Статті

Kostiuchnowka 2015

21 серпня в Польському ліску біля Костюхнівки на Волині відбулося перепоховання польських легіонерів і солдатів австро-угорської та російської армій, котрі загинули в 1915–1916 рр. під Польською горою. У церемонії взяли участь, зокрема, Генеральний консул РП у Луцьку Беата Бживчи, воєвода Лодзького воєводства Йоланта Хелмінська та Кшиштоф Ярачевський – директор Музею Юзефа Пілсудського в Сулеювку, внук Юзефа Пілсудського.

 

Церемонія перепоховання розпочалася з харцерської переклички, потім усі присутні виконали гімни Польщі й України. Усіх, хто прибув до Польського ліска, привітав Ярослав Гурецький – комендант харцерських таборів на Волині, директор Центру діалогу «Костюхнівка».

 

Перед похованням відбулася польова меса в пам’ять про солдатів, котрі загинули на Польській горі. Її відправив єпископ Віталій Скомаровський разом зі священиками Луцької дієцезії РКЦ. У ній взяли участь також православні священики Київського та Московського патріархатів. Єпископ Віталій Скомаровський зазначив: «239 солдатів, людей віком від 19 до 40 років, дочекалися християнського поховання. Хрести, поставлені на могилі, свідчать про те, що серед полеглих не тільки католики, але й православні християни. За них всіх ми складаємо сьогодні цю Євхаристійну жертву, просячи Ісуса Христа про милосердя».

 

Настоятель католицьких парафій у Маневичах та Любешові отець Анджей Квічала під час богослужіння сказав: «Ми не знаємо, чи їх поховали в посвяченій землі. З того, що знаємо, їх збирали всюди, і поляків, і австрійців, і росіян, і українців. Ховали разом. Дві сторони – дві ідеї, але смерть об’єднує. І сьогодні разом ми молимося за вічне щастя, за упокій душ усіх цих солдатів».

 

Після молитви відбулася перекличка полеглих, а потім харцери опустили труну до спільної могили.

 

Перепоховання відбулося в присутності Генерального консула РП у Луцьку Беати Бживчи, директора Музею Юзефа Пілсудського в Сулеювку, внука Юзефа Пілсудського Кшиштофа Ярачевського, воєводи Лодзького воєводства Йоланти Хелмінської, заступника маршалка Лодзького воєводства Дороти Риль, Лодзького воєводського коменданта Державної пожежної охорони генерала Анджея Вітковського, керівника Лодзького воєводського військового штабу полковника Войцеха Фільковського, Лодзького куратора освіти Яна Камінського, старости Бжезінського повіту (Лодзьке воєводство) Едмунда Котецького, війта гміни Розпша (Лодзьке воєводство) Януша Єнджейчика, заступника Головного інспектора будівельного нагляду Яцека Шера та ін. Українську сторону представляли директор державного підприємства «Волинські старожитності» Олексій Златогорський, перший заступник голови Маневицької райдержадміністрації Андрій Бурак, голова Маневицької районної ради Людмила Веремчук, директор Костюхнівської ЗОШ І–ІІІ ступенів Василь Давидюк. Участь у церемонії взяли також делегації з Польщі й України, зокрема з Любліна, Холма, Луцька, Рівного, Тернополя.

 

«Цей рік ми, харцери Центру діалогу «Костюхнівка», Лодзької хоругви Спілки польських харцерів та волинські харцери, можемо зарахувати до одного з найважливіших. Вкотре нам випала виняткова честь провести ексгумацію та перепоховати солдатів Польських легіонів та інших армій із місця, в якому про їхню могилу вже ніхто не пам’ятав, до місця, де вони нині спочивають під прекрасними вінками, і на їхній могилі ми запалюємо лампадки. Є ще багато таких кладовищ, до яких ми повинні дістатися», – сказав Ярослав Гурецький.

 

Генеральний консул РП у Луцьку Беата Бживчи згадала про співпрацю, яка реалізовується вже багато років між установами, що в Польщі та Україні займаються увіковіченням історичних подій, місць і постатей в історії боротьби та мучеництва наших народів: «Прикладами цих спільних проектів є, зокрема, пошукові роботи та ексгумації, котрі здійснюють польські й українські дослідники. Завдяки такій діяльності нам вдається більше дізнаватися про історію поляків, що мешкають на Волині, про долі польських солдатів, які тут воювали, й відновити в належній формі честь і гідність їхніх могил».

 

Найбільше зворушення серед учасників церемонії, що відбувалася в Польському ліску, викликали слова внука Юзефа Пілсудського. Кшиштоф Ярачевський згадав про свою родину: «Сьогодні зранку я маю дуже сильне й глибоке відчуття, несподіване для мене. Від самого ранку, коли я ходжу лісом, маю відчуття, що я тут був, що цей ліс знаю, що цю землю, цей пісок я уже бачив. Але я тут вперше. Я не міг цього зрозуміти. Як це можливо? І раптом, під час богослужіння, я згадав, що я знаю це місце із фотографії, котра стояла на полиці в тітки Ванди Пілсудської. На ній – дідусь разом із легіонерами саме в цьому лісі. І це відчуття, яке я мав, це відчуття дому, безпеки, відчуття тих цінностей, які мені передавали в родині, що легіони боролися не тільки за свободу й гідність, але й за толерантність і сприйняття. Коли я дивився на труну, то відчував, що ховаю когось зі свого дому, що ховаю когось із сім’ї. І я хотів би подякувати всім організаторам, всім харцерам, які тут протягом стількох років над цими могилами працюють, за те, що вони дали мені змогу усвідомлювати, що солдати Польських легіонів – це не тільки друзі й найближчі мого дідуся, але й мої».

 

Кілька разів під час різних виступів звучали слова, які колись сказав Юзеф Пілсудський: «Народ, який не поважає свого минулого, не заслуговує на повагу сьогодення й не має права на майбутнє». Натомість воєвода Лодзького воєводства Йоланта Хелмінська зазначила, що найцінніше, що ми можемо дати людям, котрі жили в ті часи, – це пам’ять. Вона додала: «Те, що роблять харцери з Лодзької хоругви, харцери з України, звичайно при великій підтримці багатьох приятелів та організацій, це і є та прекрасна пам’ять про гордість, яку ми маємо завдяки легіонерам, завдяки цим солдатам, які тут загинули».

 

Могилу, в якій протягом майже 100 років спочивали польські легіонери та солдати австро-угорської й російської армій, довго шукав комендант харцерських таборів на Волині Ярослав Гурецький. З огляду на помилкове зазначення на мапі, харцери протягом кількох років шукали її, опитували місцеве населення, проводили багато акцій, але їм все одно не вдавалося знайти цього поховання. «У 2007 р., коли мешканці Костюхнівці копали на сільському кладовищі могилу, щоб поховати в ній померлого односельчанина, вони натрапили на братську солдатську могилу. І це була саме та могила, яку ми шукали. Завдяки дозволові маневицьких та обласних органів влади ми мали можливість на один день відкрити це поховання, щоб визначити, хто там похоронений. Із решток, які ми знайшли під час поверхневої розвідки, ми зрозуміли, що в могилі є елементи амуніції, такої, яка була в солдатів Польських легіонів. Через вісім років ми одержали дозвіл органів влади з Києва, Луцька, Маневичів і навіть села Костюхнівки на те, щоб цю могилу відкрити, солдатів ексгумувати та перепоховати в гідному для них місці. І нам це вдалося», – розповів Ярослав Гурецький.

 

Щоб польські археологи могли вести роботи на Волині, згідно з угодою, що стосується такого виду робіт, підписаною між Польщею та Україною, потрібно було робити це у співпраці з українськими археологами. Тобто це були спільні археологічні розкопки. «Про результат свідчить напис на пам’ятнику, який ми поставили солдатам. У могилі ми знайшли дуже перемішані останки, що свідчило про те, що тіла покійників скидали до однієї могили через кілька днів після битви. Тут похоронені як росіяни, тобто противники, так і австрійці та наші солдати. Смерть поєднала їх, – говорив Ярослав Гурецький. – Вони спочивають в одній могилі, нехай так буде, а ми, запалюючи лампадки, передусім на знак пам’яті про наших героїв, шануватимемо пам’ять також тих, хто був із протилежної сторони».

 

«Для «Волинських старожитностей» було важливо взяти участь у цих дослідженнях, – сказав Олексій Златогорський. – Ми погодилися на пропозицію Ярослава Гурецького та працювали зі своїми давніми колегами – археологами Домінікою Семінською, Міхалом Семінським та Адамом Кучинським, із якими разом проводили роботи у Володимир-Волинському та Острівках. У могилі були поховані і росіяни, і поляки, й австрійці. З упевненістю можна сказати, що там є й українці. Ці люди вже давно померли, й сьогодні, вшановуючи їхню пам’ять, ми робимо спільну добру справу, щоб показати нащадкам, особливо в цей час, коли йде війна на Сході, як треба шанувати пам’ять про загиблих». Як зазначив Олексій Златогорський, 100 років тому солдатів було поховано біля Польської гори, де колись планували відкрити меморіал Юзефа Пілсудського. Біля цієї могили пізніше виросло сучасне кладовище в Костюхнівці. Ярослав Гурецький, на жаль, протягом тривалого часу не міг отримати дозволів від української влади. «У цьому році ми посприяли тому, щоб ця експедиція працювала. І, коли відкрили могилу, побачили, що в ній лежать не тільки польські легіонери. Це нас не зупинило, тому що кожен воїн повинен бути похований із почестями», – додав директор «Волинських старожитностей».

 

«100 років Польських легіонів на Волині» – так називається фотовиставка, яку 21 серпня відкрили в Залі традиції Центру діалогу «Костюхнівка». Тут можна побачити фотографії, які показують щоденне життя польських солдатів поблизу Костюхнівки. Всі підписи виконано польською й українською. Світлини походять із Музею Юзефа Пілсудського в Сулеювку. Виставку підготував працівник цієї інституції, почесний хранитель Залу традиції Лукаш Суска.

 

Директор Музею Юзефа Пілсудського в Сулеювку Кшиштоф Ярачевський зазначив, що саме завдяки Лукашу Сусці музей долучився до створення Залу традиції в Центрі діалогу «Костюхнівка». «Це його робота. Я дізнаюся тут, чим є експонат. Ми вчимося того, що це не тільки цінна річ, але річ, яка цінна завдяки особі, яка її знайшла, й особі, яка її залишила. Ця річ об’єднує цих двох осіб, і Лукаш нас цього навчає», – сказав Кшиштоф Ярачевський.

 

На фотографіях, що експонуються на виставці «100 років Польських легіонів на Волині», можна побачити, зокрема, Юзефа Пілсудського в селі Карасині, вхід легіонерів до Ковеля у вересні 1915 р., окопи під Вовчицьком і в інших місцевостях, легіонерів на Редуті Пілсудського, зброю, якою користувалися солдати, склад із провіантом у Вовчицьку, одне з поселень, у якому жили польські легіонери, перебуваючи на Волині.

 

У Залі традиції, яку відкрили два року тому, можна побачити також оригінальні експонати часів Першої світової війни, найцінніший серед яких – знайдений на полі бою біля Костюхнівки, на Редуті Пілсудського, медальйон смерті (ідентифікаційний жетон солдата). Усередині його зберігся запис про солдата Польських легіонів Філіпа Рокоша.

 

Наталя ДЕНИСЮК

FB

Бібліотека ВМ

 

Jency wrzesnia 1939 foto 240 2

 

dzien

Інформація

logoGranica

 

 

Партнери

 

LOGO MonitorInfo mini

 

PastedGraphic-1 

 

VolynMedia

 

cz

 

tittle

Реклама

po polsku po polsce

 

 

SC Corporate Services Sp 1