Статті

DSC00042Польське МЗС у нинішньому році вибрало 97 проектів, що стосуються співпраці з Полонією. Вони отримають фінансування на загальну суму трохи більше 52 млн злотих.

 

На конкурс «Співпраця з Полонією і поляками за кордоном у 2013 році», переможці якого були визначені 31 січня у Варшаві, польські неурядові організації подали 418 проектів. Фінансування отримає 97 з них.

Конкурс проектів, що реалізовуються в 2013 р., був оголошений 11 жовтня 2012 р. МЗС таким чином прагнуло уникнути ситуації з минулого року, коли конкурс завершився аж у травні. З 2012 р. рішенням Сейму кошти, призначені на підтримку Полонії, якими від 1990 р. розпоряджався Сенат, були передані Міністерству закордонних справ.

Заступник міністра закордонних справ РП Януш Цісек під час зустрічі з журналістами зазначив, що в 2013 році з’явився додатковий пріоритет у діяльності, пов’язаній зі співпрацею з Полонією. Це – підтримка повернення поляків на батьківщину. На цю мету призначено понад 5,2 млн злотих.

Понад 20,8 млн злотих витратять на проекти, пов’язані з освітою і збільшенням інтелектуального потенціалу Полонії. 14,1 млн злотих отримали проекти, що стосуються активізації Полонії у різних галузях у країнах проживання для пропагування польськості.

Проекти, які реалізовують наступний пріоритет, підтримку польських середовищ та прав польських національних меншин, отримали фінансування загалом на суму 10,4 млн злотих, а проекти, що стосуються участі Полонії та поляків за кордоном в економічній співпраці держав, у яких вони проживають, із Польщею, – 1,5 млн злотих.

На зустрічі міністра з журналістами присутні були представники мас-медіа з Польщі, Литви та України. Після прес-конференції міністр Януш Цісек дав інтерв’ю для «Волинського Монітора».

1.Janusz Cisek

- Пане Міністре, маємо оптимістичний початок року. Ще в січні вдалося завершити конкурс. У чому полягає динамізм цього процесу?

- Я думаю, що вплив на це мав досвід минулого. У нинішньому році, беручи до уваги те, що медіа, особливо на Сході, великою мірою залежні від фінансування з боку РП, ми завершили конкурс раніше. Залишається тільки питання дієздатності угод і активності фундацій, які є посередниками, щоб гроші потрапили до адресатів і служили тому, чому повинні служити, тобто підтримці польських медіа, польської спадщини і мови на Кресах.

- Пане Міністре, коли реально почнеться фінансування?

- Думаю, що мине приблизно від шести тижнів до двох місяців, якщо мова йде про нескладні ситуації. Більші фундації групують свої проекти, тому в їхньому випадку це може потривати трохи довше. Але я впевнений, що все вдасться реалізувати навесні. У минулому році такі фундації іноді підписували угоди і в липні, а навіть, з певними труднощами, і в серпні. У нинішньому році – раніше, швидше і злагодженіше. Ми вже маємо досвід минулого року і в тому, що стосується бюрократичних моментів. Тепер я впевнений, що ситуація зміниться.

- Польсько-українські стосунки: успіхи, перспективи, проблеми... Що можна змінити або покращити в цій матерії?

- Ми трактуємо Україну як стратегічного партнера. Польща – одна з країн, що всіма силами підтримує Договір про асоціацію, який, маємо надію, буде підписано в листопаді нинішнього року і який відкриє європейську перспективу для України. По-друге, ми маємо дуже ліберальну візову політику, наші консульства видають більше віз в Україні, ніж консульства всіх держав Євросоюзу разом взятих. Українці, у зв’язку з цим, можуть користуватися різними іншими інструментами, наприклад, Малим прикордонним рухом, угода про який добре функціонує. Маємо також розбудовану програму заохочення студентів з України на навчання в Польщі, яка має великі перспективи розвитку. Таким чином, ці стосунки виглядають дуже добре, якщо ми візьмемо до уваги політичну перспективу, яка реалізовується нашим міністерством, Президентом Польщі, урядом, а також перспективу, яку ми творимо, коли йдеться про стосунки з поляками і Полонією.

- Яким є Ваше бачення Полонії в Україні?

- Ми спостерігаємо за Полонію в Україні з такою самою зацікавленістю, як за Полонію в інших державах. Я думаю, що можливості для діяльності Полонії в Україні добрі. Коли ми порівнюємо, наприклад, із Білоруссю, то прихильність як органів центральної, так і органів місцевої влади тут набагато більша. Нещодавно ми мали можливість відвідати Івано-Франківськ, де місцева влада передала один із поверхів будинку, розташованого в центрі міста, на потреби польських організацій. Це дуже добрий знак. Ми маємо також обіцянку, і вона вже вербалізована, передачі для потреб польських організацій будинку по вулиці Шевченка у Львові. Ця обіцянка реалізує дуже старий постулат. Польська сторона передала такий будинок в Перемишлі для потреб Українського Дому. Ми хотіли би подібний Польський Дім мати у Львові. Є ряд конкретних прикладів, є спільна політична справа, а це завжди сприяє реалізації багатьох інших заходів. З іншого боку, такий зв’язок поляків, що проживають в Україні, з Польщею, загалом сприяє потеплінню взаємовідносин. Українці користуються також можливістю працевлаштування на території Польщі.

- Чи поляки в Україні і Полонія загалом можуть виконувати роль «посла польської ментальності»?

- Ми хочемо, щоб так було і цьому служать деякі проекти, подані на конкурс. Те, що існує шанс певного укрупнення мас-медіа в Україні, що буде там і радіо, і телебачення, і преса, призведе до того, що поляки матимуть загальноукраїнський інструмент, який добре про них свідчитиме. Якщо це буде великий і добре діючий засіб масової інформації, ми будемо вболівати не тільки в емоційному вимірі, але також за допомогою фінансової підтримки.

- Пане Міністре, не можна не зауважити заснування нових польських організацій. Чи кількість означає якість?

- Це залежить від організації. Звичайно, якщо поглянути на це зі сторони, то видається, що найбільш бажаною є єдність. І, мабуть, добрим прикладом тут є поляки у Литві, котрі, об’єднавшись, отримали дуже добрий результат на виборах. Вони мають 8 депутатів у Сеймі і належать до урядової коаліції. З іншого боку, важко, мабуть, частині середовищ, які віддалені від центру, наважуватися на приєднання до загальних організацій, яких вони не знають. Отже, якщо заснування нових організацій і середовищ буде тільки етапом до об’єднання, до групування поляків, то це дуже добре. Існує, наприклад, Федерація польських організацій в Україні. Навіть якщо їх є багато, але вони матимуть один центр, оберуть лідерів і розроблять програму, то, загалом, реалізація схожої мети, що подібна до литовської, можлива.

- В історичному просторі Польщу й Україну поєднують спільна доля, спільна історія, спільна культура. Чи, на Вашу думку, варто інвестувати в ягеллонську традицію?

- Ягелонська традиція – це один з найкращих прикладів, якими ми можемо пишатися. Незалежно від того, чи вона була реалізована чи ні, вважаю, що з цієї традиції випливає факт, що в 1991 році Польська Республіка була першою державою, яка визнала незалежність України. З іншого боку, польсько-литовський союз повинен був бути, певною мірою, розширений на нинішню територію України. Адже навіть символіка Січневого повстання, 150-ту річницю якого ми відзначаємо в 2013 році, передбачала і Орла, і Литовську Погоню, і Архангела, який символізує Україну. Зрештою, польсько-литовський союз був формою федерації і функціонував найдовше в Європі – з 1385 до 1795 року, якщо завершити його історію третім поділом Польщі. Всі польські повстання XIX століття відбувалися також на території Кресів. Це, звичайно, не означає, що Польща хоче повернутися сюди в політичному вимірі, але ця традиція може бути дуже добрим інструментом для тіснішої співпраці, тому що вона не була конфліктна. Та федерація, яка функціонувала, передбачала існування різних мов, культур та, одночасно, єдність привілеїв та законодавства, спільну закордонну політику і війська, які, загалом, були окремими, а об’єднувалося тільки на час конфліктів. Тобто це дуже цікавий досвід, який інспірує. Українці самі повинні визначити, чи більш відповідною для них є така формула тісних стосунків з Європою з використанням польсько-литовсько-українського досвіду або, навіть, союзу Пілсудського з Петлюрою, в якому йшлося про європейські прагнення України. Звичайно, найкращою була б формула, в якій ми маємо справу з дружелюбною щодо Польщі Україною. І на таку ми розраховуємо.

- Ревізія історії. Монте-Касіно, Анкона, Тобрук, Битва за Англію... Польські повстання: Січневе, Варшавське... Чи історія об’єднує народ?

- Історія – дуже важливий елемент. Вона, звичайно, не повинна занадто домінувати, тому що не можна всього відсилати до історії. Потрібно усвідомлювати історичний досвід, потрібно використовувати історію у виховному процесі або в процесі формування та зміцнення власної свідомості. Але це не може бути обтяжливим. Ми не можемо від усіх вимагати, щоб на кожному наступному повороті історії приносилася така жертва, як Варшавське повстання. Є інші інструменти, інші методи. І я думаю, що політики, як відповідальні за суспільство та державу люди, повинні користуватися історичним досвідом, але так його коректувати, щоб рішення, що приймаються в різних обставинах, були кращі та ефективніші.

- Кожна нова керівна політична сила заперечує або піддає сумніву певні історичні періоди або події. Чи не приведе це в результаті до певної девальвації цінностей молодого покоління? Чи з’явиться якийсь єдиний підручник, який служитиме поколінням? Чи можемо служити прикладом для інших країн без упорядкування власного «історичного подвір’я»?

- Важко нав’язати своє бачення. Дюрозель видав «Історію народів Європи», в якій повністю оминув період Стародавній Греції. Але ж це – фундамент. Ніколи, мабуть, не буде такого підручника, який усіх задовольнить. Ідеться тільки про те, щоб у національних підручниках не було змісту, що суперечить історичній правді. Інтерпретація – це право кожного дослідника, кожного читача і суспільства загалом. Ми не можемо заперечити факти, варто дискутувати на тему генези, перебігу подій. У польсько-українських стосунках було багато складних ситуацій, але висновок можна зробити, спираючись на інші приклади. Японці одразу після бомбардування в Хіросімі і Нагасакі утворили тісний союз зі Сполученими Штатами, які, правду кажучи, відбудували Японію. Вже під час Корейської війни це був один з найміцніших союзів. Німці і французи, які воювали між собою упродовж майже тисячі років, також зуміли порозумітися. Поляки і українці, які безпосередньо між собою не вели війни, мають, мабуть, кращі перспективи для порозуміння, ніж згадані держави, які змогли такого порозуміння досягнути, попри колосально важкий, складний історичний багаж.

- Існує концепція спільного російсько-українського підручника історії. Може, варто подбати про польсько-український підручник історії?

- Звичайно, так. Ми відкриті до таких дій. Думаю, що українці самі повинні визначити своє бачення історії, бо, навіть політично, навіть за результатами виборів, видно, що кордон колишньої Австро-Угорської імперії ділить українське суспільство, якщо брати до уваги політичні погляди, специфіку громади, орієнтацію. Ми ззовні не можемо ніяк у цій матерії порадити. Можемо тільки вболівати за те, щоб з’явилося спільне бачення, яке українці повинні самі виробити.

- Чи Україна повинна користуватися досвідом Польщі в європейській інтеграції? Якою є роль Польщі на шляху України до Європейського Союзу?

- Звичайно, ми, в якійсь мірі, є джерелом, але не хочемо стверджувати, що наш досвід універсальний. Проте, оскільки ми мали комуністичний устрій, так само як Україна, як Болгарія і Румунія, нашим досвідом варто скористатися. У Румунії – великій державі з населенням понад 20 млн. осіб, із завжди сильною армією, із завжди незалежною міжнародною політикою, приклад Польщі вважають провідним. Це сприяє розвитку і ми хочемо таким прикладом ділитися. Ми відкриті на будь-які форми співпраці, як в економічному вимірі, так і в кожному іншому, що зможуть служити тим, хто захоче цим досвідом скористатися.

- Невдовзі минає рік, як Ви виконуєте обов’язки заступника міністра. Чи маєте час на приватне життя?

- Я трішки трудоголік. Упродовж останніх 10 років я працював одночасно в Музеї польського війська у Варшаві та у вищому навчальному закладі в Кракові, що вимагало часу і якоїсь підготовки. Я люблю працювати. Є люди, котрі самореалізовуються на роботі. Хочуть створити щось, чим, у першу чергу, самі будуть гордитися та що служитиме загальній користі. Так і я це роблю. Ми хочемо реалізувати кілька добрих проектів – Центри польських студій у найбільших університетах за кордоном, покращення якості і змісту підручників, які говорять про Польщу. Зрештою, добре реалізувати полонійні завдання, щоб Полонія розуміла, що Польща про неї не забула, що надає їй будь-яку можливу допомогу. Важливим є досвід. Знаюся на еміграції і мені видається, що це є приводом для того, щоб я був задоволений роботою.

Розмовляв Валентин ВАКОЛЮК

Немедленно путь ему преградил огромный грузовик, который подъехал и остановился у "Музыка скачать христианские"входа.

Консуэло обставила свой кабинет без лишних украшений.

Это "Скачать бесплатно чит на тдп4"ведь ты предложил им закусить.

Вернувшись к пульту, он "Скачать аккорды генератор для гитары"заметил, что на нем горели уже две красные лампочки.

Что ж, сказал Экскалибур, если таково твое желание, то так "Скачать вождение автомобиля игра"тому и быть.

Выбрось камень, "Скачать игру сэкс"а настройка останется.

Никому "Скачать mp3 музыку на mp3 плеер"нет дела до того, "Инструкция к телефону нокия н9"что вы натворили.

Чиун был "Музыка китайская скачать"так тронут словами своего "Учебный автосимулятор 2 ключ"ученика, что чуть не "Скачать справки о зарплате"прослезился.

Она видела, как страдают "Скачать фильм одержимые"страны, опустошенные смертоносным нашествием насекомых.

С "Скачать капа и картель музыка"той поры сменилось так "Игры лего бетман 2 скачать"много президентов.

С безлистых "Скачать игру водило"деревьев сорвалась стая птиц.

Лишь "Скачать cleo читы + для samp"благодаря его помощи неприятель не смог нанести Джинни серьезных повреждений.

FB

Бібліотека ВМ

 

Jency wrzesnia 1939 foto 240 2

 

dzien

Інформація

logoGranica

 

 

Партнери

 

LOGO MonitorInfo mini

 

PastedGraphic-1 

 

VolynMedia

 

cz

 

tittle

Реклама

po polsku po polsce

 

 

SC Corporate Services Sp 1