни в Луцьку жили 20 тис. євреїв,  а згідно з архівними даними в 1944 р. у місті залишилися 43 особи цієї національності – такими були жахливі наслідки Голокосту. Трагічними були також повоєнні роки, коли руйнували єврейські будинки та святині.

 

Друга частина проекту «Луцьк – багатокультурне місто», який реалізовує Генеральне консульство РП у Луцьку, була присвячена єврейській громаді. 3 червня у Волинській релігійній громаді прогресивного іудаїзму відбулася зустріч, у якій взяли участь в. о. Генерального консула РП у Луцьку Кшиштоф Савицький та консули Ельжбєта Зелінська, Марек Запур, голова правління Волинської релігійної громади прогресивного іудаїзму Ілля Мірецький, виконавчий директор організації Сергій Швардовський та члени громади, Моніка Тарайко і Вітольд Домбровський із люблінського осередку «Брама Гродзька – Театр NN», Дмитро Цолін із Національного університету «Острозька академія», меценат з Острога Григорій Аршинов, Борис Берташ із Рівненського центру маркетингових досліджень та ін.


«Луцьк був багатонаціональним містом. Волинська єврейська община багато робить для того, щоб згадка про людей, котрі тут жили, які тут загинули, залишилася в пам’яті тих, хто проживає тут нині», – зазначив Ілля Мірецький, голова правління Волинської релігійної громади прогресивного іудаїзму. Він зауважив, що Велика синагога в Луцьку, збудована у 1628 р., сьогодні не є власністю ані єврейської громади, ані світової спільноти. Вона належить Міністерству внутрішніх справ України, і в ній знаходиться спортивний клуб. У грудні 2015 р. вперше після війни євреї запалили в ній ханукальну свічку. Ілля Мірецький додав: «Будинок руйнується, ми намагаємося знайти кошти на його порятунок, але всі світові спільноти готові виділити гроші за умови, що цей будинок віддадуть єврейській громаді. Місцева влада повинна приділити більше уваги відновленню історичної частини Луцька». Керівник єврейської громади акцентував – її члени розуміють, що в організації замало людей, щоб утримувати Велику синагогу. Проте вона об’єкт культурної спадщини країни й міста, де можна відкрити, наприклад, музей. «У синагозі не може знаходитися спортзал», – підкреслив Ілля Мірецький.

 

Криниця без води
Вітольд Домбровський, актор і музикант, заступник директора осередку «Брама Гродзька – Театр NN», розповів про діяльність цієї організації та про порятунок єврейської спадщини в Любліні. У цьому місті під час і після війни зникли цілі єврейські вулиці, а на їхньому місці виникла зовсім інша реальність.


Актор показав фотографії довоєнного Любліна. На одній із них можна було побачити криницю, яка знаходилася на території єврейського кварталу й дивом уціліла. «Ця криниця – пам’ятник життя, яке тут колись було, адже криниця – це джерело води, а вода – джерело життя. Але сьогодні в ній немає води», – сказав Вітольд Домбровський.
Архів осередку «Брама Гродзька – Театр NN» нараховує близько 5 тис. фотографій. «Брама Гродзька – це своєрідний музей, освітній центр та архів. Ми говоримо про неї як про ковчег пам’яті. Подібно до Ноя, який забирав тварин на свій ковчег, щоб вони вижили, ми збираємо те, що вдалося врятувати під час Другої світової війни: фотографії, документи та історії, які розповідають люди», – зазначив Вітольд Домбровський. Осередок застосовує також такі сучасні мистецькі форми, як театральні вистави чи графіті, присвячені єврейським дітям, які стали жертвами нацистів. Інституція реалізовує важливі регіональні проекти: фестиваль «Слідами Зінгера», на проведення якого надихає творчість Ісаака Башевіса Зінгера, єврейського письменника, нобелівського лауреата, який народився в Польщі; проект «Дерев’яний скарб», що має на меті збереження довоєнної дерев’яної архітектури; «Shtetl Routes», присвячений об’єктам єврейської культурної спадщини в транскордонному туризмі.

 

Відкриття зниклого континенту
Реалізація проекту «Shtetl Routes» тривала у 2013–2015 рр. у рамках програми «Польща–Україна–Білорусь». Моніка Тарайко, спеціалістка у справах туризму цього проекту, розповіла, що він покликаний підтримати розвиток туризму, спираючись на єврейську спадщину прикордоння Польщі, Білорусі й України. Вона додала: «Ми охопили дослідженнями, пошуками, відкриттям спадщини 60 населених пунктів – по 20 у кожній країні. Знання, які ми отримували в рамках проекту, ми відразу передавали екскурсоводам, щоб за їхньою допомогою вони якнайшвидше потрапляли до людей, зацікавлених цією темою».


На сайті shtetlroutes.eu можна віднайти візуалізацію, яка виникла в процесі реалізації проекту, карти штетлів та інформацію про єврейську спадщину в містечках, що брали участь у проекті. «Для нас проект «Shtetl Routes» – це відкриття зниклого континенту», – підкреслила Моніка Тарайко.


Партнером проекту був Рівненський центр маркетингових досліджень, що діє при кафедрі менеджменту Рівненського державного гуманітарного університету. Представник організації, Борис Берташ, розповів про реалізацію проекту на території Рівненської та Волинської областей. Серед результатів проекту він виокремив підготовку екскурсоводів у містечках – учасниках проекту, для котрих проводили тренінги. Борис Берташ поінформував, що до проекту увійшли вісім міст з історичної Волині: Любомль, Ковель, Володимир-Волинський, Корець, Дубно, Острог, Березне та Кременець.


Про єврейську спадщину в Острозі розповів Григорій Аршинов. Він поділився тим, як йому вдалося відшукати інформацію про єврейські пам’ятники і людей, які жили колись у місті, як відбувається пошук мацев зі знищеного кладовища та реконструкція цієї некрополії. Поділився також планами відновлення зруйнованої синагоги.


Дмитро Цолін розказав про Центр юдаїки в «Острозькій академії». Він звернув увагу на те, що діяльність інституції викликає велику зацікавленість не тільки серед студентів і викладачів навчального закладу. Літом там відбудеться Міжнародна школа із семітської філології, на участь у якій подали заявки понад 100 осіб.

 

У будинку єврейської гміни
Про життя Волинської релігійної громади прогресивного іудаїзму розповів виконавчий директор організації Сергій Швардовський. «У будинку, де нині міститься громада, була до війни єврейська гміна. Після війни тут були житловий будинок, театр, Будинок піонерів, а потім дирекція автобусних станцій, із якою ми судилися за те, щоб нам віддали споруду», – зазначив він. Громаді це приміщення надали в користування у 2000 р., а після тривалих судових тяганин передали у власність.


Нині там зроблено ремонт, діє бібліотека, є мала молитовна зала та велика зала, де проходять святкові заходи. Організація веде активну діяльність: діють вокальний та хореографічний колективи, театр-студія, творчі студії для дітей різного віку, відбуваються концерти та сімейні свята. Молодь має можливість не лише співати й танцювати, але й вивчати іврит та пізнавати традиції. Громада підтримує зв’язки з єврейськими товариствами в Україні та світі, реалізовує благодійні проекти, в рамках яких допомогу отримують члени організації, котрі її потребують. Дбають і про місця пам’яті. Щороку члени громади виїжджають на одне з місць масового розстрілу або єврейське кладовище на Волині, прибирають його, встановлюють інформаційні знаки.

 

Місто синагог
Після зустрічі актори «Театру NN» показали спектакль «Був собі якось» за твором Ісаака Башевіса Зінгера «Про те, як Шлемель ішов із Холма до Варшави». Потім Сергій Швардовський провів для всіх охочих екскурсію єврейськими районами міста. Учасники екскурсії відвідали, зокрема, Мокрий Луг – один із луцьких штетлів, де дотепер збереглися єврейська забудова та будинок Талмуд-тора (нині там жилий будинок), Майдан Ринок, де в часи війни було гетто, та Жидівщину – перший штетл Луцька, де до сьогодні уціліла Велика синагога. У місті було за різними даними близько 50 синагог, молитовних будинків та єшив. Нині залишилися сім споруд, які колись євреї використовували як культові будівлі.


Сергій Швардовський розповів про трагічну долю євреїв міста та звернув увагу на те, що й нині в Луцьку триває знищення єврейської спадщини: у колишньому будинку Талму-тора недавно замінили старі двері на нові, а інші споруди втрачають історичний вигляд, зокрема, тому, що мешканці обкладають їх пінопластом. На жаль, продовжує руйнуватися й Велика синагога, в молитовному залі якої влаштовано спортзал.


Останнім пунктом екскурсії стало урочище Причищизна. Там у серпні 1942 р. нацисти протягом трьох днів розстріляли понад 17 тис. євреїв. Сергій Швардовський підкреслив, що згідно зі свідченнями очевидців усіх цих людей педантично розстріляли двоє німецьких офіцерів. У розстрілі не брали участь українці, їх зганяли засипати землею тіла вбитих. Відомо, що жертв поховали у двох масових могилах, глибина котрих становила по 180 метрів. Сергій Швардовський розказав, що в 40-тисячному Луцьку напередодні війни проживали понад 20 тис. євреїв, а в 1944 р., відповідно до документу з архіву, копію якого він показав екскурсантам, тут було лише 43 особи єврейської національності. Всі вони пізніше виїхали з України. Євреї, які сьогодні живуть у Луцьку, приїхали до міста після війни.


Нині в урочищі Причищизна встановлено пам’ятний знак. Сюди ж місцеві євреї звозять мацеви, знайдені в місті. Одну з нещодавно привезених мацев виявили під асфальтом біля Волинського краєзнавчого музею.

 

Проект «Луцьк – багатокультурне місто» має на меті нагадати про багатокультурну спадщину Луцька й Волині. «За допомогою презентацій різних національностей, представники яких проживали або нині живуть у Луцьку, ми хочемо показати їхню культуру, релігію, звичаї. Це дозволить задуматися над тим, як ми разом можемо подбати про збереження слідів їхньої присутності в місті», – підкреслила консул Ельжбєта Зелінська. У квітні консульство організувало зустріч із нащадками луцьких караїмів, натомість на вересень заплановано подію, під час якої представлять польську громаду Луцька.

 

Наталя ДЕНИСЮК

FB

Бібліотека ВМ

 

Jency wrzesnia 1939 foto 240 2

 

dzien

Інформація

logoGranica

 

 

Партнери

 

LOGO MonitorInfo mini

 

PastedGraphic-1 

 

VolynMedia

 

cz

 

tittle

Реклама

po polsku po polsce

 

 

SC Corporate Services Sp 1