Статті

muzeum Puszkar 4У четвертій статті з циклу, присвяченого 85-літтю Волинського краєзнавчого музею, ми розповімо Вам про історію музею у 1944-1961 рр.

 

2 лютого 1944 року Луцьк було звільнено від німецько-фашистських загарбників. Фронт відкотився на захід. Перехід до мирного життя почався з виходу 9 лютого першого листка «Советского Информбюро», який поширили по всьому місту і який викликав «величезний інтерес у населення». Місцева друкарня почала роботу з випуску лозунгів і першого номера газети «Радянська Волинь». 10 лютого проведено перші збори з учителями, лікарями й артистами. 11 лютого організовано перегляд програми, а також дано основні вказівки і поради з питань роботи театру й підготовки першого концерту.

 

Музей, треба думати, був залишений напризволяще ще до приходу радянської армії та залишався без догляду, без охорони, без керівництва до кінця травня 1944 року.

 

30 травня 1944 року було складено Акт прийняття музею т. Засядчуком у присутності т. Діденко і т. Кавер. Зі змісту важко зробити висновки, скільки музейних предметів прийняв Володимир Платонович Засядчук. Прості підрахунки дають цифру 204, але позиції в Акті типу «Габлоти, забезпечені експонатами – 10 шт.», «Шкафи з ентомологічними експонатами – 2 шт.», «Шкафів, заповнених експонатами – 8 шт.», «Габлоти заповнені експонатами – 5 шт.», «Габлота з дитячими іграшками – 1 шт.», «Види народних вишивок – 6 комплектів» не дають точної кількості предметів, не розкривають ні вмісту шаф і габлот, ні кількості зразків вишивок, яка входила в комплект.

 

Крім того, жоден із відомих актів не фіксує того стану, в якому комісія застала музей: чи були зламані замки, двері, вітрини або шафи; в якому стані була експозиція, чи були в ній порожні стіни замість колишніх експонатів; в якому стані були фондосховища; чи був у музеї хоча би хтось із тих, хто працював у ньому під час окупації; від кого, врешті, приймав музей В. П. Засядчук.

 

muzeum Puszkar 43Науковими співробітниками Волинського музею стали А. Верниковська і Г. Остапенко: їхні прізвища фіксуються під Актами і Списками втрат і збитків, а точніше – під списками експонатів, наявних на червень-серпень 1944 року.

 

20 липня 1944 року газета «Радянська Волинь» писала: «Нещодавно в Луцьку відкрився історико-краєзнавчий музей. Його вже відвідали 1 тис. чол. (...) В музеї відбулося 25 колективних екскурсій учнів та трудящих міста. Всі екскурсії обслуговуються кваліфікованими екскурсоводами».

 

Це, так би мовити, парадний бік музейної діяльності. А поза тим комісія із трьох осіб, директора музею В. Засядчука і науковців А. Верниковської та Г. Остапенка щодня підраховували музейні предмети, що були поза експозицією, складали Акти і Списки, цифри втрат і збитків у яких змінювалися від акту до акту.

 

Таку ситуацію спостерігаємо з документами від 11 червня 1944 р.: Акт засвідчує відсутність 781 предмета, облікованого «по отделу археологии», а «Список експонатів Обласного музею Луцька, побитих і розгромлених німецькими фашистами» у відділі археології подає іншу цифру – 1776 штук.

 

Акт від 6 липня 1944 року зафіксував недостачу 307 предметів (130 позицій назв), облікованих в інвентарній книзі 1940 року у відділі історії, а «Список експонатів обласного музею в Луцьку, розгромлених німецькими фашистами» у відділі історії м. Луцьк, у 1944 р. називає цифру 607 предметів.

 

18 липня 1944 року складено Список експонатів відділу «Мистецький», яких після перевірки не виявлено. У списку 73 назви. 25 липня 1944 року складено Акт про перевірку наявності художніх творів музею за книгою вступу за 1940 рік і виявлено, що з художніх творів, записаних у книзі, немає в наявності предметів, записаних під 58-ма позиціями. Таку ж кількість, 58 предметів, називає ще один (третій) документ – «Список экспонатов из отдела искусств при Луцком историко-краеведческом музее, вывезенных, уничтоженных или поврежденных немецко-фашистскими захватчиками. Составлен по инвентарной книге поступлений за 1940 год».

 

До цього списку було внесено дві картини Яна Матейка «Стефан Баторій під Псковом» і «Рейтан» (вартість обох – по 25 млн. рублів), яких ніколи у фондах Волинського музею не було: вони зберігаються та експонуються в Королівському замку у Варшаві.

 

Ще один акт, складений комісією 19 липня 1944 року, показує, що «За час окупації німці знищили»: в археологічному відділі – 1776 експонатів; в історичному відділі 607 експонатів; в етнографічному – 807 шт. Разом – 3190 музейних предметів.

 

Того ж дня Г. Остапенко підписав «Список экспонатов областного музея в Луцке, разграбленных во время фашистской оккупации», у якому 807 згрупованих найменувань і уточнення: «Этнографический отдел (разграблен полностью)».

 

7 серпня 1944 року комісія у тому ж складі склала ще один Акт перевірки наявності експонатів етнографічного відділу, у якому перераховано з вказівкою на інвентарні номери 748 предметів.

 

І, нарешті, 30 липня 1944 року ті ж працівники звірили наявність нумізматичних колекцій за 19-ма списками (колекційними описами) кількісно, без інвентарних описів, і виявили відсутність 843 одиниць збереження.

 

Подальший аналіз Актів і Списків виявив, що частина музейних предметів є в наявності та до Актів і Списків внесена помилково: (твори живопису, генеалогічне древо Радзивіллів, медалі, зразки вишивок, залізний столик із картою, частина посуду, фрагменти прикрас із гробу Адама Кисіля). Тобто документи, складені поспіхом та непрофесійно у травні-серпні 1944 року, вимагають подальшого ретельного аналізу й опрацювання.

 

Війну в музеї «пережили» такі безцінні раритети, як рукописи Лесі Українки, зошит із записами народних пісень, які на початку 1890-х років здійснили Леся Українка та її сестра Ольга, твори живопису, графіки і документи на пергаменті, привезені перед війною з Олицького замку, в т. ч. полотна Рібери, Маньяско, Лондоніо, Фалата та інших знаменитих європейських художників.

 

Про надходження музейних предметів у повоєнний період свідчать несистематичні, спонтанні записи в «Книзі надходжень»: 12 предметів куплено у гр. Вишневського, 11 предметів надійшли в 1945 році в дар від Філіпченка Федора Івановича. Який час, такі й пісні: інвентар фіксують фотовиставки «Партизани на Україні», «Більшовицька преса в тилу ворога», «Діаграми збитків, нанесених окупантами», фото вождів і членів політбюро; фото на тему «Колгоспне виробництво», таблиці – наочні посібники з історії ВКП(б) тощо, які надсилалися з центральних музеїв. Документація велася російською мовою. Були й цікаві надходження, навіть унікальні: друковане без вихідних даних «Слово великому Сталіну від українського народу» і підшивки підписів трудящих Волині під час читання «Слова» у всіх без винятку селах і містах області. Цю акцію було проведено партійними органами у вересні – жовтні 1944 року. А за тими списками можна було, як вважають деякі дослідники, депортувати все населення будь-якого села в дуже короткий термін.

 

muzeum Puszkar 4228 листопада 1947 року вперше були внесені до Інвентарної книги матеріали, отримані перед війною з музею М. М. Коцюбинського з Чернігова: «Тетрадь со стихами Леси Украинки», «Письма Леси Украинки» – без вказівки на кількість, на те, ким та коли передані, без опису; назви предметів, які вносилися до Інвентарної книги, теж вимагають бажати кращого.

 

Про історію деяких із цих рукописів Лесі Українки вперше повідомила В. Савчук у монографії «Доля листів Лесі Українки» (хоча авторам ця історія була відомою раніше): «Після закінчення війни, 16 березня 1946 року, між дирекцією Інституту української літератури та завідувачем інструкторського відділу Луцького облвиконкому, за сумісництвом аспірантом Інституту археології АН УРСР В. Засядчуком було укладено угоду, згідно з якою останній зобов’язувався зробити фотокопії з автографів листів Лесі Українки до В. Крижанівської-Тучапської та листів С. Мержинського до неї, написаних рукою письменниці. Через місяць В. Засядчук привіз не тільки копії кореспонденції, але й їх [оригіналів, – авт.] фрагменти, одержавши за привезені матеріали 15 квітня 1946 року (акт № 15/461) 500 карбованців».

 

Відразу після закінчення війни неодноразово піднімалося питання про передачу колишньої садиби Косачів у Колодяжному у власність держави і створення у вцілілих будинках музейного комплексу. Одна з комісій, до складу якої увійшов і музейний працівник Гаврило Никифорович Остапенко, працювала в Колодяжному в кінці серпня 1945 року. Про цей факт переконливо свідчать два музейних експонати: зображення Лесиного «білого» будинку з планом розташування його кімнат і малюнок того ж будинку, виконаний кольоровими олівцями Г. Остапенком, з датою: «26/VІІІ 1945». 10 липня 1949 року у відремонтованому Лесиному «білому» будинку було відкрито музей на громадських засадах. Таким був початок освоєння Косачівської садиби, у майбутньому – музейного комплексу, який став філіалом Волинського краєзнавчого музею.

 

Посади завідувача відділу фондів у Волинському музеї не було. Відповідальність за облік і зберігання колекцій було покладено на директорів, які у повоєнний час змінювалися у такому порядку: 1944 – 1946 – Засядчук В. П., 1946 – 1953 – Тривайло В. Т., 1953 – друга пол. 1950-х – Тушкан О. П., друга пол. – кін. 1950-х – Пономарьова В. З.

 

Досвід музейної роботи набувався директорами і науковими працівниками у процесі самої роботи. За методичною і практичною допомогою зверталися до відомих спеціалістів – науковців зі Львівського природничого та Львівського історичного музеїв. Так І. К. Свєшніков, який приїхав до Волинського музею на прохання О. П. Тушкан, надав консультації з обліку і збереження предметів археології, в описі пергаментів, написаних латинською мовою.

 

У 1950-х роках уперше від часу заснування музею посади директора і охоронця фондів були розділені. Однією з причин, очевидно, було те, що зростали вимоги до директорів, а музейні фонди зростали кількісно. Отже, першим (відомим зі спогадів принаймні за прізвищем) охоронцем фондів (відповідальним за облік і зберігання колекцій працівником) була О. Й. Сушко.

 

«Передати для розміщення музею всі будинки кріпості Любарта» – гласив пункт 4 Постанови Волинського виконкому обласної Ради депутатів трудящих від 17 червня 1944 року «Про відкриття Волинського державного обласного історико-краєзнавчого музею».

 

Невідомо з яких причин, але це розпорядження виконане не було.

 

У 1953 році Волинському музею надали приміщення в центрі міста, по вулиці Сенкевича, 1 (перейменована на Богдана Хмельницького у 1958 році), у якому до того розташовувалась лікарня (тубдиспансер). Будинок до наших днів не зберігся. На початку 1950-х на розі вулиць Сталіна (пізніше Радянська, нині Лесі Українки) і Сенкевича (нині Богдана Хмельницького), де нині житлова дев’ятиповерхівка із супермаркетом ВОПАК на 1-му поверсі, знаходився одноповерховий будинок, у якому після війни була перукарня. За нею, зліва від сучасного Палацу культури Луцьку, колишній комерційний будинок відомих у Луцьку підприємців Глікліхів, навпроти міського парку, і був двоповерховим будинком музею. Із 1953 року Волинський музей підпорядковувався Міністерству культури України.

 

Будинок по вул. Сенкевича, 1, був старий, вимагав ремонту. Коли ж у кінці 1950-х ремонт розпочався (розкрили дах), під час зливи стихія пошкодила частину експонатів. Ситуацію треба було терміново рятувати. Колекції перевезли в будинок по вулиці Шопена, 7, де площу ділили сім різноманітних установ, у тому числі Волинське обласне управління культури та обком профспілки працівників культури. Будинок був зведений на початку ХХ століття для Земської лікарні по Таборовій вулиці (з 1920-го – Шопена, від повороту до мосту через Сапалаївку). Першим площу під музей звільнило управління культури, яке переїхало на Богдана Хмельницького, 1, у колишнє музейне приміщення.

 

На початку 1960-х директором музею призначений Анатолій Петрович Каліщук, завідувачкою відділу фондів стала Наталія Павлівна Федоренко.

 

Наталія ПУШКАР, Ілона НЕСТОРУК


Продовження (початок у № 11-13 «Волинського монітора»). Далі буде...


Підписи до ілюстрацій:
1. «Білий» будинок Лесі Українки в Колодяжному. 1944 р. Мал. Г. Остапенка.
2. Р. Д. Кашевська (1930-2011) біля будинку музею по вул. Сенкевича, 1.
3. Г. Н. Остапенко (1892-1971), один Із працівників Волинського музею у перші повоєнні роки. Автопортрет (1943 р.).

FB

Бібліотека ВМ

 

Jency wrzesnia 1939 foto 240 2

 

dzien

Інформація

logoGranica

 

 

Партнери

 

LOGO MonitorInfo mini

 

PastedGraphic-1 

 

VolynMedia

 

cz

 

tittle

Реклама

po polsku po polsce

 

 

SC Corporate Services Sp 1