Статті

Hermaszewski1Наша чергова публікація в циклі біографічних нарисів про учасників Союзу збройної боротьби – 2 присвячена Антону Гермашевському – чи не єдиному з керівництва організації, кому вдалося уникнути масових арештів у березні-травні 1940 р. Проте, як кажуть, від долі не втечеш: через рік, 15 березня 1941 р., у складі конспіративної групи «Три літери» він все ж потрапив до радянських казематів.

 

Народився Антон Гермашевський 1898 р. у селі Зурному (тепер село Зірне Березнівського району Рівненської області) в багатодітній селянській родині Сильвестра Вікентійовича Гермашевського (приблизно 1861 р. народження) та Марії Гермашевської (приблизно 1865 р. народження). Відомо, що він закінчив трирічне сільськогосподарське училище та шестимісячні курси для працівників сільськогосподарських кооперативів.


Напередодні Другої світової війни сестра Антона, Юлія, у шлюбі Плицька (приблизно 1886 р. народження), мешкала в селі Пустомитах (тепер Гощанський район Рівненської області); сестра Михайлина, у шлюбі Жигадло (приблизно 1895 р. народження), – у Балашівці (тепер Березнівський район Рівненської області). Обидві займалися сільським господарством. Сестра Софія, у шлюбі Словинська (приблизно 1909 р. народження), проживала в Костополі й була домогосподаркою. Відомо, що найменшу сестру Антона, Владиславу (приблизно 1913 р. народження), у 1940 р. виселили до Казахстану. Від брата Теофіла (приблизно 1891 р. народження) Антон не мав ніяких звісток і не знав місця його знаходження. Брати Роман (приблизно 1906 р. народження) та Казимир (приблизно 1909 р. народження) мешкали в Липниках (тепер Березнівський район), обоє господарювали на своїх земельних наділах. Брат Зигмунд (приблизно 1911 р. народження) жив у Варшаві. Брат Мар’ян (приблизно 1912 р. народження) – у Володимирі-Волинському, де працював майстром на тамтешньому маслозаводі. Найменший брат Тадеуш (приблизно 1919 р. народження) проживав у Англії.


Невідомо, чому в той час, як Антон після встановлення радянської влади жив у Рівному, працюючи бухгалтером у комунальному кооперативі міста, його дружина Антоніна Яківна Гермашевська (приблизно 1896 р. народження) разом із донькою Марією (1929 р. народження) мешкала у Стрию на вулиці Кривій, 25 та займалася домашнім господарством.


 У Рівному чоловік проживав на вулиці Промінь 3 у будинку № 7. Саме туди на початку січня 1940 р. прибув Тадеуш Маєвський, який пізніше очолив волинську воєводську комендатуру СЗБ–2. Останній отримав адресу Антона від центрального комітету СЗБ у Варшаві. Очевидно, його добре знали через активну діяльність у Союзі селянської молоді, де в міжвоєнні роки Антон був інструктором із пропаганди.


Давши згоду долучитися до боротьби за відновлення Польщі у складі СЗБ–2, Антон Гермашевський склав присягу на вірність організації наступного змісту: «Присягаюся святим хрестом, що буду вести неуклінну боротьбу з усіма ворогами польської держави аж до останньої хвилини мого життя…» Після цього він був ознайомлений зі структурою та завданнями СЗБ. Тоді ж йому доручено виконувати обов’язки воєводського коменданта відділу пропаганди. Нагадаємо, що для практичної реалізації поставлених завдань в організації діяли наступні відділи: організаційно-обліковий (вербування нових членів та їх облік, здійснення зв’язку з окремими секціями та підрозділами організації); політичний (відділ пропаганди); бойовий (формування повстанських загонів, військова підготовка і збір зброї); адміністративно-господарський (накопичення матеріальних ресурсів організації).


Антон мав координувати дії керівників усіх повітових осередків СЗБ. Однак на першому етапі налагодження діяльності він був змушений також самостійно підбирати відповідних осіб на ці посади та здійснювати вербування, щоправда лише після погодження з Тадеушом Маєвським. Для виконання поставлених завдань на початку березня 1940 р. підпільник їздив до Сарн і Костополя. Проте його наміри залишилися не реалізованими, оскільки нікого з його знайомих у цих містах не виявилося.


Підкреслимо, що Антон Гермашевський був серед надійних осіб, адреси яких мав Тадеуш Маєвський, прибувши до Рівного. Отож від нього безпосередньо залежало, наскільки швидко запрацює керівна ланка організації у воєводстві, адже він пропонував конкретних осіб Маєвському на ті чи інші посади. Він також відповідав за налагодження безпечного проживання воєводського коменданта в місті. Як найприйнятнішу для цього він обрав квартиру своєї давньої знайомої – вчительки Яніни Динаковської. Жінка не лише погодилася прийняти в себе Тадеуша Маєвського, а й фактично стала його правою рукою, за що була страчена органами НКВС навесні 1941 р. у Луцьку.


Нагадаємо, що єдиною метою СЗБ було відновлення Польщі як незалежної держави, тому вся його діяльність зводилася до формування кадрового потенціалу та матеріальної бази для здійснення військового повстання, запланованого на весну 1940 р. Проте після встановлення німецько-радянського кордону зв’язок Волині з варшавським керівним центром фактично припинився. Кур’єри, направлені Тадеушом Маєвським до Варшави, не надсилали ніяких звісток. Не на користь підпілля змінилася і ситуація на міжнародній арені – війська союзників Польщі Англії та Франції терпіли нищівні поразки у протистоянні з Німеччиною, тому на їхню підтримку не було сенсу розраховувати. Тому і Тадеуш Маєвський, і його заступник Антон Гермашевський не знали, як їм діяти за таких обставин. Крім того, навесні 1940 р. органи НКВС розпочали масові арешти учасників польської конспірації. Щоб уберегти актив союзу від викриття, Тадеуш Маєвський наказав своєму заступнику перейти на нелегальне становище, що той і зробив, переїхавши до свого брата в село Липники. Там у травні 1940 р. Антон дізнався, що в Рівному арештовано Яніну Динаковську й Тадеуша Маєвського, тому він вирішив залишися на становищі нелегала.


Проте 15 березня 1941 р. Березнівський райвідділ НКВС арештував Антона Гермашевського й доправив його у рівненську в’язницю. При арешті у нього вилучили радянський паспорт, срібний годинник «Омега» та військовий квиток, наявність котрого свідчила, що польський підпільник не уник військової реєстрації, яка була одним із видів виявлення резервістів та колишніх військовослужбовців Війська Польського радянськими карально-репресивними органами.


Звісно, Антон Гермашевський був вдалою «здобиччю» для енкаведистів, оскільки знав усіх активістів СЗБ, його структуру, напрямки діяльності, проте слідчі гостро потребували цю інформації навесні 1940 р. Станом на березень 1941 р. слідчі дії та судові процеси над більшістю місцевих учасників польського підпілля вже було завершено, а окремих активістів тоді уже встигли стратити. Тому інформація, отримана органами НКВС на слідчому процесі у справі Антона Гермашевського, лише підтвердила давно відомі дані. Зокрема й про те, що молодіжний підпільний осередок із Дубна влився до лав СЗБ–2 за посередництва Антона. В’язень не приховав від слідчих і того, що з перших днів діяльності СЗБ–2 на Волині очолював відділ пропаганди, а також був заступником воєводського коменданта і за його частих від’їздів керував організацією.


У обвинувальному висновку від 20 червня 1941 р. зазначено: «У березні 1940 р. комендант рівненської повітової комендатури «Польської військової організації» (ПОВ), яку для конспірації називали також «Три літери», Едвард Гловацький, виконуючи завдання комендатури львівського округу, визначив для вербування А. Гермашевського, для цього він розповів останньому про існування організації в Рівному». Проте від вступу до цього підпільного осередку Антон Гермашевський відмовився, «отримавши урок із розгрому організації СЗБ органами НКВС». Зауважимо, що на той час, тобто за два дні до початку німецько-радянської війни, Антон Гермашевський перебував у в’язниці Рівного.


17 січня 1942 р. слідство у кримінальній справі Антона Гермашевського було відновлено в астраханській в’язниці. Постановою слідчого слідчастини НКВС УРСР молодшого лейтенанта держбезпеки Бєльченка на підставі Указу Президії Верховної Ради СРСР від 12 серпня 1941 р. про амністію ув’язнених польських громадян слідчу справу щодо Антона Гермашевського було припинено, а в’язня звільнено. Його подальша доля нам не відома.


Заключенням прокуратури Рівненської області від 29 травня 1990 р. Антон Гермашевський потрапив під дію ст. І Указу Президії Верховної Ради СРСР від 16 січня 1989 р. «Про додаткові заходи по відновленню справедливості стосовно жертв репресій, що мали місце в період 30–40-х і початку 50-х рр.»

 

Тетяна САМСОНЮК

 

P. S.: Тетяна Самсонюк – головний спеціаліст відділу використання інформації документів Державного архіву Рівненської області. Матеріали рубрики «Повернуті із забуття» опрацьовані за архівно-слідчими справами, що зберігаються у фонді «Управління Комітету державної безпеки УРСР по Рівненській області (1919–1957 рр.)» ДАРО та Архіві управління Служби безпеки України. Будемо вдячні, якщо відгукнуться родичі героїв рубрики або ті наші Читачі, які володіють більшою кількістю інформації про них.

 

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

 

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ПОЛЬСЬКЕ АНТИРАДЯНСЬКЕ ПІДПІЛЛЯ. ЧАСТИНА 1

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ПОЛЬСЬКЕ АНТИРАДЯНСЬКЕ ПІДПІЛЛЯ. ЧАСТИНА 2

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: СТАНІСЛАВ ЗЕНТАРА

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ВІТОЛЬД-ЗДІСЛАВ ЛЯЗУРЕК

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЄВГЕНІЙ МЯСКОВСЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЛЕОН КОВАЛЬ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЯНІНА СУЛКОВСЬКА

FB

Бібліотека ВМ

 

Jency wrzesnia 1939 foto 240 2

 

dzien

Інформація

logoGranica

 

 

Партнери

 

LOGO MonitorInfo mini

 

PastedGraphic-1 

 

VolynMedia

 

cz

 

tittle

Реклама

po polsku po polsce

 

 

SC Corporate Services Sp 1