Статті

Smolinski

У продовження циклу біографічних нарисів про поляків, які в 1939 р. потрапили до радянського полону, пропонуємо читачам історію Стефана Смолінського.

 

Стефан Смолінський народився 1896 р. у Варшаві. Там він здобув чотирикласну початкову освіту. Якийсь час батько хлопця працював робітником шкірзаводу в місті Радомі. Жодної іншої інформації про родину Стефана віднайти не вдалося.


1915 р. він три місяці перебував на службі в царській армії у званні рядового, а у квітні 1917 р. вступив на службу в польову жандармерію, де в званні старшого унтерофіцера прослужив до 1921 р. Для підвищення кваліфікації військовик закінчив п’ятимісячні курси жандармів у Радомі. Як він сам зауважив, у період радянсько-польської війни займався переслідуванням дезертирів та боротьбою з бандитизмом. Після звільнення чоловік влаштувався на службу в польську поліцію та працював на постерунку в Бресті. Звідти його було направлено в Лунінецький комісаріат поліції, де він отримав посаду контролера поліційних дільниць. До 1924 р. змінив два поліційних відділки: працював у селі Більська Воля та на станції Рафалівка (нині Володимирецький район Рівненської області). З останнього його було звільнено за перевищення службових обов’язків. Провина полягала в побитті резиновими кийками селянина, запідозреного в крадіжці млинарського ременя.


1924 р. Стефан Смолінський вступив на службу в 44-й полк піхоти, що дислокувався в Рівному, у званні молодшого сержанта. Тоді ж разом із дружиною Антоніною Янівною (прибл. 1896 р. народження) він оселився в цьому місті на вулиці 1-го Травня, 39. Звідти його направлено на місячні курси підофіцерів. Отримавши звання, військовослужбовець приступив до виконання обов’язків підофіцера господарської частини. 1938 р. його переведено до 45-го полку піхоти в канцелярію госпіталю.


Після початку німецько-польської війни Стефан Смолінський відправився на фронт у команду з охорони штабу, що дислокувався в місті Солець-Куявський. За його словами, під натиском німецьких військ штаб був змушений відступати й у Грубешові його було захоплено в радянський полон. Після роззброєння разом з іншими вояками Стефан Смолінський перебував у шепетівському таборі військовополонених.


У доповіді заступника наркома оборони Григорія Кулика від 21 вересня 1939 р. зазначено: «… У полон захоплено дуже багато рядового й офіцерського складу, однак велика частина полонених розбіглася по домах. І взагалі до такої великої кількості полонених ми виявилися не готовими. Відбираються головним чином офіцери. Серед полонених ведеться політична робота…» Зважаючи на таку критичну ситуацію, командування Червоної Армії прийняло рішення про звільнення з полону українців та білорусів. Разом із ними на волю відпустили й частину поляків – жителів територій, на яких нині знаходяться західні області України. У числі останніх виявився також Стефан Смолінський. Його звільнили 18 жовтня 1939 р.


Зазначимо, що війна розділила родину Смолінських: у Рівному залишилася лише Антоніна Смолінська, Стефан Смолінський потрапив на фронт, а в німецькій зоні окупації перебувала їхня 16-літня донька Ядвіга, яка на літніх вакаціях гостювала у своєї тітки, що мешкала під Варшавою. Та за примхою долі на певний час родині вдалося об’єднатися: в Рівне повернулися і Стефан Григорович, і Ядвіга, яка у грудні 1939 р. нелегальним шляхом перетнула німецько-радянський кордон. Позбувшись житла, вони були змушені переїхати до батьків Антоніни – Марцеліни Петрівни (прибл. 1866 р. народження) та Яна Францовича (прибл. 1867 р. народження) Янкевичів, що мешкали в колонії Порода неподалік Володимирця.


Економічна ситуація, в яку потрапила переважна більшість військовослужбовців, змусила родину Смолінських розпродувати свої речі, щоб отримати хоча б мінімальні засоби до існування. З метою уникнення переслідування радянськими органами влади, 1 травня 1940 р. вони подали в німецько-радянську комісію, що діяла у Володимир-Волинську, документи на виїзд до Німеччини. Очікуючи відповіді, родина поселилася у квартирі Островських на вулиці Тісній, 9, де мешкала до 17 травня. Аргументом на отримання дозволу став лист знайомого Ядвіги, буцімто її нареченого, який мешкав у Варшаві. Однак до Німеччини виїхали лише донька й дружина. Сам Стефан Смолінський, очікуючи дозволу, неодноразово чув, що чоловіків, котрі прибувають до Генерал-губернаторства з УРСР, примусово забирають на оборонні роботи, а військовослужбовці польської армії потрапляють у полон. Отримавши листа від дружини, яка підтверджувала ці чутки, чоловік вирішив іти через кордон нелегально. Оскільки за переправу через кордон потрібно було платити, Стефан Смолінський приїхав до Рівного знову, щоб продати там деякі свої пожитки, що зберігалися на квартирі одного з його знайомих. Проте 27 червня 1940 р. його арештували органи НКВС. Зауважимо, що його арешт відбувся за доносом дружини радянського військовослужбовця О. Звєрєвої. Ця родина «визволителів» отримала від тимчасових органів радянської влади квартиру Смолінських і навіть на перших порах, допоки ті не виїхали, мешкала разом із ними.


Влітку 1940 р. Янкевичі отримали листа від доньки, яка турбувалася про долю свого чоловіка, що так і не прибув до них у Варшаву. Спантеличена мати, що вже знала про арешт свого зятя, так і не наважилася повідомити доньці правду, оскільки разом із чоловіком проходила у справі Стефана Смолінського як свідок.


Зазначимо, що ключову роль у звинуваченні Стефана Смолінського відіграла не його багаторічна служба у Війську Польському й не наміри нелегально перетнути радянсько-німецький кордон, а «боротьба з революційним рухом», яка, за словами в’язня, мала місце в 1918–1919 рр., коли той брав участь у придушенні збройних повстань, арештах, обшуках та допитах учасників бунтів у Радомі. Таким чином радянська влада звинувачувала в’язнів за так звані злочини, здійснені в іншій державі понад двадцять років тому.


За «активну боротьбу проти революційного руху» Особлива Нарада при НКВС 12 травня 1941 р. засудила Стефана Смолінського до восьми років виправно-трудових таборів. Термін покарання він відбував у «Сєввостлазі». Заключенням прокуратури Рівненської області Стефан Григорович Смолінський потрапив під дію ст. І Указу Президії Верховної Ради СРСР від 16 січня 1989 р. «Про додаткові заходи по відновленню справедливості стосовно жертв репресій, що мали місце в період 1930–1940-х і на початку 1950-х рр.»


Тетяна САМСОНЮК

 

P. S.: Тетяна Самсонюк – головний спеціаліст відділу використання інформації документів Державного архіву Рівненської області. Матеріали рубрики «Повернуті із забуття» опрацьовані за архівно-слідчими справами, що зберігаються у фонді «Управління Комітету державної безпеки УРСР по Рівненській області (1919–1957 рр.)» ДАРО та Архіві управління Служби безпеки України. Будемо вдячні, якщо відгукнуться родичі героїв рубрики або ті наші Читачі, які володіють більшою кількістю інформації про них.

 

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНІ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: СТАНІСЛАВ ГУМНИЦЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЯН НОВАК

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: СТАНІСЛАВ СТАХУРСЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЦИПРІЯН ЛІБЕРА

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЯН МАЛІНОВСЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЄЖИ ШМИГУЛЯНТ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЧЕСЛАВ ШИМАНСЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЛЕОН КНАПІНСЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: АНТОН ВАГНЕР

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: АНТОН МАНЬКОВСЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ВЛАДИСЛАВ НЕНДЗІ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЯН ПАЛЬКА

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ТАДЕУШ ЛЕХОВИЧ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: МАКСИМІЛІАН СЛИВІНСЬКИЙ

ЩЕ РАЗ ПРО КАРОЛЯ БЄЛЯКОВА

МАРІЯ І КАРОЛЬ БЄЛЯКОВИ. ЗЛИЙ ЖАРТ ДОЛІ…

НЕОПЛАКАНІ ДУШІ ПРОСЯТЬ ПРО ПАМ’ЯТЬ (продовження про Стефанію Курцвайль)

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ВАЦЛАВА ЦАЛОВА

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: СТЕФАНІЯ КУРЦВАЙЛЬ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: МЕЧИСЛАВ КВЯТКОВСЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЮЗЕФ ПУТРИЧ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: КАРОЛЬ ГОДОВСЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: КАРОЛЬ БЄЛЯКОВ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ВЛАДИСЛАВ ЗДАНЕВИЧ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ОЛЕНА БАНЬКОВСЬКА

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЯН ГАЄК

FB

Бібліотека ВМ

 

Jency wrzesnia 1939 foto 240 2

 

dzien

Інформація

logoGranica

 

 

Партнери

 

LOGO MonitorInfo mini

 

PastedGraphic-1 

 

VolynMedia

 

cz

 

tittle

Реклама

po polsku po polsce

 

 

SC Corporate Services Sp 1