Статті

Lazurek 21Продовжуючи цикл статей про поляків, учасників антирадянського конспіративного руху, пропонуємо увазі читачів біографічний нарис про Вітольда Лязурека.

 

 

Народився Вітольд-Здіслав Лязурек 1919 р. у місті Ополе Люблінського воєводства. Його батько, Георгій Лязурек, пекар за професією, помер у 1925 р. Мати, Елеонора Демська (у другому шлюбі, 1900 р. народження), працювала вчителькою в одній із рівненських шкіл. У Рівному родина Лязуреків проживала за адресою вулиця 1 Травня, 25/2 (у 20–30-х рр. вулиця Ягелонська, нині вулиця Петра Могили).


Із 1927 до 1931 р., навчаючись у загальноосвітній школі, Вітольд Лязурек був членом харцерської організації. 1937–1939 рр. він перебував на строковій службі у 44-му полку, що дислокувався в Рівному. Відразу після завершення служби його мобілізували на німецько-польську війну, звідки він повернувся на початку жовтня 1939 р.


Старшого брата Вітольда Георгія також призвали до Війська Польського з початком воєнних дій. Молодший брат Збігнев (1925 р. народження) та сестра Ванда (приблизно 1918 р. народження) мешкали в Рівному.


Після повернення з фронту навколо Вітольда згуртувалися його однодумці: Котек Шумський, Зигмунд Синько й Тадеуш Стрілецький, які виношували ідею виїзду до Угорщини. З метою отримання віз хлопці їздили до Львова, але, не знайшовши угорського консульства, вирішили перетинати кордон нелегально. Однак реалізувати свій план юнакам не вдалося: Вітольда затримала міліція і під наглядом вагоновожатого відправила зі станції Сколе до Львова. Він бачив, як його супутників арештували та під конвоєм забрали із залізничної станції. Серед останніх був і брат Вітольда Георгій. Повернувшись до Рівного, хлопець знайшов іншу групу осіб, що також планувала виїхати за кордон. Згодом Олександр Муха, Вітольд Лязурек, Казимир Прушинський та Матушевський (ім’я не відоме) приїхали до Львова, де два тижні перебували, очікуючи своєї черги для отримання фальшивих документів на виїзд. Проте й цього разу Вітольда спіткала невдача: його звинуватили в тому, що він розповів своєму знайомому Леону Шушкевичу про наміри гурту потрапити до Угорщини. Хлопцю довелося ні з чим повертатися в Рівне. Якийсь час Вітольд працював техпрацівником у неповній середній школі № 16.


25 червня 1940 р. Вітольда Лязурека арештували та доправили до рівненської в’язниці. Його підозрювали в участі в польській антирадянській підпільній організації.


Під час арешту у хлопця вилучили фінський ніж, фотоапарат і сім касет до нього, значки учня військової школи та харцера. Також у нього відібрали 174 злотих 45 грошів, які було передано до фінансового відділу УНКВС у Рівненській області.


На нічних багатогодинних допитах в’язень почав давати свідчення. Вітольд розповів, що приятелька його матері, вчителька Яніна Двенаковська (правильно Яніна Динаковська), на початку травня 1940 р. попросила прихистити на кілька днів у їхньому домі офіцера польської армії на ім’я Тадеуш. Чоловік шість-сім днів перебував на квартирі Лязуреків, які не знали, що насправді в них квартирує Тадеуш Маєвський, який приїхав із Варшави для налагодження підпільного осередку Союзу збройної боротьби (СЗБ) у Волинському воєводстві. За цей час він добре познайомився з Вітольдом.


Варто відзначити, що Вітольд Лязурек уже мав досвід перебування в підпільній групі, у яку його на початку листопада 1939 р. завербував місцевий житель Вацлав Дигурський. За завданням останнього Вітольд створив свою конспіративну п’ятірку, до якої увійшли син осадника Тадеуш Садляк, Мечислав Матковський, Євгеніуш Мясковський та Адам Сікорський. Було виконано також і друге завдання, поставлене Вацлавом Дигурським, щодо збору зброї на потреби підпілля. Від Анатолія Ігначака Вітольд дізнався, що в районі цегельні заховано протитанкову гармату, гвинтівки, 2–3 кулемети та кілька гранат. За словами Вацлава Дигурського, на 17 грудня 1939 р. керівництво підпільної організації запланувало збройне повстання проти більшовицького режиму. Проте згодом, коли Вітольд Лязурек запитав Дигурського, чому повстання так і не відбулося, той відповів, що без підтримки Англії та Франції будь-який рух опору безперспективний, а зараз через невдачу союзників у боротьбі з Німеччиною надіятися на їхню допомогу немає сенсу. Згодом створена Вітольдом п’ятірка розпалася.


У кінці січня 1940 р. Тадеуш Садляк повідомив Вітольду Лязуреку, що з ним хоче зустрітися ксьондз Станіслав Зентара. Під час бесіди Зентара говорив юнакам про необхідність ведення антиєврейської та антирадянської пропаганди серед місцевих поляків, таким чином готуючи підґрунтя для розбудови відновленої Польщі. Після цієї розмови Вітольд Лязурек приходив до ксьондза, щоб послухали радіоповідомлення з Лондона. Згодом, після низки арештів, їхні слідчі справи об’єднали в одне провадження.


15 травня 1940 р. Яніна Динаковська розшукала Вітольда й повідомила, що пан Тадеуш хоче бачити його особисто. Під час цієї зустрічі юнак дізнався, що Тадеуш має псевдо «Шмігель» і приїхав, щоб заснувати й очолити підпільний рух опору, що має на меті відновлення незалежності Польщі. Тоді ж Вітольд погодився приєднатися до підпільної організації та склав присягу особисто Тадеушу Маєвському. Переконавшись у щирості намірів хлопця, 17 травня керівництво СЗБ–2 дало йому перше завдання. Вітольд повинен був виїхати до Луцька й, маючи пароль, розшукати на одній із конспіративних квартир (вулиця Цигельського, 10) Ришарда Бурду (справжнє ім’я Ришард Каспшицький), який наприкінці січня 1940 р. разом із Тадеушом Маєвським прибув на Волинь (назву вулиці, ймовірно, записано помилково, бо в Луцьку такої не було, натомість була Cegielniana, нині Цегельна – ред.). Однак той у ніч з 17 на 18 травня приїхав до Рівного. Саме Вітольд знайшов перше житло для Ришарда Каспшицького в місті. Це була квартира Лукаша Янчука, яку підпільнику довелося спішно залишити через цікавість до його особи одного з партпрацівників. Через три дні Ришард Каспшицький перебрався на квартиру Лязуреків, де його невдовзі арештувало НКВС.


Одним із основних завдань, поставлених членам організації її керівництвом, була вербовка нових кадрів серед військовослужбовців польської армії. Вітольд також отримав таке завдання. Кандидатом він обрав сержанта Леона Вітковського, проте не зумів його переконати. Однак це вдалося зробити Ришарду Каспшицькому, до якого Вітольд Лязурек привів Вітковського.


Від Тадеуша Маєвського Вітольд знав структуру та основні напрямки діяльності СЗБ, про що й розповів слідству. Також на одному з допитів в’язень зізнався, що допомагав Тадеушу Маєвському розшифровувати повідомлення, доставлене в Рівне кур’єром із Варшави. Вітольд зазначив, що як дешифратор керівник СЗБ–2 використовував книгу Адама Міцкевича.


Будучи членом СЗБ–2, Вітольд Лязурек виконував й інші доручення Тадеуша Маєвського, наприклад при потребі розшукував необхідних керівникові осіб та адреси їх проживання в інших містах воєводства.


На одному з допитів Вітольд Лязурек відверто заявив, що визнає себе винним у тому, що був членом «антирадянської, повстанської організації», за завданням якої проводив активну антирадянську діяльність, спрямовану на повалення радянської влади.


Радянська Феміда повною мірою «оцінила» діяльність молодого польського патріота. Вироком Рівненського обласного суду від 14 грудня 1940 р. Вітольда-Здіслава Лязурека засуджено до вищої міри покарання за ст. 54–2, 54–11 КК УРСР із конфіскацією майна. Президія Верховної ради СРСР 31 березня 1941 р. розглянула клопотання про помилування засудженого й залишила вирок суду незмінним. Його було приведено в дію 8 квітня 1941 р. у Рівному. Заключенням прокуратури Рівненської області від 7 липня 1993 р. на Вітольда Лязурека поширюється дія ст. 1 Закону Української РСР «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» від 17 квітня 1991 р.

 

Тетяна САМСОНЮК

 

P. S.: Тетяна Самсонюк – головний спеціаліст відділу використання інформації документів Державного архіву Рівненської області. Матеріали рубрики «Повернуті із забуття» опрацьовані за архівно-слідчими справами, що зберігаються у фонді «Управління Комітету державної безпеки УРСР по Рівненській області (1919–1957 рр.)» ДАРО та Архіві управління Служби безпеки України. Будемо вдячні, якщо відгукнуться родичі героїв рубрики або ті наші Читачі, які володіють більшою кількістю інформації про них.

 

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

 

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ПОЛЬСЬКЕ АНТИРАДЯНСЬКЕ ПІДПІЛЛЯ. ЧАСТИНА 1

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ПОЛЬСЬКЕ АНТИРАДЯНСЬКЕ ПІДПІЛЛЯ. ЧАСТИНА 2

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: СТАНІСЛАВ ЗЕНТАРА

FB

Бібліотека ВМ

 

Jency wrzesnia 1939 foto 240 2

 

dzien

Інформація

logoGranica

 

 

Партнери

 

LOGO MonitorInfo mini

 

PastedGraphic-1 

 

VolynMedia

 

cz

 

tittle

Реклама

po polsku po polsce

 

 

SC Corporate Services Sp 1