Головна

MW nr 14 18.07.2019

1212Солістка джаз-бенду "Резус блюз" Галина Конах у своєму репертуарі має пісні на 15-ти мовах світу. Зайнята 25 годин на добу і при цьому, зізнається, що ні разу не пожалкувала про вибір професії.

"Я не з талановитих людей, але з трудоголіків," – так говорить про себе співачка. Каже, що у дитинстві не вирізнялася особливими вокальними здібностями, більше того, через "сиплий" голос її не хотіли брати у хор. У музичній школі в Маневичах, звідки вона родом, порадили ніколи не брати до рук мікрофона, а краще грати на фортепіано. Однак наполегливість Галини принесла свої плоди – нині вона переможниця багатьох фестивалів, її запрошують на міжнародні музичні конкурси як члена журі або як зіркову гостю.

Галина Конах в інтерв'ю "Волинському Монітору" розповіла про джазову культуру в Україні і про те, чим її приваблюють музичні фестивалі у Польщі.

– Галю, любов до сцени тобі передалася спадково? Можливо, у родині хтось був великим артистом?

– Мій батько колись був причетний до музики, однак потім закинув цю справу. Моя мама – вчителька. Дідусь любить інколи поспівати... Не можу сказати, що у нашій родині є великі музичні таланти.

– Відомо, що ти маєш польське коріння.

– Це дійсно так, мої прабабуся і прадідусь були поляками.

– Із цим пов'язана твоя любов до Польщі? Знаю, що ти зараз там навчаєшся і часто їздиш на фестивалі.

– Із цим також (сміється, – авт.). До польського університету я вступила за рекомендацією моєї подруги Наталки Войцеховської, котра там навчалася. Я була здивована, коли вступила завдяки своєму таланту, адже думала, що для вступу потрібні гроші. До того ж навчаюся безкоштовно, мене забезпечують харчуванням і житлом.

– Де саме навчаєшся?

– Навчаюся на курсі для диригентів полонійних хорів, що організований Кошалінським відділом «Спільнота Польська». Інтенсивні заняття відбуваються один раз на рік протягом місяця, а впродовж року ми виконуємо усі завдання дистанційно. Там немає халтури. В Україні буває, що поблажливо ставляться до активних студентів. А в Польщі все по-іншому. Я прийшла із чистим папером, де було вказано "Галина Конах, Україна, Луцьк" – ніхто не знав, хто я і що вмію.

12

– Важко було адаптуватися?

– Спочатку я думала, що повчуся рік і з мене вистачить. О шостій ранку підйом, о 7.30 – розминка голосу, о 8.00 – початок навчання. Потім о 13.00 – перерва, і з 15.45 до 22.00 – знову навчання. Це шалений темп, який дуже виснажує. Якось пропустила дві перших пари. Мене відразу викликали у деканат і пояснили, що я не поважаю навчання і того, що мені дали такий шанс. Тоді я переосмислила свій підхід до навчання і закінчила два курси на «відмінно».

А ще у 2011 році зі мною трапився щасливий випадок. На початку навчального року в університеті організували імпрезу, де кожен студент мав себе представити. На захід запросили відомий джаз-бенд. І тут одна викладачка каже солістові гурту, мовляв, у нас є студентка, яка стверджує, що співає джаз, але ми ніколи її не чули. І запропонувала нам щось зіграти експромтом. Дякувати Богу, все пройшло вдало, навіть розкішно. Професорський склад був у шоці. Наступного дня мене звільнили від занять і відправили у Ґданськ на джазовий фестиваль, де ми знову зробили експромт з тим самим піаністом. Цей випадок змінив усе докорінно. Нині – я солістка хору «Ojczyzna». Керівник хору, Ельжбета Вторковська, дозволила мені виконувати деякі класичні твори у джазовій манері. Цей «експеримент» отримав хороші відгуки.

– Для тебе закордонні музичні фестивалі – звична річ. Польща, Чорногорія, Болгарія, Угорщина, Сербія... А як часто ти виступаєш в Україні?

– Чесно кажучи, в Україні мені уже сумно виступати (зітхає, – авт.). З усіх фестивалів в Україні, де брала участь, завжди привозила перемогу. Але це не те... Я вважаю, що робити вокальні конкурси – це абсурд. У спорті може бути перший, а в музиці – ні. Як можна оцінити найкращого? От, для прикладу, на європейський фестиваль приїздять Уітні Хьюстон, Тіна Тернер, Елтон Джон, Стінг – кого і як обирати переможцем? Вони всі найкращі.

– Тобто у Польщі фестивалі відбуваються по-іншому?

– У Польщі всі фестивалі проходять не на конкурсній основі, там діє система грантів. Тобто стараються заохотити людину великим призовим фондом, але немає першого, другого і третього місця.

– А як щодо ставлення до артистів? Відчутна різниця?

– Звісно! За кордоном цінують артистів. Наприклад, мені по всій Європі оплачується авіапереліт. Обов'язково забезпечують мінімум тризірковий готель, харчування, екскурсії, макіяж, зачіску. Я ні про що не переймаюся! Настільки налагоджена і організована робота, що хочеться виходити на сцену і співати! А в Україні з цим, на жаль, плачевна ситуація. Пригадується участь в одному українському фестивалі. Їдеш потягом, приїжджаєш о третій ночі і тебе ніхто не зустрічає. Ніяких умов, але вже о восьмій ранку ми повинні стояти на сцені, не маючи можливості навіть елементарно прийняти душ!

– Чим тебе ще приваблюють польські фестивалі?

– Специфіка європейських фестивалів у тому, що на них приїздять відомі виконавці. Ти розумієш, що треба багато працювати над репертуаром, сценічним образом, над своїм музичним баченням. Ось у нас на пострадянському просторі: чим гучніше – тим краще мистецтво. А в Польщі, наприклад, смакують музичним мінімалізмом. Поляки – естети у музиці, в одязі, їжі, у житті загалом. А в нас – музичне бароко, якого ми ще не переросли. Хоча у Львові музиканти мають гарний смак. Приміром, «Шоколад», «Даха Браха» – обожнюю їх слухати. Ще Польща заохотила поляків, котрі є одними з найкращих музикантів світу, повернутися на рідну землю. Для них пріоритетом є духовне і культурне виховання населення.

– На твою думку, ті джазові фестивалі, які організовують у Луцьку, є близькі до європейських?

– З того, що я бачила в Україні, – це одні з найближчих до Європи фестивалів. Джазовий концерт у замку Любарта чи у Ляльковому театрі – кращого придумати не можна. Потрібно віддати належне людям, які ці концерти організовують – джазмену Олегові Баковському та консулу Кшиштофу Савіцькому. Особисто я хочу подякувати пану консулу за те, що він, як ніхто, вірить у моє європейське майбутнє і всіляко підтримує.

– Коли можна буде завітати на сольний концерт Галини Конах у Луцьку?

– Я давно маю таку мрію. Однак на сольний концерт, яким бачу його я, наразі немає належного фінансування. У мене немає ні продюсера, ні спонсора... Звісно, за мінімум витрат плюс максимум креативу можна зробити грандіозне шоу, однак у мене комплекс відмінниці, тому мій концерт повинен бути надзвичайним та особливим!

Розмовляла Аня ТЕТ

FB

Бібліотека ВМ

 

Jency wrzesnia 1939 foto 240 2

 

dzien

Інформація

logoGranica

 

 

Партнери

 

LOGO MonitorInfo mini

 

PastedGraphic-1 

 

VolynMedia

 

cz

 

tittle

Реклама

po polsku po polsce

 

 

SC Corporate Services Sp 1